Національний антикорупційний комітет. Для чого він потрібен?

Як відомо, в різні часи в нашій державі існували такі спеціальні антикорупційні органи, як:

• Координаційний комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України (1993–1999 рр.);
• Національне бюро розслідувань України (2005 р.);
• Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики (2009–2010 рр.).

Згідно з чинним Законом «Про засади запобігання і протидії корупції» існує кілька державних органів, які запобігають, протидіють і координують…

Указом Президента України від 26 лютого 2010 р. № 275/2010 «Питання Національного антикорупційного комітету» було утворено Національний антикорупційний комітет як консультативно-дорадчий орган при Президентові України і затверджено його склад. 

Виконавчому секретареві Комітету, яким на той час за посадою був Міністр юстиції України, було доручено невідкладно забезпечити підготовку пропозицій щодо: внесення комплексних системних змін до Законів України “Про засади запобігання та протидії корупції”, “Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень”, інших законодавчих актів України, які визначають відповідальність за корупційні правопорушення, з метою усунення суттєвих недоліків, що можуть призвести до порушень конституційних прав і свобод громадян, а також з метою приведення цих актів у відповідність із конституційним принципом верховенства права, міжнародними стандартами у сфері протидії корупції, забезпечення інтересів національної безпеки та додержання інтересів громадянського суспільства.

22 квітня 2010 р. відбулось перше засідання Національного антикорупційного комітету. На заході були присутні майже всі його члени, які виявили необхідність створення двох стратегій:

• Антикорупційної – для реалізації в країні єдиної політики в напрямку подолання корупції (Національна антикорупційна стратегія на 2011-2015 роки схвалена Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001/2011);
• Стратегії роботи самого Комітету. 

Протягом 2010–2011 рр. неодноразово змінювався склад Комітету.

1 вересня 2011 р. згідно із Указом Президента України № 890/2011 було затверджене Положення про Національний антикорупційний комітет, яким визначені, нарешті, його основні завдання (а також обов’язки і права). 

16 березня 2012 р. до Положення були внесені зміни, згідно з якими виконавчим секретарем Комітету за посадою замість Міністра юстиції України було визначено Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, організаційно-технічне забезпечення діяльності Комітету покладено на Апарат цієї Ради, а наукове супроводження діяльності Комітету, роботи утворених ним робочих груп – на Національний інститут стратегічних досліджень. 

В цей же день затверджено новий склад Комітету, до якого увійшли, крім Голови Комітету та його виконавчого секретаря, ще 22 державних службовця, чотири чергових «чиновника від науки», три народних депутата України і один представник громадської організації.

Вже 30 травня 2012 р. основні завдання Комітету суттєво змінились (див. Табл. 1). Якщо причиною цього було те, що в лютому 2012 р. призначений новий секретар РНБО України, то завдання Національного антикорупційного комітету, виходить, визначаються залежно не від об’єктивно існуючої мети його діяльності, а від того, хто як її бачить.

Таблиця 1. Завдання Національного антикорупційного комітету

ЗГІДНО З УКАЗОМ ВІД 1 ВЕРЕСНЯ 2011	ЗГІДНО З УКАЗОМ ВІД 30 ТРАВНЯ 2012
–	1) підготовка пропозицій щодо забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері запобігання і протидії корупції;
1) здійснення системного аналізу стану протидії корупції в Україні, ефективності реалізації антикорупційної стратегії, заходів, що вживаються для запобігання і протидії корупції;	2) здійснення системного аналізу стану протидії корупції в Україні, ефективності реалізації антикорупційної стратегії, заходів, що вживаються для запобігання і протидії корупції;
2) розроблення антикорупційних заходів, зокрема, спрямованих на гармонізацію законодавства та усунення наявних у ньому протиріч;	3) розроблення пропозицій щодо формування і реалізації антикорупційної стратегії та антикорупційних заходів, спрямованих, зокрема, на вдосконалення законодавства та усунення наявних у ньому протиріч;
–	4) підготовка пропозицій щодо поліпшення координації та взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи із запобігання і протидії корупції;
3) підготовка пропозицій щодо спрощення дозвільних та інших процедур ведення малого і середнього бізнесу та ліквідації причин, які зумовлюють порушення у цій сфері;	5) розроблення пропозицій щодо спрощення дозвільних та інших процедур ведення малого і середнього бізнесу та усунення причин, які зумовлюють правопорушення у цій сфері;
4) розроблення з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду, рекомендаційпровіднихсвітових організаційпроектів актів законодавства з питань посилення боротьби з корупцією.	6) сприяння реалізації рекомендаційGRECO, інших провіднихміжнародних організаційщодо запобігання і протидії корупції, підвищенню ефективності міжнародного співробітництва України у цій сфері;
–	7) сприяння науково-методичному забезпеченню з питань протидії корупції.

Указом від 30 травня 2012 р., крім корегування основних завдань Комітету, на нього було покладено додаткові обов’язки (див. Табл. 2) і йому надано додаткові права (див. Табл. 3).

 

Таблиця 2. Обов’язки Національного антикорупційного комітету

ЗГІДНО З УКАЗОМ ВІД 1 ВЕРЕСНЯ 2011	ЗГІДНО З УКАЗОМ ВІД 30 ТРАВНЯ 2012
1) здійснює моніторинг стану виконання законодавства у сфері запобігання та протидії корупції;	1) здійснює комплексну оцінку ситуації і тенденцій у сфері протидії корупції в Україні, аналізує національне антикорупційне законодавство та заходи щодо його виконання;
2) бере участь у підготовці для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України законопроектів у сфері запобігання та протидії корупції;	2) бере участь у підготовці для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України законопроектів у сфері запобігання та протидії корупції;
3) готує пропозиції щодо законопроектів, проектів інших нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції;	3) готує пропозиції щодо законопроектів, проектів інших нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції;
4) бере участь у підготовці проектів актів і доручень Президента України з питань запобігання і протидії корупції;	4) бере участь у підготовці проектів актів і доручень Президента України з питань запобігання і протидії корупції;
5) бере участь у підготовці послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;	5) бере участь у підготовці послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
6) організовує вивчення громадської думки з питань, що розглядаються Комітетом, забезпечує висвітлення у засобах масової інформації результатів роботи Комітету;	6) організовує вивчення громадської думки з питань, що розглядаються Комітетом, забезпечує висвітлення у засобах масової інформації результатів роботи Комітету;
–	6–1) сприяє науково-методичному забезпеченню з питань запобігання і протидії корупції, проведенню аналітичних досліджень, розробленню методичних рекомендацій у цій сфері;
7) виконує інші функції відповідно до актів Президента України.	7) виконує інші функції відповідно до актів Президента України.

 

Таблиця 3. Права Національного антикорупційного комітету

ЗГІДНО З УКАЗОМ ВІД 1 ВЕРЕСНЯ 2011	ЗГІДНО З УКАЗОМ ВІД 30 ТРАВНЯ 2012
1) запитувати та одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян інформацію, матеріали і документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань;	1) запитувати та одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян інформацію, матеріали і документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
2) залучати в установленому порядку до участі в роботі Комітету посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, працівників підприємств, установ і організацій, провідних вітчизняних та іноземних учених і фахівців, у тому числі експертів міжнародних організацій, представників об’єднань громадян;	2) залучати в установленому порядку до участі в роботі Комітету посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, працівників підприємств, установ і організацій, провідних вітчизняних та іноземних учених і фахівців, у тому числі експертів міжнародних організацій, представників об’єднань громадян;
–	2–1) вносити пропозиції щодо проведення в установленому порядку перевірок фактів вчинення корупційних правопорушень;
3) утворювати робочі групи, у тому числі тимчасові, для опрацювання окремих питань діяльності Комітету;	3) утворювати робочі групи, у тому числі тимчасові, для опрацювання окремих питань діяльності Комітету;
4) запрошувати на свої засідання працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, представників підприємств, установ, організацій, а також об’єднань громадян, залучати запрошених осіб до обговорення відповідних питань;	4) запрошувати на свої засідання працівників правоохоронних та інших державних органів, органів місцевого самоврядування, представників підприємств, установ, організацій, а також об’єднань громадян, залучати запрошених осіб до обговорення відповідних питань;
5) ініціювати проведення громадського обговорення проектів законів, актів Президента України з питань антикорупційної політики;	5) ініціювати проведення громадського обговорення проектів законів, актів Президента України з питань антикорупційної політики;
6) організовувати та проводити конференції, круглі столи, наради з питань, віднесених до його компетенції.	6) організовувати та проводити конференції, круглі столи, наради з питань, віднесених до його компетенції.

Згідно з Указом від 12 жовтня 2012 року № 598/2012 до Положення були внесені чергові зміни, якими визначено:

– хто саме входить до складу Комітету за посадою (Прем’єр-міністр України, Голова Служби безпеки України, Глава Адміністрації Президента України, а також за згодою Голова Верховної Ради України, Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України, Голова Вищої ради юстиції, Голова Рахункової палати);

– хто включається до складу Комітету (інші представники державних органів, Адміністрації Президента України, наукових та науково-дослідних установ, громадських організацій);

– якою має бути чисельність представників громадських організацій (не менше однієї п’ятої від складу Комітету). До речі, до цих пір ця вимога Положення не виконана;

– механізм включення до складу Комітету представників громадських організацій (за пропозицією Громадської ради виконавчому секретареві Комітету).

Цікаво, що згідно із Положенням, Громадська рада діє на правах робочої групи, а персональний склад робочих груп затверджує виконавчий секретар Комітету. Таким чином, до складу Комітету без відома й бажання виконавчого секретаря жодний представник громадянського суспільства не може бути включений.

Згідно з Указом Президента України № 59/2013 від 1 лютого 2013 р. внесені чергові уточнення: визначено, до кого саме має звертатися виконавчий секретар для визначення інших кандидатів для включення до складу Комітету, крім тих, хто входить до складу Комітету за посадою.

Що можна сказати про успіхи Комітету у складній державній справі запобігання і протидії корупції?

Нічого.

Власного веб-сайту цей орган не має.

На веб-сайті РНБО України жодних згадувань про його діяльність, а так само про склад Громадської ради при Національному антикорупційному комітеті та її діяльність немає.

У величезній за обсягом Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції на 2011–2015 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 р. № 1240, зокрема у колонці про виконавців, про Національний антикорупційний комітет також не йдеться. Власне кажучи, і не може йтися, оскільки інше розглядалося б як порушення субординації: підлеглий орган, яким насправді є Уряд, включив би до числа виконавців державний орган, створений при Главі держави.

На веб-сайті ж Національного інституту стратегічних досліджень, на який, як згадано вище, покладено наукове супроводження діяльності Комітету, можна знайти кілька відповідних аналітичних записок, зокрема: «Актуальні проблеми антикорупційної політики України»; «Загроза політичної корупції у демократичних політичних режимах»; «Контроль фінансових операцій публічних осіб як інструмент антикорупційної політики»; «Розвиток механізмів залучення громадськості до заходів протидії корупції в Україні».

А де ж:

– пропозиції щодо забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері запобігання і протидії корупції?

– системний аналіз стану протидії корупції в Україні, ефективності реалізації антикорупційної стратегії, заходів, що вживаються для запобігання і протидії корупції?

– пропозиції щодо формування і реалізації антикорупційної стратегії та антикорупційних заходів, спрямовані на вдосконалення законодавства та усунення наявних у ньому протиріч?

– пропозиції щодо поліпшення координації та взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи із запобігання і протидії корупції?

– пропозиції щодо спрощення дозвільних та інших процедур ведення малого і середнього бізнесу та усунення причин, які зумовлюють правопорушення у цій сфері?

Можливо, Комітет розробляє нормативно-правові акти, у т.ч. проекти Законів, які вносить через Президента України? Також ні. У 2011–2013 роках Президент України не вніс на розгляд Верховної Ради жодного законопроекту з питань запобігання і протидії корупції. А серед виданих ним у 2012–2013 роках указів на цю тему – лише ті, що вносять нескінченні зміни до Положення про Національний антикорупційний комітет і його склад.

Що ж, напевно, для розробки проектів цих Указів Комітет лише і потрібен. Можливо, як і ціла низка інших подібних комітетів-ширм. 

Джерело зображення: http://fri.com.ua/2012/04/koruptsiya-scho-tse-i-yak-ty-mozhesh-z-tsym-borotys/corruption-affects-everyone/