Методологія оцінки антикорупційних програм
Які етапи оцінки антикорупційної програми та джерела інформації? Яким питанням слід приділити увагу? Як повинен виглядати висновок за результатами аналізу? Які шляхи поширення експертної оцінки?
Оцінка корупційних ризиків та визначення рекомендацій щодо вжиття антикорупційних заходів державними органами, визначеними у ч. 1 ст. 19 Закону України “Про запобігання корупції”[1], є одним із засобів запобігання корупції. В Україні цей інструмент почав використовуватись відносно нещодавно, а тому важливо приділяти належну увагу його послідовному втіленню та подальшому вдосконаленню. Для розуміння того, яким чином можливо поліпшити оцінку корупційних ризиків та формування внутрішніх антикорупційних політик державних органів, необхідно володіти достатніми кількісними та якісними даними з відповідної тематики, а також належним чином проаналізувати їх. Найбільш релевантними даними, які дозволять виявити слабкості інституту оцінки корупційних ризиків в Україні, є антикорупційні програми державних органів – вони містять результати оцінки корупційних ризиків і визначають заходи щодо їх усунення чи мінімізації. Водночас, аналіз цих антикорупційних програм має здійснюватись на основі певних релевантних критеріїв, аби висновки такого аналізу були достатньо об’єктивними та не призвели до хибних рішень державної політики у цій сфері. Задля того, аби визначити критерії оцінки антикорупційних програм, а також загальні засади процесу аналізу програм, підготовлена ця методологія.
Під час підготовки цієї методології були використані положення Закону «Про запобігання корупції», нормативно-правові акти Національного агентства з питань запобігання корупції, а також публікації та документи, вказані у Списку літератури нижче.
Завантажити (ukr, pdf)
[1] Антикорупційні програми приймають Адміністрація Президента України; Апарат Верховної Ради України; Секретаріат Кабінету Міністрів України; Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Генеральна прокуратура України; Служба безпеки України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; державні цільові фонди; Апарат Ради національної безпеки і оборони України; Національний банк України; Рахункова палата; Центральна виборча комісія; Вища рада правосуддя; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; обласні ради; Київська та Севастопольська міські ради; Рада міністрів Автономної Республіки Крим.