Конституційна скарга: що це та чому тривалий час не працювало?

 

      

Конституційна скарга: що це та чому тривалий час не працювало?

Поза відбором до Верховного Суду та зміною процесуальних кодексів, минулого року сталася ще одна важлива подія, яка може сприяти захисту прав громадян. І не лише громадян України, а всіх фізичних та юридичних осіб[1]. Мова йде про конституційну скаргу.

Це механізм, який дозволяє громадянам та юридичним особам фактично скасувати дію закону або його окремих положень, якщо вони не відповідають Конституції України за допомогою конституційного судочинства. Це нове конституційне право ми отримали з 30 вересня 2016 року. До цього часу таке право мали лише Президент, щонайменш 45 народних депутатів, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховний Суд та Верховна Рада АРК.

Отже з’явився інструмент, який дозволяє звичайним громадянам довести неконституційність закону або його положень і головне внаслідок цього закон перестане діяти, тобто бути законом в Україні. Інструмент з’явився, проте не запрацював.

Як скористатися правом?

Фізичні особи та юридичні особи приватного права, які вважають, що застосований в остаточному судовому рішенні в їх справі закон України суперечить Конституції України можуть подати конституційну скаргу. Таке положення з’вилося внаслідок конституційної реформи червня 2016 року в частині правосуддя, хоча ідея запровадження конституційної скарги існувала набагато раніше.

Право на конституційну скаргу має певні обмеження:

• Скарга має стосуватися неконституційності Закону[2], застосованого в кінцевому рішенні щодо особи;
• Скарга має відповідати вимогам статей 55, 56 Закону;
• Скаргу можна подати після того, як вичерпано всі національні засоби юридичного захисту;
• Скаргу можна подати протягом трьох місяців з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням.

Важливо розуміти, що до Конституційного Суду не оскаржується рішення Верховного Суду чи інших інстанцій, незаконні дії прокурорів тощо. В межах цієї процедури особи можуть довести, що положення Закону, який суд застосував у конкретній справі є неконституційним. В подальшому це буде підставою для перегляду цієї справи судом за нововиявленими обставинами. Це неймовірно важливо розуміти, оскільки левова частка скарг, поданих на даний момент, стосуються чого завгодно, але не оскарження конституційності Закону.

Тому при поданні конституційної скарги важливо розуміти предмет оскарження та вимоги, встановлені Законом «Про Конституційний Суд України». Також бажано звернутися за професійною правовою допомогою. На допомогу прийде й Пам’ятка, підготовлена Конституційним Судом.

Слід відмітити, що вже 584 скарги подано до КСУ і переважно звертаються громадяни України. Скарги подано і далі має запрацювати Конституційний Суд.

 

Чому новий інститут тривалий час не працюв?

Всі 584 скарги[3], поданих до Конституційного Суду «зависли», оскільки спочатку Конституційний Суд не міг тривалий час прийняти Регламент своєї роботи, без якого відмовлявся розглядати скарги та виконувати своє нове конституційне повноваження. Відповідно до прикінцевих положень Закону, Регламент мали ухвалити ще до 3 листопада 2017 року. 22 лютого регламент було ухвалено, після того обрано Заступника Голови Конституційного Суду. І 29 березня було сформовано колегії та сенати Конституційного Суду, які і мають працювати з конституційними скаргам. Але чим була обумовлена така затримка?

Безумовно Регламент є важливим як і для організації внутрішньої роботи Конституційного Суду так і в контексті встановлення повної процедури роботи з конституційними скаргами, що лише сприятиме належній реалізації прав осіб на конституційну скаргу.

Але Конституційний Суд не міг ставити реалізацію права осіб в залежність від власної неспроможності організувати внутрішню роботу, тим самим порушуючи Конституцію, а не захищаючи її. Це тривало протягом трьох місяців і є неприйнятним.

Це, не в останню чергу, пов’язано з неповним складом Конституційного Суду, в якому на той момент було 14 суддів з 18 (для ухвалення Регламенту необхідно 12 голосів). Зараз в складі Конституційного Суду вже 16 суддів. У червні 2016 року не лише з‘явилася конституційна скарга, також було змінена процедура формування складу Конституційного Суду, судді якого, згідно Конституції України, відбираються на конкурсних засадах. На жаль, при написанні Закону конкурсна процедура була знівельована і жодного відбору на конкурсних засадах немає.

Але навіть в умовах відсутності реального конкурсу, Верховна Рада досі не призначила двох суддів за власною квотою, що мало відбутися ще вкінці минулого року.

Введення конкурсного відбору суддів Конституційного Суду разом з конституційною скаргою та іншими прогресивними положеннями червня 2016 року мало збільшити довіру до Конституційного Суду, яка є неймовірно низькою[4] після 2010 року. Після провалу конкурсного відбору, подальше затягування з призначенням суддів Конституційного Суду та, як наслідок, блокування розгляду конституційних скарг – свідчить про відсутність бажання політичних суб’єктів повернути сильний та незалежний Конституційний Суд.

Конституційний Суд зміг сформувати колегії та сенати, що означає початок розгляду конституційних скарг. Навіть в умовах відсутності призначень з боку Верховної Ради та затягування призначень Президентом, КСУ зміг ухвалити Регламент, здійснити інші необхідні процедурні дії.  На конституційну скаргу покладається великі сподівання і останні дії та рішення Конституційного Суду дозволяють сподіватися на їх реалізацію.

 

«Ця публікація здійснена за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя». Погляди авторів, викладені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки».

---