Інститут прописки несучасний і потенційно корупційний — експерти
В Україні досі ефективно не працює механізм реєстрації місця проживання. Попри ухвалення закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", в Україні діють подвійні стандарти у взаємодії людини з державою, що створює радше обмеження та перепони, ніж можливості.
Про заявили експерти, презентуючи результати якісного соціологічного дослідження CEDOS, яке окреслює масштаб проблеми з місцем реєстрації проживання.
“Дослідження дало нам зрозуміти, що важка, неповоротка система реєстрації місця проживання (в народі – "прописка") вже тривалий час не відповідає сучасним потребам населення України та не готова до гнучкого реагування на сучасні виклики, такі як, висока мобільність громадян в середині країни. Непрозорість цієї системи призводить до двох серйозних наслідків – великий люфт для утворення корупційних схем та поява недержавних альтернативних сервісів, які би мала виконувати держава. І це лише верхівка айсбергу проблеми, якою просякли майже усі сфери державного управління", – каже Людмила Янкіна, керівниця проекту Центру інформації про права людини.
За словами Олександри Слободян, аналітика центру CEDOS, в Україні немає повної точної статистики стосовно міграційних процесів в середині країни.
Державна міграційна служба наводить статистику, що в 2014 році 485 тисяч людей в межах країни змінили місце своєї реєстрації. А от дані державної статистики говорять, що протягом 2014 – 2015 років частка населення, яка мігрує в межах країни, зменшилась.
Це дивно, бо ми знаємо про великий контингент внутрішніх переміщених людей. Статистика так показує, бо переселенці зареєстровані на території Донецької та Луганської областей", – каже Олександра Слободян. Вона пояснює, інститут реєстрації необхідно реформувати, бо, наприклад, на основі розміщення населення на певних територіальних одиницях робляться оцінки, скільки необхідно виділити видатків.
"Коли ми подивимось на розподіл видатків з бюджетів, то побачимо, що за рахунок місцевих бюджетів в основному фінансуються охорона здоров'я, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення. Це ті сфери, які стосуються усього населення", – каже аналітик.
"Велика частина співробітники Центру інформації про права людини живуть в одному місці, а зареєстровані в іншому. Через це вони позбавлені багатьох за місцем фактичного проживанням адміністративних, соціальних, економічних та соціальних прав", – наводить приклад голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.
Аналітик центру CEDOS Анастасія Фітісова вбачає у такій ситуації з реєстрацію низку причин.
“По-перше, процедура реєстрації – заскладна. Люди, які й так уникають взаємодій з державою через брак клієнтоорієнтованого підходу, стикаються з низкою викликів під час реєстрації: зібрати купу документів, привести власника. Фактично, особа повинна довести реєстратору, що вона має право зареєструватися в цьому приміщенні. Друга причина – оренда житла. Існує величезний ринок тіньової оренди, відповідно ніхто не підписує з орендарями офіційні договори. Деякі власники бояться, що прописавши у себе чужу людину, вони можуть бути позбавлені права власності на житло. Деякі просто не бажають платити податки з отриманих від оренди доходів”, – каже експертка.
Реєстрація також впливає на участь українців у виборах. Люди, які не мають реєстрації взагалі, не можуть брати участь у виборах. А ті українці, які живуть не за місцем реєстрації, можуть брати участь в президентських та парламентських виборах, та не можуть голосувати на місцевих виборах.
На минулих місцевих виборах було дуже багато критики стосовно низької явки. Тільки близько третини виборців прийшли проголосувати за місцеву владу. Але давайте подивитись на причини цього процесу. Якщо в Києві я, наприклад, проживаю вже 16 років і мала певний час реєстрацію в Рівненській області, то я абсолютно відірвана від цього регіону. Я не знаю, яка там місцева влада, у мене немає жодної мотивації їхати туди голосувати. Але я позбавлена права голосу в Києві", – пояснює правозахисниця.
Експерти також нагадують, що потреба зміни місця реєстрації виникає при освітній внутрішній міграції, при оренді, купівлі житла, вступу у спадщину, поселенні в гуртожиток, проживанні у раніше придбаному чи у знайомих, укладенні чи розірванні шлюбу тощо.
Питання реєстрації громадян – це проблема не лише українців, а й проблема держави, вважає експерт Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук.
"Наша держава не володіє коректними реєстрами мешканців. Вона не знає, де шукати людину, якщо потрібно шукати злочинця чи вручити повістку", – каже він.
За його словами, бувають патові ситуації з реєстрацією. Як приклад він наводить історію військовослужбовця, який звернувся до Центру політико-правових реформ.
"Чоловік вийшов на пенсію і був на квартирному обліку у військовій частині. Він втратив право проживання. Його вся родина зареєстрована у родичів, але родичі не хочуть його реєструвати, і він запитує "Де і як мені бути?" Наша держава зобов'язує людей реєструватися, але ця реєстрація прив'язана до права власності на житло, права оренди або згоди власників. Якщо держава не гарантує нам житла, то вона не має зобов'язувати реєструвати", – вважає Віктор Тимощук.
Він переконаний, що реєстрація – це право людини і тому треба відмовитись від адміністративної відповідальності.
"Людина може відмовитись від реєстрації, тоді вона не буде участі у виборах і не користується іншими правами. Але ми не можемо її штрафувати", – каже експерт.
Фахівці вважають, що є два шлях вдосконалення системи реєстрації місця проживання.
Перший полягає у тому, аби відв'язати адміністративні послуги від реєстрації місця проживання.
Другий шлях передбачає спрощення процедури реєстрації та перехід на повідомний (декларативний) принцип реєстрації місця проживання. Ця стратегія вимагає раціоналізації паспортної реформи, створення електронних реєстрів мешканців громад, системних змін в оплаті комунальних послуг, призначенні житлових субсидій тощо.
Віктор Тимощук вважає, що в Україні досить запровадити повідомний спосіб реєстрації як в Польщі, Німеччині чи в балтійських країнах.
"Людина подає заяву, у якій вона вказує своє фактичне місце проживання, можливо – прізвище та ім'я власника житла. В українських умовах я б збалансував цей механізм ще й з великим адміністративним штрафом. Якщо людина обманює державу з місцем реєстрації, то вона має запалати великий штраф", – каже він.
Експерти та правозахисники планують до Нового року провести експертну поїздку по містах України, аби подискутувати та залучити експертів до співпраці. Після цього планується розробляти законопроект, який має покращити механізм реєстрації місця проживання.
"Без зміни системи реєстрації місця реєстрації не відбудеться жодна реформа, в середині якої є реєстрація. Не буде без цього в Україні належної паспортної реформи як і децентралізації. Ці речі мають працювати синхронно", – каже Людмила Янкіна і закликала усіх зацікавлених сторін до конструктивної співпраці.