Що вас цікавить?

Халепа з біометричними паспортами, або Як підставили міністра Авакова

06.01.2015
Адміністративні послуги

Виправдовуючи протизаконні побори з громадян, Аваков стає співучасником системи паспортної корупції… Чому вартість паспорта, виготовленого на українському підприємстві, обраховується в євро, а не у гривні? Чому паспорт для Молдови друкується фінським виробником за ціною менше 7 євро?.


Однією з топ-новин останніх днів є інформація від міністра внутрішніх справ Арсена Авакова щодо ситуації з закордонними біометричними паспортами. Дійсно, дуже важливо, що Україна розпочинає видачу таких документів, адже це – одна з умов для надання безвізового режиму громадянам України при поїздках до країн ЄС.

Але, на жаль, у цьому великому повідомленні подано також багато інформації, яка не відповідає дійсності та є визнанням відверто протиправної діяльності чиновників.

До прикладу, шановний міністр стверджує, що у 2013 році закордонний паспорт коштував 800 гривень, а у 2014 році – коштує 120 гривень. Насправді тут співставляються непорівнювані числа. Останнє (120 грн.) – це вартість бланка паспорта (включно з персоналізацією документа). І ця вартість ні у 2013 році, ні у 2014 році не змінювалася.

Натомість громадяни через незаконні побори в системі Держаної міграційної служби фактично за закордонний паспорт сплачують від 400 до 800 гривень. Так було у 2013 році, так залишалося й у 2014 році. Тобто ця інформація – це відверта маніпуляція.

Більше того, у 2014 році ситуація навіть погіршилася, бо Державна міграційна служба почала «заганяти» громадян за отриманням паспортів саме до офісів Державного підприємства «Документ», де додатково стягується ще 250 гривень на кожному паспорті.

Про це ДП ще буде сказано далі. Але важливо, що крім цієї «помилки» в інформації від міністра є, на жаль, повідомлення, які фактично є відвертими закликами до порушення закону.

По-перше, міністр внутрішніх справ повідомив суспільству вартість нового закордонного паспорта (так званого «біометричного»). І ця калькуляція за викладом Арсена Борисовича включає: «261 грн. (15 євро за курсом на 29.12.2014) + державне мито 170 грн. + вартість  реєстраційних послуг 87,15 грн. Всього 518 грн. 15 коп.».

Цим самим міністр виправдав існуюче сьогодні свавілля в системі Державної міграційної служби, яке пов’язане з тотальним ігноруванням рішень судів у справі про оплату закордонного паспорта. Крапка у численних судових спорах була поставлена Верховним Судом України 3 грудня 2013 року, коли суд встановив, що є єдиним легітимним платежем за закордонний паспорт є державне мито (тобто 170 гривень), а вимагання інших платежів є протиправним.

Важливо вкотре наголосити, що це судове рішення є обов’язковим для усіх суб’єктів владних повноважень (згідно з частиною 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України), тобто для всіх чиновників і Державної міграційної служби (ДМС), і МВС, і будь-якого іншого органу влади. І те, що воно досі не виконується – це лише провина неспроможної прокуратури, яка не бачить очевидного криміналу (стаття 382 Кримінального кодексу України). Фактичні збитки громадян від цієї діяльності ДМС складають щороку більше 300 мільйонів гривень.

 По-друге, міністр офіційно рекламує діяльність Державного підприємства «Документ» у системі ДМС. І проблема не лише в тому, що це держпідприємство бере додаткові кошти (у випадку із закордонним паспортом – 250 гривень) ні за що, тому що жодної роботи, про яку пише Арсен Аваков, це ДП не виконує. А насамперед тому, що діяльність ДП «Документ» з 1 січня 2013 року знаходиться поза законом (відповідно до частини 7 статті 20 Закону України «Про адміністративні послуги»). При цьому дане ДП заробляє не лише на закордонних паспортах, але й на фіктивному «консультуванні» та «формуванні пакетів документів» за десятками інших адміністративних послуг ДМС.

Звичайно, міністр, який керує сотнями тисяч підлеглих, може не знати дрібних нюансів у системі міністерства. Проте хтось же подав йому таку інформацію і фактично робить співучасником усієї цієї протиправної системи паспортної корупції.

Можна аналізувати й інші проблеми паспортної сфери.

Чому, наприклад, влада вважає, що закордонний паспорт – це «розкіш», і стягує з громадян за цю адміністративну послугу не лише її собівартість, а більше ніж  подвійну плату?

Чи можна вважати перемогою усунення від ринку виготовлення паспортів ЄДАПС, якщо вартість бланка паспорта все одно залишається підозріло дорогою (для порівняння: аналогічний паспорт для Молдови друкується фінським виробником за ціною менше 7 євро)?

Чому вартість українського паспорта, виготовленого на українському підприємстві, обраховується в євро, а не гривні?

Чому нова демократична влада вперто не хоче замінити закон, на основі якого ґрунтується видача закордонних біометричних паспортів? Адже, нагадаю, це досі закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр…» 2012 року, авторства одіозного регіонала Василя Грицака. Серед іншого цей закон потребує мільярдних інвестицій на створення не потрібної суспільству інтегрованої мега-бази даних – Єдиного демографічного реєстру.

Є ще багато й інших запитань. Тільки, на жаль, нова влада, як і попередники, вперто ігнорує їх. Хоча питання тут не просто у тому, скільки громадяни сплачують за паспорт, а в тому, чи є в Україні елементарний правовий порядок, та чиї інтереси не першому місці в урядовців – суспільні чи відомчі або й приватні.  

Мусимо констатувати, що у 2014 році система Державної міграційної служби стала ще більш закритою, і повністю ігнорувала вимоги громадськості до прозорості і діалогу. Добре хоча б те, що нарешті міністр внутрішніх справ визнав свою причетність до функціонування цієї системи та відповідальність за неї.

Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ, для Європейської правди

Фото УНІАН