04 Кві, 2024
1 квітня в Києві відбувся відкритий діалог «Реформа місцевого самоврядування: 10 років на марші. Виклики → сенси → майбутнє», присвячений 10-річчю реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Участь у заході, який організував Офіс Конгресу місцевих та регіональних при Президентові України, взяли голова правління ЦППР Ігор Коліушко та заступник голови правління ЦППР Віктор Тимощук. Пропонуємо ознайомитися з основними тезами виступів експертів.
Ігор Коліушко: «За місцевим самоврядуванням, як основою і демократії, і ефективного функціонування суспільства, в нас прекрасне майбутнє»
1. Говорячи про 10-ту річницю затвердження Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, треба відзначити тих, хто першочергово посприяв досягненню того успіху, який на сьогодні є.
Те, чого ми досягли в частині реформи адміністративно-територіального устрою й реформи місцевого самоврядування, не зачіпаючи питання адміністративних послуг, — заслуга насамперед чотирьох людей. Це Анатолій Ткачук, Володимир Гройсман, В’ячеслав Негода, Віталій Безгін. Якби когось із них у потрібний час не було у потрібному місці — реформа б не почалася чи провалилася б, одним словом не вдалася б до того рівня, до якого дійшла сьогодні. І про це треба пам’ятати.
2. Про переосмислення реформи. Я переконаний, що переосмислювати нема чого, в реформі не було допущено принципових помилок. Певні тактичні помилки були, але стратегія була вибрана правильно й нам потрібно її реалізувати до кінця.
3. Треба говорити не про переосмислення, а про розвиток. Треба писати нову концепцію, оскільки новий етап, нові задачі, значно більше інформації. Першочергово маємо тепер необхідність поєднати цю реформу з євроінтеграцією, і маємо вже сформульовані Європейською Комісією завдання, які необхідно вирішити. Все це разом мало б сформувати новий документ політики, який показував би і план реалізації реформи, і головне — бачення того фінального стану, до якого ми повинні прийти.
Нова концепція мала б передбачати й описувати зміни до Конституції, які треба внести, закон про адміністративно-територіальний устрій, новий закон про місцеве самоврядування на засадах європейської моделі «громада — єдина юридична особа», закон про префектів, відповідні зміни до бюджетного, податкового, виборчого законодавства.
До речі, висловлена тут ідея використовувати ширше термін «good governance» дуже правильна. Однак, щонайменше 25 років в Україні цей термін перекладався як «належне врядування», так він увійшов у науковий обіг, в підручники. Проте сьогодні чуємо «добре врядування». Ми багато дискутували раніше про те, як його треба перекладати, були різні варіанти, але всі із самого початку погоджувалися, що в українській мові слово «добре» має інше змістове навантаження й тут його використовувати некоректно. Можна було б говорити «доброякісне врядування», «якісне врядування», «належне врядування».
4. Про пріоритетні завдання сьогодні в час війни. Основне — розібратися з повноваженнями держави й місцевого самоврядування. Безпекові повноваження — це відповідальність держави, ними мають займатися районні військові адміністрації, а не органи місцевого самоврядування. Тим більше їх під цим приводом не потрібно перетворювати у військові адміністрації населених пунктів.
Багато говорилося про законопроєкт № 4298 про місцеві державні адміністрації. Закон без сумніву дуже потрібний. Однак, як зазначила у своєму виступі пані Олена Шуляк, голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, він так уже обговорений, що більше просто немає куди його обговорювати. На мій погляд, це один із прикладів, коли чомусь останнім часом Комітет перестав утворювати робочі групи, обговорювати законопроєкти до другого читання за участю науковців і експертів. У нас з’явився «страсбурзький формат». Я так розумію, його придумали спеціально для того, щоб відмежувати процес підготовки законопроєкту від науковців і громадських експертів, а це не додає якості документу. Наші пропозиції, наприклад, наша порівняльна таблиця має кілька десятків суто юридичних, не тільки змістовних концептуальних, пропозицій, які варто було б обговорити й, на моє переконання, вони б покращили цей закон у разі їхнього врахування. Але майданчику, де це можна зробити, сьогодні не існує.
5. Про асоціації ОМС. Звісно має зростати роль асоціацій органів місцевого самоврядування в реформуванні й розвитку місцевого самоврядування. В цьому точно допомогло б оновлення редакції Закону «Про асоціації органів місцевого самоврядування», проєкт якого підготовлений. Хотілося б, щоб цьому приділили більше уваги й самі асоціації, і відповідні органи влади.
6. Про роль громадськості в реформуванні місцевого самоврядування. На моє переконання й з мого досвіду багатьох років функціонування і в політиці, і в громадській експертизі, найкраще використовувати громадських експертів — це залучати їх у робочі групи й разом з ними постатейно опрацьовувати законопроєкти. Тоді виходить результат. На жаль сьогодні такого формату роботи стає все менше. Народні депутати більше часу гастролюють областями України, ніж працюють із законопроєктами.
7. Про координацію проєктів міжнародної технічної допомоги. В останні тижні ми стали свідками безпрецедентної ситуації, коли Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» — проєкт міжнародної технічної допомоги — закрив кілька своїх грантів, зокрема грант, виданий Інституту громадянського суспільства, який очолює Анатолій Ткачук, який надзвичайно активно з використанням цього гранту працював над підготовкою нас до євроінтеграції в регіональній політиці. Якщо тепер це такі правила координації проєктів міжнародної технічної допомоги, коли влада буде казати донорам, кому виділяти гранти, кому не виділяти, в кого що забрати, то ми дуже «далеко» зайдемо в контексті співпраці влади й громадськості. Мені хотілося б, щоб це не замовчувалося, а обговорювалося, і щоб ця практика припинилася й більше не повторювалася.
Замість підсумку: переконаний, що за місцевим самоврядуванням, як основою і демократії, і ефективного функціонування суспільства, в нас прекрасне майбутнє й ми разом все-таки, попри всі загрози, зможемо рухатися вперед.
Віктор Тимощук: «На наступні роки саме ефективний розподіл повноважень — це одне з найважливіших завдань у цій реформі»
1. Децентралізаційна реформа однозначно успішна. Одна з найкращих у сучасній Україні. Точно ще не завершена. Не впевнений, що невідворотна (бо «керувати» укрупненими громадами можна й зі столиці).
Натомість правильно завершена децентралізаційна реформа — це запорука стійкості нашої держави (лютий 2022 теж це засвідчив) та запорука її демократичного розвитку.
2. На прикладі сфери адмінпослуг (адже часто ЦНАП згадують як елемент цієї реформи), хочу повторитися, що від «романтизму» треба вийти на ефективність.
Децентралізація повноважень, тобто їхнє делегування на рівень ОМС, у сфері адмінпослуг зупинилася після 2016 року. Все. Попри однозначну успішність тих кроків. Далі це переважно «змагання» між ОМС та відомствами…
Три прості приклади, вкотре:
- послуги ДРАЦС досі переважно надаються органами Мін’юсту. Хоча мали б бути вже давно 100 % делеговані громадам. Бо це про доступність. І це прості послуги.
- у сфері Держгеокадастру держава вже навіть ФОПам делегує повноваження реєстрації земельних ділянок. Аля для ОМС — ні. Чому?
- у сфері соцзахисту — повноваження по субсидіях забрали в ОМС. Тобто замість децентралізації — централізація. Хоча цілком очевидно, що громада більше мотивована призначити житлову субсидію своєму мешканцю, який цього потребує. І краще знає та бачить, хто не має права на цю субсидію.
Отже, на наступні роки саме ефективний розподіл повноважень — це одне з найважливіших завдань у цій реформі. І все, що можна віддати в ОМС, треба віддати (делегувати).
Це робота на роки з етапами та РЕСУРСАМИ.
На прикладі ЦНАП, вкотре хочеться пояснити, що цей інструмент громади не може без додавання ресурсів використовуватися Урядом як власний. Адже сьогодні Уряд вже включив в обов’язковий перелік послуг для ЦНАП 435 послуг, і постійно додає нові. Але не додає ресурсів. Хоча 90 % послуг у ЦНАП — безоплатні. При цьому середня собівартість однієї послуги ще у 2022 році була близько 300 грн. Навіть у тилових регіонах є лише до 30 % покриття витрат від адмінзбору.
Але закону «Про адміністративний збір» немає.… І, до речі, цей законопроєкт 4380 був у проєкті Плану заходів, що минулого тижня затвердив Уряд. Проте в затвердженому документі 4380 вже немає й це теж певний «сигнал», що є невідомі таємні противники законопроєкту.
3. Децентралізаційна реформа — це частина великої реформи системи врядування. Україні потрібні сильні інституції національного, регіонального та місцевого рівня. «Держави у смартфоні» недостатньо…
Тому Україні потрібен повноцінний орган, що має формувати політику та розбудовувати ці інституції на центральному рівні й допомагати місцевому рівню. Без політичного лідерства в Уряді цю роботу не завершити. Не подолати відомчих інтересів. А без сильної системи врядування (у найширшому сенсі) виграти війну, вступити в ЄС та НАТО неможливо.
Ще хочеться побажати центральній владі не робити утисків місцевого самоврядування. Приклади з Черніговом чи Києвом є досить показові. Бо можна по-різному ставитися до політичних опонентів. Але оцінку політикам мають давати виборці на виборах.
Наразі ж центральна та місцева влада мають щиро демонструвати максимальну згуртованість та співпрацю.
Чи була ця стаття корисна?
Новини
