Експертний висновок на законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності судового експерта та належного забезпечення здійснення судово-експертної діяльності» (р. №8336)

1. На розгляді Верховної Ради перебуває зазначений проект Закону  (р. №8336 від 04.05.2018 р.; ініціатори – народні депутати Геращенко А.Ю., Білоцерковець Д.О.), який містить низку змін до Кримінального процесуального кодексу, що можуть суттєво вплинути на ефективність досудового розслідування корупційних та пов'язаних з корупцією злочинів. З огляду на це, експерти Центру політико-правових реформ підготували цей висновок.

Огляд змісту законопроекту

2. Законопроектом: пропонується скасувати судовий контроль за проведенням експертиз у межах кримінального провадження, водночас залишити можливість проводити окремі види експертиз лише на підставі ухвали слідчого судді; фактично встановити державну монополію на проведення судових експертиз; скасувати можливість допиту експерта в якості свідка слідчим, прокурором на стадії досудового розслідування, натомість запровадити можливість отримати письмові роз'яснення експерта щодо змісту підготовленого ним висновку; створити Єдиний державний реєстр судових експертиз та експертних досліджень.

Міжнародні стандарти та рекомендації

3. Стаття 23 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173, ратифікована Україною у 2006 р.) передбачає, що "Кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, – включаючи заходи, що дозволяють застосування спеціальних слідчих методів із дотриманням національного законодавства, – які можуть бути необхідними для забезпечення їй можливості сприяти збиранню доказів у зв'язку із кримінальними злочинами, визначеними у статтях 2-14 цієї Конвенції…". Це положення зобов'язує Україну вжити необхідних заходів, що сприятимуть збору доказів при розслідуванні корупційних злочинів. Оскільки висновки проведених експертиз є важливими при доказуванні винуватості осіб у вчиненні корупційних злочинів, то Україна має втілити заходи, які забезпечать ефективне використання цього інструмента під час розслідування корупційних злочинів.

4. Конвенція ООН проти корупції була ратифікована Верховною Радою у 2006 р. і набула чинності для України 1 січня 2010 р. Стаття 32 цієї Конвенції передбачає, що "Кожна Держава-учасниця вживає належних заходів, відповідно до своєї  внутрішньої правової системи та в межах своїх можливостей, для  забезпечення ефективного захисту від ймовірної помсти або залякування свідків та експертів, які свідчать у справах за  злочинами, що визначені цією Конвенцією, та, у відповідних випадках, щодо їхніх родичів та інших близьких їм осіб…".

5. У багатьох публікаціях міжнародних організацій та іноземних фахівців підкреслюється важлива роль залучених експертів та спеціалістів для ефективного розслідування корупційних злочинів. Наприклад, у матеріалах за результатами експертного семінару щодо розслідування корупційних злочинів, проведеного у Києві у 2011 р., зазначається, що "Слідчі та прокурори як з країн-членів ОЕСР, так і з країн-членів Антикорупційної мережі використовують незалежну експертизу для збору та аналізу доказів у корупційних справах"[1]. Аналогічних висновків дійшли експерти, які підготували посібник щодо розслідування корупційних злочинів для АТЕС[2].

6. В Експертному висновку щодо діяльності НАБУ визнані міжнародні експерти визначили однією з пріоритетних рекомендацій "уникати внесення змін до законодавства, що регулює роботу НАБУ, без попередніх ґрунтовних консультацій за участю НАБУ, САП, інших правоохоронних органів, громадянського суспільства, експертів та інших заінтересованих сторін"[3]. Національне антикорупційне бюро висловлює свою незгоду з запропонованими нововведеннями щодо проведення судово-експертної діяльності[4], а належні консультації щодо нововведень стосовно проведення експертиз у межах кримінальних проваджень, схоже, проведені не були.

Національне законодавство та запропоновані положення законопроекту

7. Відповідно до ст. 2 КПК, завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений. Частина 2 ст. 84 КПК визначає, що висновки експертів є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні. Особливості висновку експерта як джерела доказів визначені у статтях 101-102 КПК.

8. Сторони можуть ініціювати проведення необхідних експертиз з метою встановлення повних та об'єктивних обставин, що є необхідним для подальшого прийняття рішень у межах кримінального провадження слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом. З березня 2018 р., після набуття чинності деяких змін до Кримінального процесуального кодексу, більш відомих як "правки Лозового", проведення експертиз під час досудового розслідування має призначатись виключно рішенням слідчого судді. Це певною мірою ускладнює проведення досудового розслідування і може нанести шкоду його ефективності.

9. Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту 8336, нововведення суттєво збільшило навантаження на слідчих суддів, оскільки, за даними ініціаторів законопроекту, у межах кримінальних проваджень щорічно призначається більше 800 000 експертиз. Ухвали слідчого судді, якими задовольняється клопотання прокурора про призначення експертизи, публікуються у Єдиному державному реєстрі судових рішень, завдяки чому фігуранти кримінальних проваджень можуть легше дізнатись установу, яка проводитиме експертизу, що значно полегшує можливість здійснювати тиск безпосередньо на експерта або на інших посадових осіб установи з метою впливу на кінцевий висновок експерта.

10. Чинне положення КПК дозволяє слідчому, прокурору проводити допит експерта в якості свідка на стадії досудового розслідування. Автори законопроекту пропонують скасувати це положення, замінивши його положенням про можливість надання експертом письмового роз'яснення свого висновку. У наукових публікаціях щодо допиту експерта під час досудового розслідування та/або судового розгляду зазначається, що "допит експерта особою, яка здійснює кримінальне провадження (слідчим, прокурором, судом), є одним із способів оцінки достовірності висновку експерта"[5]. З огляду на це, скасування можливості допиту експерта під час досудового розслідування може негативно вплинути на здійснення попередньої оцінки висновку за внутрішнім переконанням слідчого, прокурора щодо достовірності висновку, підготовленого експертом.

Запровадження альтернативного інституту – письмових роз'яснень експерта – не є рівнозначною заміною можливості допиту експерта в якості свідка. По-перше, "листування" між слідчим, прокурором та експертом може бути досить тривалим, оскільки кожне роз'яснення експерта може призводити до нових запитань з боку слідчого, прокурора. По-друге, це дозволяє експерту на власний розсуд вирішувати, чи є необхідність у наданні письмового роз'яснення і необґрунтовано відмовлятися від його надання. По-третє, ст. 384 КК встановлює кримінальну відповідальність лише за надання завідомо неправдивого висновку експерта, але не за надання завідомо неправдивих письмових роз'яснень, у яких експерт може намагатись з тих чи інших причин маніпулювати твердженнями у висновку, коригувати свої попередні твердження на користь однієї зі сторін кримінального процесу тощо.

11. Втілення ідеї запровадити монополію державних спеціалізованих установ на проведення експертиз у межах кримінального провадження може суттєво полегшити можливість стороннього впливу на експертів або до визначення експертами конкретних осіб, які будуть готові надати неправдиві або маніпулятивні експертні висновки. Вже зараз деякі судово-експертні установи мають повністю заповнений розклад проведення експертиз на 2019 рік та повідомляють про можливість призначити експертизу лише на 2020 рік. Вочевидь, закріплення такого обмеження призведе до порушення принципу розумності строків та не дозволить дотримуватись строків досудового розслідування, встановлених у ст. 219 КПК.

 Крім того, незрозуміла мотивація встановлення такого обмеження. На сьогодні проведення експертизи у різних установах, різними експертами може дозволити встановити обставини, що мають значення у цьому кримінальному провадженні, якомога більш повно та об'єктивно. Схожі за змістом висновки експертиз, проведених у різних установах, можуть свідчити про їхню об'єктивність та неупередженість, натомість суттєві відмінності у висновках можуть свідчити про ознаки завідомо неправдивого висновку одного із експертів.

12. Виникають обґрунтовані сумніви щодо неупередженості деяких експертів державних спеціалізованих установ. Так, неодноразово виникали сумніви у неупередженості експерта Д. Валіахметова, який, зокрема, проводив експертизу щодо стану здоров'я екс-голови Державної фіскальної служби – підозрюваного у вчиненні корупційного злочину[6]. Аналогічно виникають сумніви у достовірності експертизи, яка проводилась в іншому кримінальному провадженні, підслідному НАБУ, щодо можливого зловживання під час закупівлі рюкзаків Міністерством внутрішніх справ: спочатку експертиза встановила збитки у розмірі 14,5 млн грн[7], а пізніше експерт іншої державної установи, Харківського НДІ судових експертиз імені Бокаріуса, встановив збитки у значно меншому розмірі, близько 5 млн грн[8].

13. Слід враховувати специфіку корупційних та пов'язаних з корупцією злочинів, під час вчинення яких особи вдаються до використання складних інструментів. Наприклад, для приховування відмивання коштів – до використання криптовалют[9]. Вочевидь, ця тематика є новою і складною, а тому державні спеціалізовані установи можуть не мати відповідних фахівців або можливості їх залучити. Схожий приклад – відмивання коштів, отриманих корупційним шляхом, з використанням інструментів фінансового ринку[10], коли для проведення експертиз, зокрема економічної, мають залучатись вузькоспеціалізовані фахівці. Тому обмежуватись державними спеціалізованими установами як єдиними суб'єктами проведення судової експертизи недоцільно.

З огляду на це, наявність можливості проводити експертизи як у державних, так і недержавних установах краще слугує досягненню завдань кримінального провадження, зокрема щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

14. Створення Єдиного державного реєстру судових експертиз та експертних досліджень також створює значні ризики передчасного розголошення відомостей досудового розслідування. Законопроект не містить вичерпного переліку інформації, що має міститись у ньому та дозволяє визначати це на рівні підзаконного акту – Положення про Реєстр, яке має затверджуватись Міністерством юстиції. Не встановлено чіткий та зрозумілий порядок надання інформації з Реєстру, що може призвести до зловживань та поширення інформації з обмеженим доступом свідкам, підозрюваним, обвинуваченим або пов'язаним з ними особам, аби сприяти уникненню від кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень. Реєстр теж може полегшити можливість здійснювати тиск на експертів, які підготували висновки, аби у письмових роз'ясненнях вони так чи інакше змінили свою кінцеву позицію. З огляду на рівень ризиків, які несе створення Реєстру, його запровадження наразі видається недоцільним.

15. У законопроекті пропонується зберегти судовий контроль у призначенні почеркознавчої, лінгвістичної, економічної, товарознавчої[11] експертиз, експертизи відео-, звукозапису. У межах кримінального провадження ці експертизи, на думку ініціаторів законопроекту, можуть призначатись виключно за рішенням слідчого судді. Це положення створює необґрунтовані переваги для окремої групи експертиз, частина з яких – товарознавчі та економічні – є поширеними при проведенні досудового розслідування корупційних, економічних злочинів.

Чому саме у цих експертизах зберігається судовий контроль, є незрозумілим. Аналіз положень Закону "Про судову експертизу" дозволяє дійти висновку, що певні особливості наявні при проведенні і криміналістичних, і судово-медичних, і судово-психіатричних експертиз, оскільки їх проведення забезпечується виключно державними спеціалізованими установами, на відміну від усіх інших. Натомість, у законопроекті судовий контроль за проведенням експертиз вирішено зберегти зовсім за іншими видами експертиз.

Висновки та рекомендації

16. З огляду на вищезазначене, окремі положення законопроекту мають бути приведені у відповідність до міжнародних стандартів та вимог ст. 2 КПК щодо забезпечення реалізації завдань кримінального провадження.

Запровадження судового контролю при проведенні окремих категорій експертиз, поширених при розслідуванні корупційних і пов'язаних з корупцією злочинів, створення Єдиного державного реєстру судових експертиз та експертних досліджень, запровадження державної монополії на проведення судових експертиз слід розглядати як порушення ст. 23 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173), а усі кроки, які підвищують ризики тиску на експерта – як суперечність ст. 32 Конвенції ООН проти корупції.

Таким чином, при розгляді законопроекту у другому читанні слід відмовитись:

• від скасування можливості слідчого, прокурора провести допит експерта у якості свідка з питань, що стосуються висновку експертизи;
• від запровадження монополії державних спеціалізованих установ на проведення усіх експертиз у межах кримінальних проваджень;
• від збереження судового контролю при проведенні експертиз відео-, звукозапису, почеркознавчої, лінгвістичної, товарознавчої, економічної експертизи;
• від створення Єдиного державного реєстру судових експертиз та експертних досліджень.

---