preloader

Що вас цікавить?

Діалог громадськості із суддями: погляд журналіста

26.01.2015
Судівництво /
Судова реформа

Представники Центру політико-правових реформ і групи Реанімаційного пакету реформ намагаються шляхом діалогу радикально налаштованої громадськості та суддів знайти спільне вирішення проблем, які виникають із люстрацією суддівських кадрів та реформуванням судової системи. На першій такій зустрічі побувала і я. Тож ділюся своїми враженнями. 


Представники Центру політико-правових реформ і групи Реанімаційного пакету реформ намагаються шляхом діалогу радикально налаштованої громадськості та суддів знайти спільне вирішення проблем, які виникають із люстрацією суддівських кадрів та реформуванням судової системи. На першій такій зустрічі побувала і я. Тож ділюся своїми враженнями.

Під час діалогу, який проводився у вигляді відео-конференції, в офісі третейського суду (ICC) були присутні представники громадських організацій та волонтерів. Вони спілкувалися по скайпу із суддями Вінницьких окружного адміністративного та апеляційного адміністративного суду. При цьому громадські активісти розуміли, що ці судові установи можна у порівнянні з іншими вважати зразковими, як за репутацією суддів, так і за якістю обслуговування відвідувачів суду.
Але запитань до вінницьких служителів Феміди все одно було поставлено багато, і всі вони здебільшого стосувалися недовіри суспільства до судової влади та небажання представників судового корпусу самоочищуватися. Підтвердженням тому стало обрання за новою демократичною процедурою голів судів (у 70% суди продовжили очолювати люди режиму Януковича) та риторика членів З’їзду суддів, яка не викликала сподівань на покращення ситуації у правосудді.
Однак, вінницькі служителі Феміди намагалися виправдатися, мовляв, за останніми соцопитуваннями довіра до їхнього суду перевищує 80%. А це – дуже високий показник, оскільки навіть у країнах ЄС він ледве сягає 30%. Винятком є Німеччина, де 72% громадян довіряють судам.
Щодо загального розчарування у судовій системі українців, то воно, на думку вінницьких суддів, є не таким уже й критичним, оскільки сягає 31% (до міліції у нас ставляться ще гірше). Та й тут не завжди винні судді, оскільки імідж корупціонерів та прислужників влади їм створюють журналісти, які у гонитві за сенсацією не завжди об’єктивно висвітлюють інформацію. До того ж, специфіка суду є такою, коли одна зі сторін, яка програла справу, залишається незадоволеною судовим рішенням, тому й скаржиться на суддів та дає необ’єктивні коментарі у ЗМІ. Особливо, це стосується чиновників, які дуже часто у Вінниці програють громадянам судові спори. Тому використовують медіа-ресурси органів місцевої влади для очорнення суддів. Клопоту додає і недосконале законодавство.
Такі аргументи активістів не переконали. Адже вони хотіли почути на поставлені ними конкретні запитання щодо люстрації, реформи судової системи такі ж чіткі відповіді від суддів, які ховалися за цифрами, статистикою та постійним пошуком винних за межами судової системи.
Іноді складалося враження, що учасники діалогу не розуміли один одного. Це виглядало так, ніби вони розмовляли різними мовами. Адже судді, користуючись юридичними термінами та зворотами, якось помітно дистанціювалися від звичайних громадян. Здавалося, що вони ніби навмисно підкреслювали, таким чином, свою належність до вищої касти професійних юристів, які вершать долі людей. Тому представники громадськості просили їх «не тиснути на них своїм інтелектом» та не відхилятися від відповіді, оперуючи правовою термінологією.
Водночас, як журналіст юридичних ЗМІ, хочу зазначити, що у запитаннях, які ставили громадські активісти суддям, було чимало неточностей та необґрунтованих претензій. Як от у випадку звинувачення суддів у тому, що вони не стали на захист журналіста, не застосувавши у конкретному випадку ст. 171 Кримінального кодексу України (йдеться про недавню відмову суду звинуватити у перешкоджанні законній професійній діяльності журналіста, що тягне за собою чималий строк ув’язнення, підозрюваного у нападі на працівника ЗМІ).
Відповідь судді-«адміністративника», який хоч і не має відношення до розгляду кримінальних справ, про недосконалість законодавства у цій сфері, на мій погляд, була виправданою, хоч і викликала незадоволення у представників громадськості.
Чимало закидів було й з приводу виділення коштів з держбюджету на охорону суддів та їхніх сімей, мовляв, вони того не потребують. Із цим я теж не могла погодитися. Адже судді, які виносять, наприклад, вироки в кримінальних справах, мають бути захищеними від переслідувань, погроз фізичною розправою з боку засуджених кримінальних елементів.
Проте, якщо ситуація найближчим часом із роботою в судах по-старому не зміниться, то, може так трапитися, що суддям доведеться назавжди розпрощатися із безпечним та комфортним життям в Україні. Адже над ними нависне загроза знищення не лише з боку криміналітету, а й радикально налаштованої громадськості. Приклади «смітникової люстрації» суддів уже мали місце в Україні. Тому під час інтернет-діалогу із суддями громадські активісти просили вінницьких служителів Феміди бути щирими з ними. Адже вони не бажають нікого лінчувати, а намагаються шляхом перемовин виробити спільне бачення проведення процедури очищення судів від негідних мантії людей.
Упевнена, якщо судді дослухатимуться до таких порад і навчаться розмовляти з людьми зрозумілою для них мовою, що вони, до речі, повинні робити й під час судових засідань, а також готуючи судові рішення, то претензій до них було б значно менше з боку суспільства. Адже таким чином, вони зуміли б донести до громадськості свою позицію та готовність допомогти винайти спільне рішення з питань реформування судової системи. Як показує досвід, люди не довіряють суддям, бо ті є вправними словесними еквілібристами, і можуть «заговорити» будь-яку тему, але прямої відповіді на запитання, що хвилюють суспільство, не дати.
Водночас важливо, що перший такий діалог відбувся, судді вінницьких судів погодилися на цей експеримент і гідно представили свою позицію. Він довів, що діалог суддів із громадськими активістами потрібен в масштабах країни. І зацікавлені в цьому повинні бути передусім судді – вони повинні докласти максимум зусиль, щоб не жити далі в умовах суспільної недовіри і ненависті.