preloader

Що вас цікавить?

Чи можливо залагодити спір без суду?

11.09.2013
Судівництво /
Цивільне судочинство

Чи можливо залагодити спір без суду?

1. Які є способи вирішення правових спорів?

2. Що таке переговори і в чому їх переваги?

3. Що таке медіація і які її переваги?

4. Що таке третейське судочинство і в чому його переваги?

5. Як залагодити трудовий спір без суду?

6. Як владнати спір шляхом звернення до органу влади? 

 

1. Які є способи вирішення правових спорів?

Час від часу у житті трапляються різноманітні ситуації, коли ми вважаємо, що з нами повелися несправедливо і наші права порушено. Це може бути конфлікт із сусідами, – наприклад, щодо порушення меж земельної ділянки. Або суперечка з магазином, де ми придбали товар неналежної якості. Нам надали неякісні послуги. Ми позичили комусь гроші, а нам їх не віддають. Чи на роботі затримали виплату заробітної плати або не хочуть надати чергову відпустку. Або місцеве управління пенсійного фонду неправильно нарахувало пенсію… Цей перелік можна продовжувати і продовжувати.

Відчувши несправедливість, ми готові негайно звернутися до суду за захистом своїх прав. Очевидно, найчастіше ми розраховуємо на якнайшвидше вирішення спору в суді. Однак насправді далеко не завжди вдається вирішити спір потягом короткого строку – зазвичай вирішення справи може зайняти не один місяць, а якщо судове рішення буде оскаржуватися, – слід бути готовим, що процес у нашій справі може зайняти і рік, і два, і навіть більше. Потрібно пам’ятати, що суд – це також витрата грошей на судовий збір, на прибуття до суду, на кореспонденцію тощо.

Тому існує низка позасудових способів врегулювання спорів, які є менш витратними та більш швидкими. Тож у разі виникнення правового спору його можна вирішити, наприклад, шляхом переговорів, за допомогою посередника – медіатора, або звернувшись до третейського суду, якщо є домовленість про це з іншою стороною спору. Інколи у швидкому вирішенні спору можуть допомогти органи влади. Також, якщо спір виник у відносинах з органом влади, – можна оскаржити його рішення, дії чи бездіяльність до посадової особи або органу вищого рівня. Трудові спори можуть вирішувати комісії по трудових спорах, – поцікавтеся, чи діють вони у Вашому підприємстві (установі).

Таким чином, альтернативами судовому вирішенню спорів є:

  • переговори;
  • медіація;
  • третейські суди;
  • комісії по трудових спорах;
  • оскарження до уповноважених органів влади.

 

2. Що таке переговори і в чому їх переваги?

Переговори є добровільним способом врегулювання спору. Ви вирішуєте конфлікт спільно з опонентом шляхом погодження спірних питань. Пам’ятайте, що Ви маєте право на власний розсуд вирішувати, чи вступати у переговори з опонентом.

Під час переговорів сторони самостійно або через представників обговорюють та обґрунтовують свої позиції, шукають шляхи можливих домовленостей. Результатом проведених переговорів може стати повне задоволення Ваших вимог через поступки опонента або досягнення компромісного рішення, коли на певні поступки готові і Ви.

Проводити переговори можна усно або письмово (листування). Найпростіші суперечки Ви можете владнати усно і самостійно. Наприклад, якщо у магазині Ви придбали прострочений товар і у Вас є чек, як тільки виявили це, Ви можете негайно звернутися до продавця чи адміністратора магазину з проханням повернути гроші або замінити товар. Якщо усне звернення не дало бажаного результату, тоді можна підготувати і направити письмову претензію, на яку зобов’язані будуть відповісти письмово.

Ефективність переговорів залежить від того, наскільки добре Ви поінформовані про Ваші права і знаєте, що саме можете вимагати від опонента. Тому тут важлива підтримка правника. Якщо питання викликає у Вас багато неприємних емоцій, то бажано ведення переговорів доручити своєму юристу-представникові, який зможе провести їх фахово і без ескалації конфлікту. Головне, попередньо обговоріть з представником бажаний для Вас результат переговорів: максимум, чого Ви хочете, і мінімум, на який Ви можете погодитися.

Участь у переговорах представника-юриста часто дає можливість просто й швидко досягти позитивних результатів, які б Ви не змогли досягнути самостійно. Наприклад, у разі незгоди з розміром пенсії, яку Вам нарахували, Ви можете звернутися до юриста із проханням перевірити правильність розрахунку. Якщо він виявить заниження розміру пенсії, юрист підготує заяву з вимогою провести перерахунок, зможе чітко викласти та аргументувати свої розрахунки, зібрати необхідні докази та за Вашим проханням звернутися від Вашого імені до органу пенсійного фонду. Таке юридично обґрунтоване звернення буде свідчити про Вашу готовність відстоювати власну позицію у суді у разі незадоволення Ваших вимог.

Якщо за наслідками переговорів сторони все-таки не дійдуть згоди щодо врегулювання спору, можна спробувати його вирішити іншими альтернативними механізмами або ж звернутися з позовом до суду.

Безумовною перевагою переговорів є те, що вони дають можливість швидко та без значних витрат врегулювати конфлікт невдовзі після його виникнення. Недоліком переговорів є неможливість примусового виконання досягнутих домовленостей без звернення до суду.

До переговорів можна вдаватися навіть під час перебування справи на розгляді в суді, адже і на цьому етапі сторони можуть досягнути примирення.

Таким чином, переговори – це спосіб добровільного врегулювання спору, за якого Ви особисто і / або за допомогою представника, який діє у Ваших інтересах, вирішуєте конфлікт спільно з опонентом шляхом погодження спірних питань.

Перевагами переговорів є:

  • простота і неформалізованість;
  • швидкість вирішення питання;
  • результат повністю залежить від волевиявлення сторін;
  • незначні фінансові затрати або відсутність потреби у додаткових витратах взагалі;
  • за умови вмілого проведення – висока результативність, відносини зазвичай перестають бути конфліктними;
  • у разі неуспішності залишаються можливості для застосування інших способів врегулювання спору, у тому числі й судового.

 

3. Що таке медіація і які її переваги?

Самостійне врегулювання спору сторонами за участю незалежного посередника (медіатора) називається медіацією. Це нова форма залагодження правових спорів, яка прийшла до нас із західних країн. Спочатку в Україні деякі громадські організації почали її впроваджувати у кримінальних справах. Сьогодні медіація має великий потенціал для розвитку в інших спорах, передусім спорах з органами влади, комерційних спорах, сімейних тощо.

Особливість медіації у тому, що медіатор не приймає рішення у спорі – спір врегульовують самі сторони. Медіатор допомагає їм у цьому – налагоджує спокійну комунікацію, роз’яснює можливості стосовно вирішення конфліктної ситуації, фіксує умови примирення, якщо його було досягнуто.

Відмінність медіатора від представника у тому, що представник зобов’язаний діяти у Ваших інтересах, а медіатор є незацікавленою незалежною особою, головний інтерес якої – допомогти Вам і Вашому опоненту знайти спільне вирішення спору. Медіатор визначається за спільною згодою сторін спору. У нього для цього є цілий арсенал психологічних і юридичних засобів, який у разі успіху дасть можливість вийти обом сторонам переможцями над конфліктом. Медіатор не має права нав’язувати сторонам певне рішення, він може лише висувати пропозиції, які сторони можуть брати до уваги при розв’язанні конфлікту.

Послуги медіаторів, якщо їх надають громадські організації, зазвичай безкоштовні. Хоча у комерційних спорах цілком ймовірно, що за послуги медіатора потрібно буде заплатити. Не соромтеся дізнатися деталі цього питання у потенційного медіатора до того, як Ви вирішите скористатися його послугами. Також обов’язково поцікавтеся наявністю у нього спеціальної підготовки та успішним досвідом.

Результатом успішної медіації є примирення сторін та укладення договору, яким вирішується спір. Слід зазначити, що сторони мають рівні права у процесі медіації і прийняте рішення повинно задовольняти обидві сторони. Хоча при цьому, можливо, варто піти на певний компроміс, адже краще поступитись меншим, щоб здобути більше, ніж у подальшому витрачати час і ресурси на вирішення справи в суді.

Процес медіації є добровільним і можливим лише за умови, що обидві сторони погоджуються на врегулювання конфлікту у такий спосіб. Якщо протилежну сторону не вдалося переконати у необхідності медіації, то її до цього не примусиш. Тут важливо правильно роз‘яснити, що таке медіація. Краще, якщо замість Вас це спробує зробити медіатор. Кожна сторона непозбавлена права відмовитися від медіації на будь-якому етапі цього процесу та звернутися для вирішення спору до суду.

До речі, процес медіації можливий навіть під час розгляду справи в суді. Деякі судді самі вдаються до методів медіації у попередньому судовому засіданні, одне із завдань якого – врегулювати спір уже на цій стадії. Результатом може стати мирова угода в суді. Умови мирової угоди, визнаної судом у цивільній чи господарській справі, можуть бути забезпечені примусовим виконанням, якщо вони зафіксовані у відповідній ухвалі суду. Перед підписанням такої угоди бажано проконсультуватися з юристом, який роз‘яснить усі наслідки такої угоди. Це також зобов’язаний зробити суд перед вирішенням питання про закриття провадження у зв’язку з укладенням мирової угоди.

Таким чином, медіація – це добровільне врегулювання спору з опонентом шляхом погодження спірних питань за допомогою незалежного посередника (медіатора), який створює умови для налагодження конструктивного і результативного діалогу.

Перевагами медіації є:

  • не обтяжена формальностями відносно проста процедура;
  • швидкість вирішення питання;
  • результат медіації повністю залежить від волевиявлення сторін;
  • відсутність фінансових затрат або їх невеликий розмір;
  • конфіденційність – будь-яка інформація, яка стала відома під час проведення медіації, не може бути розголошена без згоди сторін;
  • у разі успішності відносини зазвичай перестають бути конфліктними, обидві сторони виходять з конфлікту переможцями;
  • у разі неуспішності залишаються можливості для застосування інших способів врегулювання спору, у тому числі й судового.

 

4. Що таке третейське судочинство і в чому його переваги?

Третейське судочинство – це розгляд та вирішення спору третейським судом, який є органом добровільної юрисдикції. Третейський суд є недержавним незалежним органом, який розглядає та вирішує спір на основі норм права, якщо між сторонами є домовленість про те, що їхній спір вирішуватиме третейський суд, якому вони обидві довіряють. Діяльність третейських судів в Україні регулюється Законом «Про третейські суди».

На розгляд третейського суду може бути переданий будь-який спір, що виник з цивільних та комерційних правовідносин. Однак є винятки: не можна передавати на розгляд третейського суду спори щодо сімейних правовідносин, крім тих, що виникають із шлюбних контрактів; нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення; трудових відносин; державної таємниці; укладення, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб; відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; корпоративних відносин між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером) або між учасниками господарського товариства.

Не можуть передаватися на вирішення третейських судів також справи, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади (наприклад, здійснювати реєстрацію, надавати ліцензію тощо), органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій. Не вирішують третейські суди також спори з органами влади.

Щоб передати справу на розгляд третейського суду, сторони мають укласти третейську угоду у письмовій формі. Ви можете укласти третейську угоду до виникнення спору у вигляді третейського застереження (як частини цивільного чи господарського договору) чи окремої угоди або після його виникнення – у вигляді окремої угоди. Пам’ятайте, що передати спір на вирішення третейського суду можна навіть тоді, коли спір вже перебуває на розгляді у державному суді –суді загальної юрисдикції. Щоправда, звернутися за вирішенням конфлікту до третейського суду можна лише до ухвалення судом загальної юрисдикції рішення у справі. Якщо Ви повідомите суд про наявність третейської угоди з іншою стороною, суд залишить позовну заяву без розгляду.

Будьте уважні, якщо при укладенні певного договору (наприклад, кредитного договору, договору страхування тощо) протилежна сторона (банк, страхова компанія тощо) нав’язує Вам пункт про вирішення можливого спору певним третейським судом, до якого Ви не відчуваєте довіри, і не погоджується вилучити цей пункт або змінити за Вашою пропозицією третейський суд. У цьому разі краще утриматися від укладення такого договору. Такий пункт у подальшому може стати перешкодою для розгляду можливого спору в державному суді.

Укладаючи третейську угоду, Ви можете домовитися про вирішення спору на розгляд конкретного постійно діючого третейського суду або про утворення третейського суду для вирішення конкретного спору (суду ad hoc – для конкретного випадку). Третейських суддів або суддю Ви обираєте разом із іншою стороною з осіб, яким Ви довіряєте та які прямо чи опосередковано не заінтересовані в результаті вирішення спору, а також мають визнані Вами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Якщо Ви домовилися з опонентом про передачу спору на вирішення постійно діючому третейському суду, Ви матимете можливість обирати суддів з відповідного списку третейських суддів.

У третейському суді розгляд справи може здійснюватися одним третейським суддею або будь-якою непарною кількістю третейських суддів. Склад третейського суду (одноособовий чи колегіальний) для розгляду конкретного спору визначається за домовленістю сторін. Однак у разі недосягнення згоди з цього питання третейський розгляд здійснюватиметься у складі трьох суддів.

Якщо сторони погодилися передати спір на розгляд третейського суду, потрібно оформити та подати позовну заяву. Перед направленням позову до третейського суду його копію потрібно надіслати поштою відповідачу. При поданні позовної заяви до третейського суду потрібно додати документи, що підтверджують наявність третейської угоди; обґрунтованість позовних вимог, докази направлення копії позову відповідачу (наприклад, квитанція з пошти тощо) та документ, який засвідчує повноваження представника (за його наявності).

За загальним правилом, рішення третейського суду є остаточним та не підлягає оскарженню, тому укладаючи третейську угоду Ви маєте заздалегідь зважити шанси на вирішення спору на Вашу користь, оскільки, на відміну від судового провадження, у разі програшу справи оскаржити рішення третейського суду Ви не зможете. З цього правила є такі винятки. Рішення третейського суду може бути оскаржене до суду загальної юрисдикції та скасоване лише, якщо:

o       справа, у якій ухвалене рішення третейського суду, за законом не могла розглядатися третейським судом;

o       рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди;

o       третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

o       рішення прийнятно некомпетентним складом третейського суду;

o       третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Слід мати на увазі, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом. Якщо рішення оскаржується особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, – цей строк обчислюється з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття цього рішення.

Рішення третейського суду, не виконане добровільно, може бути виконане примусово державною виконавчою службою за виконавчим документом, який видає державний суд на підставі рішення третейського суду.

Таким чином, третейське судочинство – це розгляд і вирішення спору третейським (недержавним) судом, якщо на це була згода сторін.
Перевагами третейського судочинства є:

  • відносно швидке (одноінстанційне) вирішення спору, мало можливостей для свідомого затягування розгляду справи;
  • наявність довіри до третейського суду обох сторін, що є запорукою визнання його рішення стороною, яка програє справу;
  • конфіденційність – будь-яка інформація, яка стала відома під час третейського судочинства, не може бути розголошена без згоди сторін;
  • можливість примусового виконання рішення третейського суду, якщо воно не виконується добровільно.

 

 

5. Як залагодити трудовий спір без суду?

Трудовий спір, який не вдалося врегулювати шляхом переговорів з роботодавцем, може бути вирішений комісією по трудових спорах. Такі комісії зазвичай утворюються на підприємствах, установах, організаціях, у яких працює не менше 15 працівників. Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу з таким розрахунком, щоб не менше половини її складу становили працівники.

Цей спосіб вирішення трудових спорів не застосовується на підприємствах, установах або організаціях, у яких комісії по трудових спорів відсутні, а також у спорах щодо оскарження особою:

o       відмови у прийнятті на роботу у випадах, якщо роботодавець відповідно до законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір;

o       незаконного звільнення з роботи та пов’язаних з цим дій (невиплата зарплати під час вимушеного прогулу, неправильне зазначення дати та підстави звільнення);

o       застосування законодавства про працю на підставі спільного рішення роботодавця і профспілки.

Щоб передати спір на вирішення комісії по трудових спорах потрібно звернутися до неї з відповідною заявою. Щодо спорів, пов’язаних з невиплатою належної Вам заробітної плати, Ви можете звернутися до комісії у будь-який момент, а для вирішення усіх інших трудових спорів – протягом трьох місяців з дня, коли Ви дізналися або мали були дізнатися про порушення Ваших прав. Якщо з якихось поважних причин (наприклад, через хворобу) Ви пропустили встановлений тримісячний строк для звернення, Ви можете просити комісію по трудових спорах поновити його.

Комісія по трудових спорах має розглянути трудовий спір протягом десяти днів з дня подання Вами заяви, попередньо повідомивши Вас про день та час розгляду. Тобто трудовий спір розглядається лише у Вашій присутності, якщо тільки Ви не подасте письмову заяву про його розгляд за Вашої відсутності. Звичайно, можуть виникнути поважні обставини, за яких Ви не можете бути присутні під час розгляду спору, тому Ви можете просити комісію відкласти розгляд. При розгляді спору Ви можете виступати особисто, або просити, щоб Ваші інтереси представляла інша особа, зокрема представник профспілкового органу, адвокат тощо. Крім того, якщо Ви вважаєте, що при розгляді спору якийсь член комісії є упередженим, Ви можете заявити йому мотивований відвід. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії.

За результатами розгляду комісія по трудових спорах приймає рішення. У разі незгоди з ним Ви можете оскаржити його до суду у десятиденний строк з дня вручення Вам виписки із протоколу засідання комісії або його копії. Якщо ж після сплину десяти днів рішення не було оскаржено, воно підлягає виконанню роботодавцем у триденний строк.

Можуть траплятися ситуації, коли власник не хоче добровільно виконати рішення комісії по трудових спорах. У таких випадках Ви можете отримати в комісії посвідчення, що має силу виконавчого документа. З цим посвідченням Ви можете звернутися до відповідного відділу державної виконавчої служби, яка має забезпечити примусове виконання рішення комісії по трудових спорах. Щоправда, слід пам’ятати, що пред’явити посвідчення до виконання можна лише протягом трьох місяців.

Таким чином, звернення із заявою до комісії по трудових спорах та вирішення нею спору може бути ефективним позасудовим способом вирішення трудового спору органом, що створений трудовим колективом на Вашому підприємстві, в установі, організації.

Перевагами вирішення спорів комісією по трудових спорах є:

  • відносно швидке вирішення спору без великих формальностей і витрат;
  • участь у цьому процесі представників трудового колективу;
  • можливість участі на Вашій стороні представника профспілкового органу;
  • можливість примусового виконання рішення комісії;
  • можливість оскарження рішення комісії по трудових спорах до суду.

 

6. Як владнати спір шляхом звернення до органу влади?

За захистом своїх прав в окремих випадах Ви можете звертатися до органів влади. Так, якщо Ви зіштовхнулися з проявами насильства у сім’ї Ви звернутися за захистом до дільничного інспектора міліції; до відповідних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що мають дуже розгалужену мережу по всій Україні, а також до органу опіки та піклування. Функції органів опіки та піклування виконують уповноважені на це відділи або управління місцевої державної адміністрації відповідного району, району у місті Києві і Севастополі, а також виконавчі комітети міських чи районних у містах рад, сільських та селищних рад.

До органів опіки та піклування можна звертатися також зі спором, який виник між батьками щодо виховання дітей, зі скаргою на дії опікуна (піклувальника) або будь-яким іншим спором щодо захисту сімейних прав. До органів опіки і піклування за захистом своїх прав може звертатися навіть дитина.

Якщо спір виник у відносинах з органом влади, його посадовою або службовою особою, тобто Ви вважаєте, що вони своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушили Ваші права, – спочатку можна вдатися до переговорів, а інколи, – коли орган до цього готовий, до медіації. Якщо законом встановлений короткий строк для оскарження певних рішень, то краще за наявності підстав оскаржити їх рішення, дії чи бездіяльність до посадової особи або органу вищого рівня. Наприклад, якщо начальник управління житлового господарства виконавчого комітету міської ради своїм рішенням відмовив Вам у зарахуванні на квартирний облік, і Ви з цим рішенням не погоджуєтеся, то можете оскаржити його до міського голови, якому підпорядковані усі виконавчі органи міської ради.

Скарга має бути обґрунтованою та, як правило, викладається у письмовій формі. До скарги бажано додати копію оскарженого рішення, інші необхідні докази, якими Ви обґрунтовуєте протиправність рішень, дій або бездіяльності владного суб’єкта.

На рішення, дії чи бездіяльність органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб також можна подати скаргу до прокуратури, на яку покладено здійснення нагляду за дотриманням прав і свобод людини і громадянина у діяльності цих органів. Прокуратура може посприяти вирішенню Вашого спору з органом влади, якщо виявить порушення законодавства і Ваших прав. Відповідне звернення прокурора у формі подання чи протесту до органу чи посадовця змусить їх повторно розглянути відповідне питання та, цілком ймовірно, вирішити питання відповідно до закону. Якщо ці механізми не привели до бажаного для Вас результату, добре зважте аргументацію наданих Вам відмов. Можливо, орган влади у цій ситуації правий і нічого не може вчинити, щоб задовольнити Вашу вимогу, оскільки він зв’язаний рамками закону. Звертайтеся до суду лише тоді, коли переконані у своїй правоті. Але бажано перед цим проконсультуватися у юриста.