Юлія Кириченко про вибори, Президента та Верховну Раду

Членкиня Правління ЦППР Юлія Кириченко поділилася думками щодо обмежень воєнного стану, роботи українського парламенту, конституційної реформи. Говорили також про регламент для Офісу президента, зменшення кількості депутатів ВРУ, майбутні повоєнні вибори. Переглянути повне інтерв’ю можна за посиланням.

Публікуємо окремі моменти з розмови.

Рада продовжила роботу, змінила процедури, але всі елементи демократичного ухвалення законів збережені

— Це скликання парламенту вже працює найдовше в історії України. Скільки ще триватиме його робота — не знаємо, але маю надію, що таких форс-мажорів не буде. Перші дні повномасштабного вторгнення — це були б страшні часи, якби ми втратили парламент… Питання, чи вистояли б ми, адже потрібно було вводити воєнний стан, залишався б один президент і могли бути великі проблеми з керованістю державою.

Навіть багато іноземних експертів та парламентарів радили виїжджати з Києва, адже була фізична небезпека. Проте Рада продовжила роботу, змінила процедури, але всі елементи демократичного ухвалення законів збережені. Більше того, поступово відновлюється певна прозорість, відновили доступ пулу парламентських журналістів. Звісно, можна казати про потребу їхньої ротації та збільшення, але ця відкритість відбувається.

Варто розуміти, що парламент працює зі страшенним навантаженням. Чого він не може — це стабільно, як у принципі кожен, хто сьогодні живе в Україні, прогнозувати свою діяльність. Депутати так само дуже часто мусять швидко знаходити рішення й реагувати на рівні зміни законів через збройну агресію. Крім того, у нас є євроінтеграційний трек, який потребує доволі стабільної та послідовної фахової роботи.

Але парламент впорався з цим, і, на мій погляд, на сьогодні він дуже молодець. Більш того, це дійсно ядро демократії. Це демонструє усім європейським країнам і нашим партнерам, що Україна під час війни збереглась як демократія й доволі успішно дає відсіч країні-агресорці. Це вкрай важливо для країни.

Парламент — це дзеркало суспільства. Часто проблеми, які не уповноважені вирішувати ВРУ чи Президент, сприймаються так, що винен саме парламент і Президент. На мій погляд, це не питання війни, це питання правової свідомості, яка, на жаль, потребує підвищення.

Крім того, це також інформаційне висвітлення, як правило, висвітлюється негатив і натомість спостерігається недостатнє інформування про позитивний результат роботи парламенту. Парламент є колегіальним органом, і, як і в суспільстві, там є умовно недобрі депутати. І от якщо недобрий депутат вчинив якийсь негарний вчинок — це дуже широко висвітлюється, натомість коли є вагомий результат для українського суспільства й це зробив парламент, то, як правило, це не буде звучати зовсім, навіть на телемарафоні.

Без зміни Конституції ми не можемо стати повноправним членом ЄС

— Я не вважаю, що не на часі говорити про конституційну реформу, але маємо це робити лише внутрішньо. Велика кількість положень Конституції потребує коригування, навіть захищених розділів — першого, третього й тринадцятого.

Тому ця дискусія вже має початися, адже конституційна реформа може бути легітимною, якщо вона проговорена з усіма. Це суспільна угода самого Українського народу, як він буде жити далі, з якими цінностями, з якою центральною та місцевою владою. І вже очевидно має бути зазначено управління під час екстраординарних режимів, і, скоріш за все, можливий новий розділ про нацбезпеку — про захист військовослужбовців та інші положення, які потрібно на рівні Конституції врегулювати, адже наш сусід нікуди не дінеться.

Цей термін вже застосовується в нас на рівні зміни законодавства, але його також можна застосувати й щодо Конституції: це дерадянізація. «Народний депутат України» — це чисто радянський термін. От навіть вслухайтесь: народний депутат — це, як і народний артист, якесь звання чи заслуга. Далі термін «Верховна Рада» — це що? Це коли в нас була влада рад. У нас нема ніякої Верховної Ради, вона може бути, скажімо, народною, але місцеві ради й місцеве самоврядування не підпорядковані Верховній Раді.

Ось вам два засадничих терміни, які впливають на свідомість людей до цього часу. Крім того, так само російська мова в першому розділі Конституції. Ви реально думаєте, що Український народ після цієї кривавої війни залишить російську мову?

Також може непопулярно прозвучить, але Автономна Республіка Крим — це компроміс. У чому її автономія, чому вона не могла стати областю? Можливо, зараз кримські татари не так сприймуть, але це треба також обговорювати, і тут треба виходити перш за все зі збереження державності.

Так само ми не провели, на жаль, на рівні Конституції реформу адміністративно-територіального устрою й місцевого самоврядування. Ми не змогли внести зміни до Конституції, вирішили йти через закони, але на рівні Конституції цього чомусь не зробили, і це вкрай потрібно робити.

В парламенті у нас існує імперативний мандат, який взагалі є недемократичним, і слава богу, що він не діє на практиці, бо немає відповідного закону. Але його й не може бути, бо з ним ми не вступимо в ЄС.

Далі — євроінтеграція, без зміни третього розділу або пристосування Конституції до євроінтеграційних процесів ми теж не вступимо до ЄС. Може це прозвучить для нас незвично, але, якщо ми хочемо бути частиною Європи, то, наприклад, на місцевому рівні у європейських країнах мають право голосувати за місцеве самоврядування нерезиденти. Тобто громадяни країн — членів ЄС, але не резиденти цієї країни. Натомість у нас чітко записано, що голосують лише громадяни України.

Отже, вже можна сказати, що без зміни захищених розділів і без зміни Конституції ми не можемо стати повноправним членом ЄС. Про це все треба говорити, описувати та об’єктивно доходити до концепції, яка має бути редакція нової Конституції України.

Краще щодо основного алгоритму проведення перших повоєнних виборів домовитися вже зараз, під час війни

— Майбутні повоєнні вибори будуть вкрай важливі для України після відновлення й для нашого євроінтеграційного процесу. Перше, чого ми маємо досягти, — це те, щоб були не поставлені під сумнів результати цих виборів саме українським суспільством, і, звісно, визнання їх на рівні міжнародних місій.

Друге — перші повоєнні вибори будуть вкрай складні щодо технології їхнього проведення. Вони будуть унікальними, складними й неідеальними. Тому насамперед мають бути включені найбільш фахові експерти до цього процесу й до вирішення проблем, які об’єктивно будуть на перших повоєнних виборах.

Вже другий рік лише на експертному рівні діє робоча група, яка називається «Вибори на крилах перемоги» — це експерти Громадянської мережі ОПОРА, Центру політико-правових реформ, Міжнародної фундації IFES. Минулого року ми підготували Зелену книгу й зараз завершили Білу книгу перших повоєнних виборів на національному рівні — це президентські та парламентські вибори.

Ми працюємо у співпраці з Комітетом державної влади ВРУ й повністю передаємо їм напрацьовані матеріали, і Парламент нам вдячний. Біла книга містить різні варіанти вирішення певної проблеми. Політики можуть взяти один із варіантів — це їхня роль, у них є мандат, але максимально на експертному рівні мають бути прораховані різні варіанти вирішення проблем.

Краще щодо основного алгоритму проведення перших повоєнних виборів домовитися вже зараз, під час війни, адже якщо буде зрозуміло, що можна включитися в політичний процес, то політики в нього включаться. Але краще це зробити тепер, як це було зроблено Парламентом рік тому на «Діалогах Жана Моне», що ми знімаємо дискусію про вибори під час воєнного стану. Була досягнута згода, що перші шість місяців ми теж не можемо їх провести, адже потрібен підготовчий етап не менше шести місяців — це підрахунок експертів.

Варто зрозуміти, що це не підготовка до виборів, але основний алгоритм того, як будуть проводитися повоєнні вибори, необхідний Україні вже сьогодні.

Більше експертних думок можна почути в повному відео:

Чи була ця стаття корисна?