«Система державного врядування — найслабша ланка євроінтеграції України»

Ігор Коліушко

Переговори з Європейським Союзом переходять у складну технічну фазу, яка потребує витривалих інституцій, чіткої координації та передбачуваних рішень. Водночас змінюється й контекст — Захід дедалі частіше говорить з Україною мовою майбутнього членства, а не лише підтримки у війні. Думками про те, чи готова нинішня система державного врядування працювати в режимі постійної євроінтеграції як щоденного процесу, поділився Ігор Коліушко, Голова правління ЦППР, в ефірі SLAWA.TV. Публікуємо ключові тези.

Система державного врядування наразі є найслабшою ланкою в європейській інтеграції України. І тут не йдеться виключно про профільного Віцепрем’єра чи Урядовий офіс. Ці структури працюють, проте вони мають бути координаційним центром для всієї урядової системи. Натомість Уряд разом із Парламентом повинні займатися приведенням до європейських стандартів не лише українського законодавства, а й реального стану справ у кожній сфері. Це означає зміну законів, а також правил їх виконання та дотримання, щоб Україна стала настільки ж зрозумілою й ефективною, як провідні країни ЄС.

Попри те, що ці питання перебувають у фокусі уваги, Уряд часто формулює собі завдання так, щоб про них було легко відзвітувати за будь-якого результату. Зокрема, у Дорожній карті реформи державного управління домінують такі формулювання, як «посилити», «підвищити», «покращити». Натомість ключовим завданням має бути створення в усіх міністерствах спеціалізованих підрозділів (наприклад, директоратів), які займаються виключно формуванням політики. Без них перехід до стратегічного управління неможливий. Наразі ми працюємо переважно в режимі «гасіння пожеж», намагаючись усунути наслідки замість того, щоб запобігати загрозам. У Євросоюзі такий підхід не працює. І хоча про потребу стратегічного управління говорять багато, мало хто може розкласти це на конкретні складники й показати чіткий шлях до результату. За останніх десять років за допомогою європейських експертів у рамках двох Стратегій реформування державного управління ця робота була зроблена, проте якість реалізації залишається незадовільною.

Зараз спостерігається парадоксальна ситуація: і український Уряд, і Європейська комісія подекуди схиляються до мінімізації реформаторських вимог. Однак такий прискорений вступ стане тягарем для наступного покоління управлінців. Інституційна неефективність, яку ми не подолаємо сьогодні, стане головним бар’єром для виконання завдань уже в статусі члена ЄС. Тому саме в державному врядуванні необхідно докласти максимум зусиль зараз, адже це закладає фундамент для власної ефективної роботи в майбутньому.

Найважливішим у контексті євроінтеграції залишається кластер «Fundamentals» — базовий блок переговорного процесу з ЄС, який охоплює реформу державного управління, реформу судової влади, забезпечення правовладдя, функціонування ринкової економіки й демократичних інститутів. З цього кластера переговори починаються й ним завершуються, тому якість законодавства та його реальне виконання в цих сферах завжди залишатимуться під пильною увагою партнерів. Ключовим же питанням для посилення довіри є чесність, тож найкращим сигналом для Брюсселя стане перехід від практики виправдань до відповідального планування й виконання взятих на себе зобов’язань.

Чи була ця стаття корисна?