Як подолати тоталітаризм в рф: бачення «Маніфесту сталого миру. Світ після нашої перемоги»

Українське бачення миру після завершення війни презентували інтелектуали 4 березня. Яким має бути майбутнє росії для досягнення сталого миру, розповідає Голова правління Центру політико-правових реформ, співавтор тексту Маніфесту, Ігор Коліушко.

Ідея Маніфесту першопочатково виникла у середовищі військових – вони першими почали задавати питання щодо кроків, які б могли не допустити війни в майбутньому. Українські військові звернулися до представників громадянського суспільства з пропозицією напрацювати такий документ.

Восени минулого року було організовано першу зустріч, де під час обговорення викристалізувалося чітке переконання, що ми потребуємо візійного бачення, якою має бути політика світу щодо росії після перемоги України у цій війні.

Після внутрішніх обговорень і підготовки полчаткового варіанту документу були проведені консультації з іноземними фахівцями, зокрема  польськими політиками, науковцями, представниками громадянського суспільства та журналістами. Нам було потрібно отримати зовнішню точку зору, й іноземні колеги дали чимало слушних коментарів. Зокрема, за їх порадою ми значно розширили блоки, присвячені самій Україні, в яких детально наголосили на Євроатлантичному курсі, який вибороли українці у Революції Гідності.

Нагадаємо, що Центр політико-правових реформ днями презентував напрацювання в межах Проєкту «Україна після перемоги: підготовка та комунікація реформ для реалізації «Бачення України – 2030»», що реалізується завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії. 

«Єдиним прийнятним для українців і демократичного світу сценарієм є перемога України та її подальший розвиток як демократичної європейської держави, заснованої на верховенстві права та дотриманні прав людини. Але що таке перемога? Очевидно, вихід ЗСУ на кордони 1991 року є її необхідною, але не достатньою умовою, якщо РФ й надалі плекатиме агресивні плани. Яким чином убезпечити Україну та світ від наступної війни? Яким чином відвернути сценарій, коли за одне-два покоління до влади у Москві приходить новий Путін і починається нова війна РФ проти України та Заходу — війна, в якій воювати доведеться нашим дітям та онукам?», — йдеться у Маніфесті.

Звичайно, крім військової складової перемога повинна містити правову – притягнення рф до відповідальності за агресію, за злочини війни, за геноцид українського народу, а також відшкодування завданих нею матеріальних та моральних збитків. Цим завданням та способам їх реалізації присвячена перша частина Маніфесту. Але для безпеки України в майбутньому і цього недостатньо.

Питання, які поставили собі автори Маніфесту, лежать на поверхні для багатьох українців, однак чи є вони настільки очевидними для наших партнерів і союзників?! Чи всі ми усвідомлюємо виклики, які несе завершення активної фази збройного протистояння, адже нам належить відновити та забезпечити мир. Саме тому вже зараз назовні маємо артикулювати ці питання.

Зрештою прагнення сталого миру перетворилося у провідну ідею та заголовок документу «Маніфест сталого миру. Світ після нашої перемоги» , публічна презентація якого в Україні відбулася 4 березня.

Очевидно, що сценарії Другої світової війни та паралелі між Німеччиною та росією не витримують критики, адже ані Україна, ані наші західні партнери не мають намірів окуповувати росію, ба більше переконані, що це неможливо. Разом з тим, повернення росії до структур цивілізованого світу, має відбутися виключно за умови виконання ряду рекомендацій, які викладені у другій частині Маніфесту.

Однією з важливих умов досягнення сталого миру є деколонізація та подолання тоталітаризму в рф.

На наше переконання, причиною агресивної політики російської федерації є її внутрішній стан: російська верхівка останні 20 років живила ідею своєї імперськості, руйнувала демократичні процедури та нищила й залякувала громадянське суспільство, що зрештою призвело до утвердження диктатора. Існуюча економічна модель рф передбачає грабування регіонів, адже контроль за видобутком природних копалин та промисловістю знаходиться у олігархату та вірних васалів кремля. Такий підхід призводить до ще більшого зубожіння населення рф, що внутрішньо маскується під протистояння із зовнішніми ворогами, а історична пам’ять перетворилася на дієвий інструмент для маніпулятивної політики. Щоб продовжувати існувати, режим завжди буде шукати нові території для грабунку та виснаження, а відтак — провадити агресивну зовнішню політику з активним використанням військової сили. Переконані, що допоки росія не позбудеться ознак імперії, на жаль, ця країна продовжуватиме бути загрозою мирному та цивілізованому світу. Більше того є багато свідчень того, що в існуючих кордонах вона не зможе гарантувати своєму населенню ні демократії, ні соціальної справедливості.

У процесі підготовки документу закономірними були суперечки щодо посади Президента, наявність якої нібито несе загрозу. Направду, досвід багатьох країн, які виходили з тоталітаризму, засвідчує позитивний ефект відмови від одноособового політичного лідерства (монарха чи президента). Автори Маніфесту рекомендують організувати владу на основі політичного плюралізму і парламентаризму.

Основу дієвого демократичного ладу складає конституція. Саме тому важливо привести конституцію рф до міжнародно визнаних стандартів, визначених у рекомендаціях Ради Європи та Венеційської комісії як її спеціалізованого органу. 

Звісно, що і федеративний характер держави, і вільне створення й функціонування політичних партій та забезпечення їх участі у виборах, і гарантії проведення виборів за участю міжнародних спостерігачів із суто номінальних норм мають стати реальністю.

Нам відоме побоювання західних партнерів щодо наслідків відцентрових тенденцій, початок яким покладуть демократичні перетворення на території рф. Однак можливість реалізації права народів на самовизначення гарантована базовими документами ООН, тож світ може лише сприяти демократичному та мирному характеру цього процесу. Особливо це важливо враховувати у світлі того, що саме населення національних республік та периферійних регіонів кремль масово і пріоритетно відправляє на війну з Україною.

Наступним кроком, після презентації Маніфесту, стане широка міжнародна адвокація документу. Наразі цей документ представлено на Мюнхенській безпековій конференції, багатьох інших форумах у США та країнах Європи. Також, важливо зауважити, що Маніфест не є конкуренцією до 10 пунктів української формули миру Президента України. Ми вважаємо, що як громадяни маємо право вимагати більшого, звертати увагу на ті проблеми, про які політики ще не встигли подумати. Ми сподіваємося, що всі три ключові аудиторії, до якої звернено ці напрацювання — український політикум і громадяни України, західні партнери та гіпотетично, але малоймовірно, російська опозиція зрештою підтримають думки та пропозиції, висловлені у Маніфесті, й будуть готові просувати українське бачення справедливого та сталого миру.