Принципи суспільно-відповідальної, патріотичної та ефективної політики

1. Політика – це вибір і реалізація певної стратегії суспільного розвитку, а не спосіб збагачення чи захисту своїх статків. Політика повинна базуватися на довгострокових стратегіях розвитку, бути послідовною.
   
   
2. Метою політики має бути забезпечення найкращих умов для розвитку та самореалізації людини, що включає насамперед можливість отримати якісну освіту, мати оплачувану роботу, належні умови проживання, доступ до охорони здоров’я та соціального захисту, а також гарантування громадянам безпеки як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз.
   
   
3. Політика має бути спрямована на зміцнення держави. Тільки національна держава може бути надійним гарантом безпеки, прав та свобод своїх громадян.
   
   
4. Політики повинні сприяти утвердженню етичних відносин та довіри між людьми в усіх сферах життєдіяльності,  розвитку активності та самоорганізації громадян, розширенню повноважень та зміцненню місцевого і регіонального самоврядування, максимальній децентралізація публічних послуг та фінансових ресурсів за принципом субсидіарності.
   
   
5. Політики повинні свято поважати принцип правовладдя (верховенства права) та незалежність суду. Рівність усіх громадян, з політиками включно, перед законом і судом є основою суспільної злагоди і довіри.
   
   
6. Залучення до управління публічними справами тільки чесних і кваліфікованих спеціалістів через прозорі та справедливі процедури, здійснення влади прозоро і відкрито, неухильна мінімізація причин існування корупції та неупереджена й оперативна боротьба з її проявами.
   
   
7. Політика повинна забезпечувати сталість розвитку країни, збереження навколишнього природного та культурного середовища для майбутніх поколінь.
   
   
8. Україна – європейська держава, тому європейські цінності та стандарти мають бути орієнтирами державної політики та розвитку суспільства.
   
   
9. Політики, перебуваючи при владі, зобов’язані:
   🞄 докладати всіх зусиль для виконання зобов’язань взятих перед виборцями щодо стратегії розвитку країни;
   🞄 забезпечувати послідовність і прозорість своєї державної політики;
   🞄 утверджувати авторитет і впливовість України на міжнародній арені, виконувати зобов’язання законно взяті їхніми попередниками, або переглядати їх у встановлений спосіб;
   🞄 поважати права опозиції, пам’ятати, що самі незабаром також будуть в її ролі.
   
   
10. Політики, перебуваючи в опозиції, зобов’язані:
    🞄 підтримувати дії влади, якщо вони не можуть запропонувати кращі варіанти вирішення проблем;
    🞄 брати конструктивну участь у законодавчому процесі, прагнучи покращення законів, а не зловтішаючись із промахів влади;
    🞄 контролювати дії влади щодо реалізації державної політики;
    🞄 розробляти альтернативні до владних сценарії (концепції, програми) суспільного розвитку, переконувати виборців у їх доцільності;
    🞄 формувати «Тіньовий Кабінет міністрів», забезпечувати його активну і прозору діяльність, це необхідно не для піару, а для тренування перед приходом до влади.

Ці принципи стосуються всіх політиків, як тих, що займають політичні посади в органах влади чи самоврядування, так і тих, що працюють в апаратах політичних партій та утворених ними структур.