Міжнародні злочини в Україні: огляд національного розслідування та судової практики

За участі експерта з кримінальної юстиції Центру політико-правових реформ Євгена Крапивіна здійснено дослідження Української Гельсінської спілки з прав людини «Міжнародні злочини в Україні: огляд національного розслідування та судової практики».

Автори дослідили досвід іноземних держав, на території яких мав місце міжнародний збройний конфлікт, щодо притягнення до відповідальності за міжнародні злочини; проаналізували нинішній стан взаємодії правоохоронних органів, які розслідують міжнародні злочини в Україні; визначили негативні чинники, які впливають на ефективність досудового розслідування міжнародних злочинів; провели огляд національної судової практики щодо розгляду справ, пов’язаних зі збройним конфліктом в Україні, і надали їй юридичну оцінку. Такий комплексний аналіз дозволив розробити рекомендації для органів державної влади з метою усунення виявлених проблем, що можуть стати на заваді правосуддю.

Аналіз судової практики та процесу розслідування воєнних злочинів в Україні виявив низку труднощів, серед яких:

• велика кількість злочинів;
• відсутність ефективного механізму розслідування та необхідних ресурсів;
• недосконала координація між різними органами, що перешкоджає ефективності кримінального переслідування;
• неможливість огляду місця злочину через триваючі бойові дії або його розташування на тимчасово окупованих територіях.

В Україні порушення міжнародного гуманітарного права розслідуються за статтею 438 Кримінального кодексу. Це «бланкетна стаття», тобто вона визначає злочин — але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права, положень та інструкцій.

Ключовим питанням досудового розслідування є визначення відповідальності за кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, яка встановлюється виключно Службою безпеки України (СБУ). Однак на практиці воєнні злочини також розслідуються Національною поліцією (НПУ) та Державним бюро розслідувань (ДБР). Належна взаємодія між ними є великим викликом перед системою юстиції.

Але є й позитивні моменти. Завдяки спеціальним тренінгам, які регулярно проводять міжнародні експерти, підвищився професіоналізм і навички українських слідчих і прокурорів. Вносяться зміни до законодавства України, наприклад, щодо вдосконалення механізмів притягнення до відповідальності за воєнні злочини, оптимізації їх розслідування та примусової конфіскації майна держави-агресора. Судові та правоохоронні органи розробляють та впроваджують нові методи для більш ретельного та ефективного розслідування воєнних злочинів. 

Прокурори все частіше об’єднують так звані основні кримінальні провадження за територіальною ознакою. Наприклад, усі злочини, скоєні в селищі Гостомель Київської області, об’єднані в одне провадження і зареєстровані за окремими епізодами. Це дозволяє зібрати в одному місці всі докази, які можуть бути використані одночасно за кількома епізодами. Це дає можливість прокурорам консолідувати ресурси.

Ознайомитися з дослідженням: https://bit.ly/4atjgP4
Коротко про дослідження можна прочитати тут: https://bit.ly/4anG2rr 

Чи була ця стаття корисна?