Ймовірності української регіональної політики або «Як вийти зі шпагату»!

05 Лип, 2024

На початку травня Парламентом було ухвалене рішення, яке значно вплинуло на формування й реалізацію державної регіональної політики та процесу відновлення українських громад і територій. Йдеться про відставку Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Олександра Кубракова та прогнозоване відновлення Міністерства регіональної політики, яке у грудні 2022 року було ліквідоване шляхом влиття до Міністерства інфраструктури. За свідченням депутатів із владної фракції «Слуга народу», в момент прийняття рішення про злиття міністерств у грудні 2022 року, проговорювалися ризики, але обранці та урядовці наважилися на управлінський експеримент, який протривав трохи більше року та був зупинений і визнаний як невдалий.

Слід нагадати, що процес трансформації Уряду та зменшення числа міністерств був досить очікуваним та анонсувався як побажання Президента Зеленського у 2022 році для зменшення видатків на утримання органів публічної влади та оптимізацію системи виконавчої влади. На початку березня 2024 року голова Уряду ще раз нагадав країні про наміри зменшення кількості міністерств. Також варто відзначити, що цей процес супроводжується намірами зміцнення центру уряду на базі існуючого Секретаріату КМУ, органу, що покликаний суттєво покращити процеси міжсекторальної координації, нормотворення тощо, і в якості «побічного» ефекту призвести до скорочення кількості державних службовців самих міністерств та бюджетних видатків на потреби системи державного управління.

Ситуація, що розгортається зараз, для Уряду та парламентської більшості виглядає як шпагат, де стійки, на які опирається атлет, продовжують розходитися. Затягування у прийнятті рішення про призначення нових міністрів та наступний розподіл повноважень і функцій між міністерствами може вказувати на усвідомлення поспішності озвученого рішення про відновлення «Міністерства регіональної політики» шляхом «відрізання» повноважень та збільшення числа міністерств.

Отже, як відновити Міністерство регіональної політики та не збільшити при цьому чисельність міністерських портфелів?

Побіжний аналіз складу та функцій міністерств діючого Уряду вказує на один із можливих, та, на думку автора статті, оптимальний варіант — це поєднання функцій державного будівництва, регіонального та місцевого розвитку, просторового планування та житлово-комунального господарства з функціями, які на сьогодні є у відання Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Фактично пропонується на базі існуючого Міністерства ТОТ, як діючої юридичної особи, відновити центральний орган державної влади з повноваженнями формування державної регіональної політики для всіх регіонів країни без винятків щодо типів функціональних територій. Момент, нагода, яку Рішення Парламенту та попередні заяви Президента і голови Уряду створили можливість перезапустити в інтересах країни один із найважливіших урядових секторів, який відповідає за процес формування державної регіональної політики, відновлення державного управління в деокупованих громадах та їхню реінтеграцію в український правовий простір.

Кілька додаткових аргументів на користь цієї пропозиції.

Аналізуючи функціонал МінТОТу, оглядаючи стрічку новин на сайті Міністерства, де рясно відображені його активності, відразу помічаєш полігалузевість «нарізаних» міністерству завдань по формуванню та реалізації державної політики з питань захисту прав населення на тимчасово окупованій території, його реінтеграції в єдиний правовий, інформаційний, соціально-економічний, культурний, освітній простір, розвиток тимчасово окупованих територій після їхньої реінтеграції, до здійснення заходів із протимінної діяльності, зокрема з інформування населення про небезпеку вибухонебезпечних предметів, надання допомоги постраждалим особам, а також забезпечення проведення обстеження території на предмет наявності в її межах вибухонебезпечних предметів, маркування і складання карт територій, забруднених та (або) імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами. Навіть ця коротка витримка вказує на всеохопність завдань МінТОТу при відсутності достатньої кількості реальних інструментів для виконання передбачених завдань та дублювання функцій з іншими ЦОВВ, зокрема Міністерством соціальної політики, Державної служби надзвичайних ситуацій. Об’єктивно, за предметами діяльності та об’єктами прикладання своїх зусиль, МінТОТ є окремим випадком значно ширшої теми — регіональна політика держави. Отже, на відміну від попереднього рішення, прийнятого у 2016 році при утворенні МінТОТ як органу з територіальними обмеженнями по застосуванню власних функцій, пропонується зробити питання реінтеграції деокупованих громад і регіонів частиною загальнодержавної регіональної політики, якою займатиметься єдиний державний орган — «Міністерство регіональної політики», як наступник колишнього Мінрегіону та МінТОТ. Оптимально, коли таке міністерство очолюватиме віцепрем’єр-міністр України, до компетенції якого за розподілом повноважень між віцепрем’єр-міністрами, також можуть належати питання інфраструктури, будівництва.

P.S. В іншому випадку, міністерство, позбавлене власних інструментів у вигляді підпорядкованих ЦОВВ (агенцій, служб, фондів тощо), державних підприємств із розгалуженою мережею осередків чи підрозділів, маючи передбачені положенням завдання, постійно буде вишуковувати собі зайнятість, для виправдання власного існування, створювати координаційні штаби, робочі групи, дублюючи функції інших міністерств та ЦОВВ.

Використані джерела:

Віталій Загайний, експерт Центру політико-правових реформ

Чи була ця стаття корисна?