Генпрокурора відправили у відставку. Чому це нічого не змінить?

Дмитро Тузов із Radio NV поспілкувався з Євгеном Крапивіним про відставку генпрокурора Андрія Костіна та проблему корупції в прокуратурі.

Дмитро Тузов: Скажіть, будь ласка, Андрія Костіна відправлено у відставку і, мабуть, нам з вами потрібно говорити ось про що, про те, яким має бути розслідування щодо згаданих прокурорів, які працюють  в Хмельницькій прокуратурі й цілком імовірно й в усіх інших прокуратурах. Ну себто, що я хочу запитати у вас: справа ж не повинна бути вичерпана відставкою Андрія Костіна?

Євген Крапивін: Так безперечно. Питання генерального прокурора має розглядатися окремо. Це його рішення, він сам написав заяву. Окрема історія чому: у зв’язку там з історіями про те, що може бути там далі його призначено на дипломатичну роботу і так далі. Але це інше питання. Питання чи групи інвалідності, які неправомірно ухвалені, це індивідуальна відповідальність цих конкретних прокурорів і вони мають її понести. Ті новини, які були стосовно відставки з посади там обласних прокурорів, тут завжди треба уточнювати, що в прокуратурі є фактично дві посади: посада прокурора й адміністративна або керівна посада, власне посада керівника прокуратури, управління відділу і так далі. І поки триває детальне розслідування, можна звільнитися з цієї керівної посади. Тобто, наприклад, Хмельницький прокурор більше не керує в Хмельницькому, але він лишається в статусі прокурора, не отримає виплати нічого такого і, власне, його вже далі можна на підставі дисциплінарного розслідування звільнити. Але і цього, як на мене, недостатньо. Окремо є провадження Державного бюро розслідування. Насправді має мова йти про кримінальну відповідальність, бо ці інвалідності отримані або корупційним шляхом або просто було все підкуплено, або було сфальсифіковано документи. Всі подальші варіанти передбачають, що мало місце не просто якесь там  дисциплінарне правопорушення, а мали місце саме злочинні дії. Ну і відповідальність має бути така сама.

Д.Т.: Я сьогодні цитую моральних авторитетів. Я справді таких людей вважаю моральними авторитетами, і це щастя, що вони є в Україні. Так ось, Блаженніший Святослав Шевчук Отець і Глава Української греко-католицької церкви в Українській Правді опублікував колонку під назвою «Корупція моральна диверсія проти України». Я б навіть додав би, вибачте, будь ласка, можливо доповнив би Блаженнішого і сказав би, що, так це не лише моральна диверсія, це й і фінансова диверсія під час війни, коли ми з вами акумулюємо гривні на те, що потребують сили оборони України. Ну і ось невеличка цитата від Святослава Шевчука «Недавні зловживання у медичних комісіях, які визнавали непридатними до служби тих, хто повинен захищати Батьківщину демонструють корупцію в її найогидніших формах. Ми стали свідками як корупція подібна до корозії роз’їдає зсередини Україну нищачи людське сумління, стосунки та державні інституції». Пане Євгене, я зараз хочу уточнити, тому що я прибічник не лише риторики але й конкретних дій, а хто має от прямо зараз порушити відповідні кримінальні провадження щодо фігурантів цієї гучної справи?

Є.К.: Я кажу, що по лінії прокуратури дисциплінарні провадження вони є, ними займається Генеральна інспекція ще за дорученням Костіна. Але повторююсь, це не має обмежитися лише дисциплінарною відповідальністю. Генінспекція скоріше має чітко встановити хто, коли, де і за яких обставин ці групи інвалідності отримував, бо насправді їх там не так і багато, лише 5 %.  Тобто близько 500 людей на весь десятитисячний колектив прокуратури. Ну і не всі з них власне фейкові. Але це теж насправді багато. А от по кримінальному проводженню це відповідальність цілком і повністю Державного бюро розслідувань, оскільки прокурори та службові злочини це підслідність ДБР. Таке провадження повторюсь уже є. Але результати власне його розслідувань це те, над чим власне треба стежити в майбутньому, бо як неочевидно, що мова йде, наприклад про корупцію як я вже казав тобто або було підкуплено лікарів, або скоріше були підроблені документи, щоб отримати ці привілеї і так далі. З позицій кримінального права можна сперечатися про кваліфікацію поки ми не знаємо власне як саме ці інвалідності були оформлені. Там може бути якась неякісна робота з ДБР, цього я не заперечую, тому треба питати у конкретного керівника ДБР, конкретних керівників територіальних управлінь власне на якому етапі ці розслідування, кому повідомлено про підозру і так далі.

Д.Т.: Я хочу уточнити: тобто кримінальне провадження порушено Державним бюро розслідувань, так все правильно?

Є.К.: Так.

Д.Т.: Тому що наскільки я розумію Андрій Костін, ще перебуваючи на посаді генпрокурора, він ініціював службові перевірки.

Є.К.: Так, це те, що по лінії гГенеральної інспекції, це суто внутрішня процедура всередині прокуратури, це питання дисциплінарної відповідальності. Звісно генінспекція ті дані, які вона назбирає, вона їх може передати Державному бюро розслідувань. Зараз віддано певну статистику, яку всі бачили про ці аномально високі в Хмельницькій чи Черкаській області результати. Ті 5%, які я згадав, це, фактично, теж уже в межах цього розслідування за дорученням Костіна проводять. Але повторююсь, це дисциплінарна відповідальність. Окремий є трек по кримінальній відповідальності для Державного бюро розслідувань, оскільки воно не в системі прокуратури, власне, це окремий орган досудового розслідування.

Д.Т.:  А я правильно вас зрозумів, так по вашій інтонації, що ви маєте сумніви щодо якісного розслідування Державним бюро розслідувань цієї справи?

Є.К.: Ну у мене немає впевненості казати, що я маю там сумніви чи їх робота буде якоюсь, вибачте неякісна. Але, на жаль, часто у резонансних справах провадження гучно починаються, гучні слова лунають, але за пів року, рік, коли власне вже доходить питання конкретно: ну а які результати, то виявляється що або провадження закрито або кваліфікація зовсім не відповідає дійсності і так далі. На жаль, в Україні це загальне правило. Тому я просто не маю якихось завищених очікувань. Тим паче з конкретно цією історією проблема не лише прокуратурі, проблема дійсно з системою, з самою медико-соціальною експертизою. І от ті кроки, які роблять там за рішенням РНБО, ті законопроєкти, вони матимуть, як на мене, набагато більший ефект: як мінімум, заборонити прокурору одночасно працювати на посаді та отримувати пенсію, тобто ті виплати з інвалідністю. Вони різко відіб’ють бажання на майбутнє, вчиняти подібні корупційні практики. Ну просто тому, що не буде сенсу для цього. Але, знову ж таки, ті, які вже були неправомірно отримані інвалідності це індивідуальна відповідальність, яку мають понести прокурори. Не просто, їх має бути звільнено зі своїх органів, а, повторюсь, має бути кримінальна відповідальність.

Д.Т.:  Пане Євгене, це, можливо, наївне питання, але якби нам змінити цю парадигму і просто вимагати ефективної роботи державних інституцій, щоб не було в нас цих сумнівів? А навіщо ми тоді їх створювали? Щоби потім сумніватися чи вони виконуватимуть свою роботу? Якщо ви будете погано виконувати свою роботу або я свою, то нас звільнять. Чому ми ставимося так поблажливо до тих, хто має виконувати свою роботу? В часи війни мати сумніви стосовного цього? Це що їхня приватна справа? І до речі, так держава ж витрачає на це дуже непогані гроші, щоб вони працювали, а не імітували цю роботу. Коли у нас вистачить рішучості вимагати, щоб вони виконували свої функції?

Є.К.: Якби ж, то в мене була проста відповідь на це питання, то я був би, звісно, радий. Але погоджуюсь аналогією, що якщо ми з вами не якісно робимо свою роботу, то наш роботодавець з часом поставить питання, ну для чого тоді нам такий робітник? І власне, те питання ставить суспільство тому самому Державному бюро розслідувань. Просто в цих органах настільки складна система роботи, що її оцінити ззовні дуже складно, а якщо ми дивимось в середині, то починається ця історія, що статистичні показники можна викривити, їх недостатньо оцінка там колегами —  колеги бувають не об’єктивні, довіра громадян —  дуже розпливчастий критерій і так далі. Крок за кроком ми розуміємо, що мають бути всередині системи якісь запобіжники, якась система оцінки, і вона на папері існує, а на практиці вона зводиться до того, що, оскільки вже людину взяли на посаду, то звільнити її за якесь неналежне виконання обов’язків, їх невиконання доволі складно. Звісно звільняють, але не часто. В цій системі дуже слабко працюють управлінські відносини всередині, недостатньо розвинена практика відповідальності за конкретні помилки, за неправомірні дії і так далі й це власне те, чим реформа органів правопорядку багато років займається. Десь з кращим успіхом, десь з гіршим. Якби там не критикували антикорупційне бюро, наприклад, але вони якось намагаються в об’єктивні критерії це перевести і показати свою ефективність. В поліції натомість або в Державному бюро розслідувань з цим багато років є проблеми. Тому нам лишається вимагати тієї якісної роботи. І явно це не та репутація, якої б хотіли ми. Ми дійсно не віримо, що ДБР, якому підслідні прокурори, що вони візьмуть і наведуть лад і притягнуть винних до відповідальності. Але це лише говорить про те, наскільки у нас з вами попереду багато роботи. Ми не можемо створити ще один там орган і вірити, що набравши туди компетентних….

Д.Т.:  Ні ні. Досить. От реально досить створювати органи, як на мене. Ми для них створюємо високооплачувані робочі місця. А насправді ви зараз описали функціонування неефективної системи, що трагічно і катастрофічно тим більше в умовах війни. Я от скажу зараз жорстку річ, що допоки посадовці будуть думати, що це їхня приватна справа: працювати чи не працювати — ми будемо програвати в цій війні. Скажіть, яким має бути наступний прокурор? Ви бачите таку фігуру, так, щоби це була людина з хребтом. Генеральний прокурор має ж бути незалежним від інших гілок влади, правда? Ви бачите таку людину? Почнімо з рамки: які властивості повинна мати ця людина та силу характеру, компетенції, освіту?

Є.К.: Абсолютно хороше питання, тому що там називати якісь прізвища немає сенсу. І власне в президента як суб’єкта подання у нього поки що немає бачення. Мене більше непокоїть те, що в нас досі призначення генерального прокурора це суто політичне питання: президент номінував, Рада проголосувала і розійшлись. Натомість ми там євроінтегруємось, у нас є з Брюсселем конкретні процедури скринінгу, ми розказуємо, як ми там успішно реформуємо прокуратуру. А один зі стандартів, власне це те, що генеральний прокурор має обиратися за меритократичною процедурою, тобто, кращі з кращих. Мається на увазі якраз конкурс, відкритий конкурс, на який не офіс президента шукає серед своїх, хто їм подобається, а будь-хто і з прокуратури, і з-поза системи, хто має там певний юридичний стаж, фаховий досвід і так далі. Він може прийти й сказати: так, я хочу бути прокурором. Має бути відповідна процедура, критерії оцінювання і так далі. Ми вже бачили конкурси по іншим посадам: десь успішні, десь неуспішні, але це точно те, з чого треба почати. На жаль, цього немає. Це перше. А друге, це ще важливіше. Те, що ви зазначили, що прокурор є незалежним від інших гілок влади. На відміну від міністрів, які є політиками, і це нормально, коли міністром стає людина з певної політичної сили, бо так працює демократія. Генеральний прокурор — це аполітична посада, тобто політично нейтральна. У нас проблема в тому, що кожен новий генпрокурор зазвичай десь з Верховної Ради приходить або з якоїсь політичної сили. Знову ж таки, зазвичай це люди, які або ще працюють в прокуратурі, або працювали раніше, або працювали в інших якихось ролях в системі правопорядку, мають відповідну репутацію, довіру і так далі. Звідси й береться відповідь на питання характер і так далі. Тому найголовніше, як на мене, що має бути для генерального прокурора сьогодні, вже якраз прийти з якогось максимально аполітичного середовища й бути максимально дистанційованим від Офісу Президента, від виконавчої влади, від судової влади, від законодавчої влади. Тобто це має бути професіонал на своїй посаді.

Д.Т.:  Не називаючи прізвище, я розумію, що вам важко це зараз зробити, коротко, бо ми завершуємо одним словом, такі люди існують в країні?

Є.К.: Так, я думаю, вони існують. Ми бачили, наприклад, конкурс на прокурора САП — спеціалізованого антикорупційного прокурора. Це, звісно, трошки не той рівень, але тим не менш, там було багато кандидатів, які з середини системи приходили, балотувались, пояснювали свою мотивацію, презентували свій досвід і так далі

Д.Т.:  А можливо і прізвище назвете?

Є.К.: Ні, прізвище я не буду називати

Д.Т.: Зрозуміло

Є.К.: Але підхід зрозумілий. Треба запросити людей, а не шукати серед своїх у себе в Офісі Президента грубо кажучи.

Д.Т.:  І ще дуже коротко, а там ситуація з освітою, з досвідом? У нас же різні досвіди є. У нас був генпрокурор без профільної освіти, так?

Є.К.: Слава Богуз того часу закон поміняли і юридична освіта стала вже знову обов’язковою, бо колись при Луценко спеціально цю норму викинули з закону. Зараз це юрист, 10 років стажу, не має обмежень до віку. Ну і має бути, звісно, доброчесний, не мати судимості. Тобто фактично дуже відкрита рамка — просто професійний юрист

Д.Т.: Дякую.

Чи була ця стаття корисна?