Безвізовий режим Україна-ЄС: до мети два роки?

12 березня у Києві громадські діячі в рамках прес-конференції, організованої Громадською Ініціативою “Європа без Бар’єрів”, обговорили питання перспективи безвізового режиму з ЄС в умовах унікального історичного вікна. Серед іншого незалежні експерти, зокрема, розглянули питання антидискримінаційної політики, необхідність переходу до біометричних паспортів, а також реформування антикорупційного законодавства.

На сьогодні перед Україною відкрилося "вікно можливостей" для вирішення питання безвізового режиму з ЄС протягом 1,5-2 років. Таку думку висловив науковий директор Інституту Євро-Атлантичного Співробітництва Олександр Сушко. Протягом останніх місяців ми чуємо заяви громадських та політичних лідерів Європи із закликами скасувати візи для громадян України. Наразі керівництво Європейського Союзу шукає способи винагородити українців за їхні європейські устремління. 

"З іншого боку є правила і, ми не повинні закликати європейців їх ламати. Ці правила передбачають, що потрібно пройти ще той відрізок шляху, який залишився. Так три дні тому прем'єр-міністр України під час засідання уряду закликав активізувати роботу та найближчим часом закрити питання, які стосуються першої (законодавчої) фази Плану дій з лібералізації візового режиму (ПДВЛ). Поки рано гооврити, наскільки серйозно уряд взявся за виконання цих завдань. Ми очікуємо від уряду проведення протягом місяця консультацій з громадськістю, внесення на розгляд парламенту урядового проекту щодо подолання дискримінації та ухвалення його до літніх канікул Парламенту. Ми вважаємо, що це цілком реалістично", – підкреслив Олександр Сушко. 

Окрім того, за наявності політичної волі, питання антикорупційного законодавства та введення нових ідентифікаційних документів можна вирішити протягом 2-х місяців. За таких умов, відповідно, до кінця цього року можливе офіційне завершення першої фази ПДВЛ. Друга ж фаза, якщо нею серйозно займатися, як свідчить досвід Молдови, може бути закрита за 1 рік. 

Водночас, окремі завдання законодавчої фази, які вже позначені графою "виконано", необхідно виконувати заново. Так, незважаючи на те, що Закон України „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“ був прийнятий ще у 2012 році, він не діє, зауважив Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ. 

"Крім біометричних паспортів, туди вклали багато чого з інших мотивів. Насамперед мова йде про базу даних, якої не існує в жодних демократичних країнах. Не існує жодної причини створювати таку мега-базу даних про всіх мешканців України. Це антидемократичний крок, який суперечить і Конституції, і міжнародним зобов'язанням України. Окрім того, цим законом ми зробили декілька кроків назад у сфері захисту персональних даних", – переконаний експерт. 

Разом з тим, навколо цього закону було багато інформації щодо корупційної складової, оскільки автор законопроекту народний депутат В. Грицак не приховував свого зв'язку з концерном ЄДАПС, основним виробником всіх документів в Україні. Таким чином поєднання антидемократичного та корупційного компонентів роблять фактично неможливим виконання цього закону", вважає Віктор Тимощук. 

Зміна влади відкриває нове вікно можливостей, що дозволяє нам говорити про високу ймовірність перегляду даного закону. Проте поки що керівництво Державної міграційної служби не змінено. Це питання належить насамперед до компетенції Міністра внутрішніх справ. "Ми розуміємо, що у нього наразі є багато більш пріоритетних питань, проте закликаємо не забувати і про це", – відзначив заступник голови правління Центру політико-правових реформ. 

На сьогодні, на експертному обговоренні громадськості перебуває розроблений нею новий законопроект про документи, що посвідчують особу. Замість Єдиного державного демографічного реєстру, він пропонує систему окремих баз даних по різним документам, що видаються державою. Окрім того, на рівні закону прописано перелік документів, які необхідно подати для отримання закордонного паспорту, чіткі терміни його видачі, а також питання оплати. На думку Віктора Тимощука, це дозволить подолати різноманітні корупційні схеми у цій сфері. 

Що стосується антикорупційного законодавства, то хаотичність прийняття законодавства у цій сфері була відмічена в останньому звіті щодо виконання ПДВЛ, підкреслив незалежний експерт Дмитро Котляр. 

"У звіті відзначалося, що законодавчий процес не сприяє юридичній визначеності, оскільки закони дуже часто змінюються. Так, вони ще не встигають набрати чинності, а вже уряд подає нові зміни для того, щоб виправити попередні помилки", – зауважив фахівець. Тому, на його думку, протягом найближчих двох місяців варто не поспішати та прийняти врешті пакет змін, що задовольнить усі вимоги. Мова йде насамперед про зміни до Кримінального кодексу, реформу прокуратури, вдосконалення превентивних механізмів щодо декларування майна, доходів та видатків службовців, закон про державні закупівлі, питання фінансування політичних партій, а також цілу низку інших реформ. 

Оскільки вирішити усі ці питання протягом найближчого часу не вбачається можливим, скоріш за все буде знайдено певний компроміс щодо прийняття першочергових кроків, які дозволять "закрити" першу фазу ПДВЛ. На думку експерта, до такого "першочергового блоку" повинно увійти інституційне забезпечення боротьби з корупцією в Україні. Зокрема, мова йде про спеціалізований слідчий орган, який займатиметься питаннями високопосадової корупції. 

Законопроект про створення Національного бюро антикорупційних розслідувань (робоча назва органу) має підтримку профільного комітету Верховної Ради України та наразі погоджується Міністерством юстиції, зауважив Д. Котляр. "Зрозуміло, що не всі народні депутати та політичні сили будуть у захваті від існування такого потужного правоохоронного органу. Тому важлива громадська підтримка", – підкреслив експерт. 

Іншим інститутом повинна стати Національна комісія із запобігання корупції – превентивний орган, який буде займатися координацією політики у цій сфері, конфліктами інтересів, адміністративними розслідуваннями тощо. 

Ще одним важливим питанням, де можна досягнути швидкого прогресу, є державні закупівлі. Як відзначив президент Transparency International в Україні Олексій Хмара, прийнято рішення не вигадувати абсолютно нового формату проведення тендерів. Нова система вимагатиме абсолютно нових підходів, що в "розпал бюджетного року" може заблокувати увесь державний апарат. Окрім того, за його словами, нарікання викликають не стільки процедури, скільки корупція навколо тендерів. Тому прийнято рішення повернутися до однієї з найкращих версій закону та наповнити її деякими поточними змінами. 

За матеріалами Європейського простору