preloader

Що вас цікавить?

Щотижневий аналіз 6 – 12 квітня 2021 року

13.04.2021

Щотижневий аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua (Іван Голод, менеджер з комунікації).



Вища рада правосуддя затвердила уніфіковані рекомендації судам щодо організації роботи в умовах карантину


Подія

1 квітня Вища рада правосуддя (далі – ВРП) надала уніфіковані рекомендації для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину, які стосуються доступу до правосуддя, організації робочого процесу та протиепідемічних заходів у приміщеннях та на робочих місцях.

Оцінка ЦППР

Ще з березня 2020 року триває запроваджений Урядом України карантин. У перші тижні карантину Рада суддів та ВРП надали судам рекомендації, як організувати роботу в умовах встановлених обмежень, зміст яких переважно зводився до мінімізації взаємодії з відвідувачами, обмеження доступу в судові засідання для відвідувачів, запровадження елементів дистанційного правосуддя (в частині розгляду, подання документів та ознайомлення з матеріалами справ). Суди по-різному тлумачили та застосовували ці рекомендації, що на практиці призвело до встановлення кожним судом власного особливого режиму роботи, зі своїми обмеженнями. В умовах, коли інформування про встановлений режим роботи суду було організоване на неналежному рівні, це лише ускладнило доступ до правосуддя для громадян.

Встановлений судами особливий режим роботи на час карантину, насамперед щодо обмеження доступу вільних слухачів у засідання без запровадження будь-яких альтернатив, негативно вплинув на реалізацію конституційної засади гласності судочинства та навіть зумовив публічне звернення наприкінці квітня 2020 року низки громадських організацій із закликом гарантувати прозорість і відкритість діяльності судової влади. Ця проблема на загальнодержавному рівні досі не вирішена.

Безумовно, надання ВРП уніфікованих рекомендацій для всіх судів є кроком у правильному напрямку (хоч і запізнілим).

Особливо варто підтримати рекомендації щодо:

  •  розгляду справ у режимі відеоконференції із забезпеченням онлайн-трансляції таких засідань і/або невідкладного розміщення їх відеозаписів;
  •  організації відеоконференцій в межах приміщення одного суду між різними залами задля зменшення кількості присутніх у залі судових засідань;
  •  інформування учасників справи про можливість відкладення розгляду через карантин, при цьому розглядаючи відкладення лише як крайній захід, якщо неможливо провести розгляд з використанням електронних засобів зв’язку;
  •  проведення в режимі онлайн заходів, які не пов’язані з процесуальною діяльністю суду;
  •  організації дистанційного ознайомлення з матеріалами справ;
  •  зменшення кількості судових засідань, що призначаються для розгляду протягом дня, з необхідністю шукати можливість заміни на електронний або письмовий формат розгляду справ;
  •  організації робочого процесу в умовах карантину (гнучкий графік роботи, встановлення чергування суддів для вирішення невідкладних справ, опрацювання кореспонденції в електронному вигляді (поданої не тільки через “Електронний суд”, але й будь-якими засобами зв’язку), дистанційний режим роботи, встановлення стійки на вході до будівлі суду для подання документів і отримання інформації);
  •  організації протиепідемічних заходів у приміщенні суду, як то облаштування місць для обробки рук антисептиком, маркувань для дотримання соціальної дистанції, проведення температурного скринінгу та ін.

Слушними є також рекомендації щодо забезпечення трансляцій засідань, що викликають значний інтерес громадськості, а також розгляду можливості участі журналістів у таких засіданнях.

Окремі рекомендації, на думку експертів ЦППР, позбавлені сенсу. Наприклад, ВРП рекомендує судам неухильно дотримуватися приписів урядових постанов щодо карантину, які і так підлягають виконанню. Також судам рекомендовано прискорити роботу над Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, підсистемою “Електронний суд”, хоча це сфера відповідальності ВРП і Державної судової адміністрації, а не судів.

Своїми рекомендаціями ВРП частково поглиблює проблему із забезпеченням гласності судочинства. ВРП пропонує обмежити доступ у судові засідання вільних слухачів, а рішення про їх допуск має приймати головуючий суддя. Тобто, за загальним правилом, допуск вільних слухачів має бути обмежений, а винятки з цього правила можливі лише з дозволу суду. І хоча в рекомендаціях щодо обмеження допуску вільних слухачів є примітка, що таке обмеження має відбуватися із дотриманням принципу публічності судових процесів, не зовсім зрозуміло, що ВРП мала на увазі в такому випадку.

Запропонований ВРП підхід прямо суперечить ч.3 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, яка передбачає, що у відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи, а розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. Також законодавець вже вирішив цю проблему, зокрема, ще в квітні 2020 року “антикоронавірусний” закон надав суду повноваження в цивільних, господарських та кримінальних справах обмежити доступ вільних слухачів у засідання, якщо їх участь становитиме загрозу життю та здоров’ю. Тобто, законодавець запровадив інший підхід – за загальним правилом доступ до судових засідань неучасників судового провадження є вільним, крім випадку, якщо суд своїм рішенням обмежить такий доступ. Такий підхід краще забезпечує реалізацію конституційної засади гласності судового розгляду, оскільки питання про недопуск є предметом судового контролю.

Ураховуючи викладене, затверджені ВРП рекомендації доцільно доопрацювати в частині забезпечення доступу вільних слухачів до судових засідань, з урахуванням вимог законодавства. Крім того, доцільною була б рекомендація щодо вдосконалення інформування судами про власний режим роботи в особливих умовах. Як раніше рекомендували експерти ЦППР, усю важливу для користувачів інформацію про особливості роботи суду доцільно зібрати в одному місці з “червоною кнопкою”, або ж зробити закріплений допис на головній сторінці сайту.


Оприлюднені нові факти, що з високою ймовірністю свідчать про масштабну корупцію в Окружному адміністративному суді м. Києва


Подія

6 квітня детективи Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) затримали двох адвокатів, які за 100 тис доларів США обіцяли “вирішити” питання в Окружному адміністративному суді м. Києва (далі – ОАСК). Одним із затриманих виявився посадовець Служби зовнішньої розвідки України Юрій Зонтов, який є рідним братом голови ОАСК Павла Вовка. За даними слідства, гроші планувалося передати через голову ОАСК одному із суддів цього ж суду за позитивне рішення у справі суб’єкта господарювання. Під час обшуку у затриманих виявили грошові кошти у розмірі понад 3,7 млн доларів США, 840 тис євро, 20 тис фунтів стерлінгів, 230 тис грн, 100 шекелів,  а також предмети, зовні схожі на антикваріат, та документи на ім’я голови ОАСК. 7 квітня прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – САП) спільно з детективами НАБУ повідомили затриманим про підозру за ч.4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (пропозиція, обіцянка, або надання неправомірної вигоди службовій особі).

9 квітня Вищий антикорупційний суд за клопотанням прокурорів САП та детективів НАБУ обрали підозрюваним запобіжні заходи у виді взяття під варту з альтернативою внесення застави. Суд визначив розмір застави для Ю. Зонтова у 35 млн 185 тис грн, для другого адвоката (Юрія Донця) –  у розмірі 2 млн 951 тис грн.

Оголошені під час судових засідань матеріали негласних слідчо-розшукових дій (далі – НСРД) можуть свідчити про існування в ОАСК широкої практики ухвалення замовних рішень, до яких залучені посадові особи суду. Зокрема, з матеріалів НСРД випливає, що підозрювані неодноразово “вирішували” справи в ОАСК, самостійно готували проєкти замовних судових рішень, розповідали деталі розподілу неправомірної вигоди між суддею, що вирішує справу та посередниками (зокрема, і головою ОАСК),  озвучували умови, за яких можна сподіватися на ухвалення сприятливого для себе судового рішення (однією з таких умов є те, щоб інша сторона не запропонувала більше грошей). За словами одного з підозрюваних, вирішальну роль в ухваленні замовного рішення відіграє голова ОАСК П. Вовк, який має дати сигнал судді, що вирішує справу. Показовим також є факт, що за спостереженнями підозрюваного Ю. Донця, раніше ОАСК хоч і ухвалював замовні рішення, але не брався за “бєспрєдєл”, але останнім часом щось змінилося.

Нагадаємо, що оприлюднена інформація є далеко не першим повідомленням про широкомасштабні зловживання, практику ухвалення замовних рішень та корупцію в ОАСК.  Так, у липні 2019 року НАБУ оприлюднило матеріали, які свідчили про намагання голови ОАСК встановити контроль над ВККС шляхом блокування роботи окремих членів комісії через рішення, ухвалені його судом у справах, ініційованих підконтрольними йому особами.  У липні 2020 року слідство опублікувало аудіозаписи, на яких зафіксовані розмови суддів ОАСК та  які розкривають роль цього суду та його суддів в ініціюванні та вирішенні політично-мотивованих справ.

Оцінка ЦППР

У липні 2020 року ЦППР уже висловлював позицію відповідно до якої, реорганізація ОАСК є питанням національної безпеки. Чергові матеріали НСРД, озвучені на судових засіданнях у Вищому антикорупційному суді, лише підтверджують попередні оцінки про масштаби корупції та зловживань у цьому суді.

Наразі влада не ініціювала заходів, які комплексно вирішують проблему замовних рішень, політичних зловживань та корупції в ОАСК. Єдиним кроком у цьому напрямку є ініційований Президентом України Володимиром Зеленським законопроєкт № 5067, покликаний зменшити негативний вплив ОАСК на ухвалення рішень щодо ключових державних органів шляхом зміни правил щодо підсудності. Зокрема, законопроєкт планує передати з ОАСК до Верховного Суду справи про оскарження нормативних актів уряду, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку чи інших центральних органів (ідеться про акти, які містять норми права, а не стосуються безпосередньо конкретної особи).

Хоча ініційований владою законопроєкт загалом є кроком у правильному напрямку, він не вирішує комплексно проблему столичного адміністративного суду, адже відомий ОАСК не стільки рішеннями щодо нормативно-правових актів, а насамперед зловживаннями під час розгляду справ стосовно індивідуальних рішень органів влади. Наприклад, про визнання незаконною націоналізації Приватбанку, втручання у конкурсні процедури (наприклад, зупинення урядового рішення про конкурс на посаду голови митниці), діяльність членів ВККС, кадрові рішення щодо топ-посадовців (наприклад, усунення від виконання обов’язків в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, поновлення на посадах вищих чиновників часів Януковича) тощо.

З огляду на викладене, експерти ЦППР вважають, що проблему ОАСК можна вирішити комплексно лише шляхом реорганізації цього суду. Для цього необхідно щоб ОАСК і Київський окружний адміністративний суд були реорганізовані в один окружний суд з конкурсною процедурою його формування. А теперішня «ексклюзивна» компетенція цього суду має бути передана новому Вищому адміністративному суду, утвореному за зразком Вищого антикорупційного суду, з апеляційним оскарженням його рішень до Верховного Суду. У короткостроковій перспективі важливо передати розгляд найважливіших категорій справ ОАСК у першій інстанції до Верховного Суду.