Політичний аналіз подій 8 – 14 вересня 2020
Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.
У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.
Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.
НАЗК оприлюднило доопрацьований проєкт Антикорупційної стратегії. Що змінилося стосовно правосуддя?
Подія
8 вересня за результатами публічних обговорень Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) оприлюднило доопрацьований проєкт Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки.
Порівняно з первісним проєктом, діагностовані НАЗК проблеми правосуддя в доопрацьованій стратегії практично не змінилися, проте відповідний розділ (3.1) тепер стосується реформи не лише судів, а й прокуратури та поліції.
Оцінка ЦППР
Експерти ЦППР проводили детальний аналіз винесеного на публічне обговорення проєкту Антикорупційної стратегії та в цілому схвально оцінили запропоновані НАЗК підходи щодо протидії корупції у сфері правосуддя (детально за посиланням).
До числа ключових положень щодо сфери правосуддя, які було збережено в проекті Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки, варто віднести, зокрема, такі:
· очищення ВРП і відбір нових членів ВККС і ВРП, а також дисциплінарного органу для суддів за участю представників громадськості та міжнародних експертів з урахуванням критеріїв доброчесності та професійної етики;
· запровадження чітких критеріїв (індикаторів) доброчесності та професійної етики для суддів;
· відкритість дисциплінарної практики, включаючи онлайн трансляції слухань дисциплінарних справ;
· запровадження ефективного механізму перевірки законності походження майна судді та його близьких осіб;
· унеможливлення обіймання посади голови суду однією й тією ж особою протягом тривалого часу.
Водночас частково були змінені стратегічні результати, через досягнення яких планується вирішити проблеми у сфері правосуддя. Зокрема, з проєкту були виключені положення, які передбачали:
· розкриття змісту стандарту доказування «обґрунтований сумнів у доброчесності» («всі неспростовані сумніви у доброчесності судді тлумачаться не на його користь»), а також використання цього стандарту при оцінюванні чинних суддів;
· механізм перегляду рішень попереднього складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі – ВККС), зокрема рішень, за якими Вища рада правосуддя (далі – ВРП) відмовилася звільняти суддю через невмотивованість рішення комісії, а також про успішне проходження оцінювання суддею за наявності інформації про його недоброчесність;
· відкрите і поіменне голосування членів ВККС та ВРП у процедурах добору та просування суддів. Натомість запропоновано ввести об’єктивну та прозору методику виставлення балів у цих процедурах;
· наділення НАЗК, Ради суддів та Громадської ради доброчесності ефективними повноваженнями ініціювати дисциплінарні провадження щодо суддів;
· дисциплінарний механізм позбавлення статусу суддів у відставці за поведінку, яка є несумісною зі званням судді;
· конкурсну процедуру формування нових місцевих судів. Натомість запропоновано переглянути та створити мережу місцевих судів з урахуванням адміністративно-територіальної реформи;
· запровадження повноцінного суду присяжних.
Виключення наведених положень дещо зменшує потенціал Антикорупційної стратегії щодо протидії корупції для сфери правосуддя, що вочевидь стало наслідком врахування деяких зауважень, які виходили передусім від суддівського корпусу. Проте це не перешкоджає парламенту проводити відповідні зміни на законодавчому рівні.
Недоліком проєкту Антикорупційної стратегії щодо прокуратури є відсутність положення про необхідність запровадження конкурсного відбору претендентів на посаду Генерального прокурора (на сьогодні призначення на цю неполітичну за змістом повноважень посаду відбувається виключно в політичний спосіб, як і підбір кандидатів на неї). Також більш обґрунтовано було би включити до цього розділу питання не лише поліції, а й усіх органів досудового розслідування.
Перші результати автофіксації порушень правил дорожнього руху свідчать про її ефективність
Подія
На початку вересня виповнилось 100 днів від початку автофіксації порушень правил дорожнього руху, яка була запроваджена 1 червня 2020 року.
Автофіксація полягає в фіксуванні порушень ПДР (наразі тільки порушення швидкісного режиму) за допомогою відеокамери, що обробляється в автоматичному режимі. Постанова про накладення адміністративного стягнення надходить власнику транспортного засобу, який має сплатити штраф протягом 30 днів або вказати особу, яка фактично керувала автомобілем або яка є належним користувачем (вказана в Електронному кабінеті водія). За умови сплати штрафу протягом 10-ти днів діє знижка 50% від суми штрафу.
За даними поліції з 1 червня 2020 року було винесено 833 949 постанов про накладення штрафів за фактом перевищення швидкості, з яких близько 645 тис. (77%) вже оплачені. Близько 25 тисяч матеріалів передано до виконавчої служби з метою примусового стягнення штрафу.
Таким є результат роботи 50 камер автофіксації. На цей рік вже укладено договір про встановлення 220 нових автоматичних систем на дорогах державного значення, а на наступні роки запланована закупівля ще 400 комплексів.
Оцінка ЦППР
Автоматична фіксація порушення правил дорожнього руху впроваджувалась в Україні починаючи з 2014 року. Зокрема відповідні зміни до КУпАП було ухвалено ще 2015 року, а проєкти підзаконних актів підготовлено у 2016 році. Національна поліція України, очікуючи автофіксації з 2015 до 2018 року, взагалі не фіксувала порушення швидкісного режиму за допомогою приладів – до адміністративної відповідальності притягувались лише водії, яких зупинив поліцейський і вони визнали свою провину (інші ж, хто оскаржував, мали на своєму боці судову практику через відсутність доказів перевищення швидкості, адже суб’єктивного переконання поліцейського замало). Оскільки перевищення швидкості є однією з найперших причин аварійності на дорогах, відсутність контролю негативно позначилась на безпеці дорожнього руху.
З жовтня 2018 року в Україні з’явились TrueCam – прилади напівавтоматичної фіксації порушення швидкісного режиму («радари»). Попри критику їх впровадження, це доволі точні прилади, які формують дані про швидкість, геолокацію та які неможливо «підкрутити», як це відбувалось за часів міліції.
Для порівняння в період з 16 жовтня 2018 до 25 січня 2019 року (3 місяці) було винесено 35 222 постанов про перевищення швидкості. Таким чином, порівнявши періоди в 3 місяці, можна дійти висновку, що автофіксація порушення швидкісного режиму у 23,6 разів (833 949 проти 35 222 постанов) ефективніша за «ручну» фіксацію патрулем.
Водночас складно оцінити загальний вплив на безпеку на дорогах, адже контроль за порушенням швидкості має превентивний ефект, що позитивно позначається на ситуації з аварійністю на дорогах.
Варто також зауважити, що в кінці серпня народні депутати звернулись із поданням про неконституційність автофіксації до Конституційного Суду України (за інформацією Ольги Совгирі, представника Верховної Ради України в КСУ).
Як відомо Суд вже визнавав автофіксацію неконституційною у 2010 році (Рішення №23-рп/2010), проте основною підставою було порушення принципу індивідуального покарання, адже там притягувався до відповідальності лише власник транспортного засобу незалежно від того, хто фактично вчинив порушення правил дорожнього руху.
Як зазначає експерт ЦППР Євген Крапивін, «порівняно з ситуацією десятирічної давнини у власника транспортного засобу з’явилась можливість вказати осіб, які є користувачами, або іншій особі заявити про те, що вона фактично керувала ТЗ. Понад те, зважаючи на загальний принцип цивільного права «власність зобов’язує» власник ТЗ має розуміти, хто керує його ТЗ і, відповідно, у разі чого, сплачувати штрафи. Тож всі ці історії про «генеральну довіреність» та втрату контакту з продавцем нікуди не пройдуть. Врешті, «генеральною довіреністю» маскують договір купівлі-продажу, що є удаваним правочином. Є відповідна судова практика про недійсність з цих підстав (проти аргументу про порушення принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності). Одним словом, не бачу тут перспектив визнання автофіксації неконституційною».
Таким чином ЦППР позитивно оцінює впроваджену автофіксацію, сподівається на вдосконалення цієї системи (встановлення нових правил, збільшення каналів інформування власника ТЗ про наявність порушення тощо), а також на покращення ситуації з безпекою на дорогах України.