Щотижневий аналіз 12 – 18 червня 2024 року

Верховна Рада готується ухвалити законопроєкт «Про публічні консультації» з принциповим недоліком

Подія

Ще 5 березня 2021 року у першому читанні було ухвалено законопроєкт № 4254 «Про публічні консультації». Проте відносно редакції, поданої Урядом (розробленої за активної участі громадськості) текст, що рекомендований профільним Комітетом ВРУ у березні 2023 року містить суттєвий недолік – знімає з народних депутатів України обов’язок проводити публічні консультації щодо законопроєктів, які подаються ними. 

Ми сподівалися, що цей недолік буде усунуто у ході додаткових консультацій, що відбувалися протягом останніх місяців. Тим паче, що законопроект у першому читанні містив цю принципову вимогу, встановлював зближені правила для усіх суб’єктів права законодавчої ініціативи. Саме у такій редакції проект 4254 підтримували і представники громадськості у складі робочих груп Мінюсту та Парламенту, і міжнародних організацій (Програми SIGMA, Ради Європи та ін.).

Однак планована наразі до 2 читання редакція законопроєкту має вищезгаданий виняток щодо народних депутатів і може бути винесена на голосування вже цього тижня. Це фактично нівелює мету, задля якої законопроєкт було ініційовано та розроблено.  

Позиція ЦППР

ЦППР не підтримує виняток щодо народних депутатів України та невстановлення для них обов’язку проводити публічні консультації при поданні законопроектів. Адже більшість законів в Україні досі приймаються з числа законопроектів, поданих саме депутатами. До прикладу, у 2023 році таких законів було 82%. Це дуже нетипово у порівнянні з досвідом розвинених країн, де основним розробником є уряд. Отже, якщо вилучити такі законопроєкти з-під дії майбутнього Закону «Про публічні консультації» – більшість законів і далі будуть ухвалюватися без належних механізмів участі суспільства. 

Прийняття цього закону у такій редакції може навіть нашкодити. Зокрема, такий підхід спонукатиме міністерства та інших розробників у виконавчій владі обходити публічні консультації. Адже процедура публічних консультацій для них стає ще вимогливішою (як і для ОМС, до речі), натомість до депутатських законопроектів – жодних вимог. Хоча і первинно 4254 вимагав лише виставити на електронне обговорення такі законопроекти, без інших суттєвих обов’язків для членів парламенту. Просто щоб захистити громадян і бізнес від «сюрпризів».

Отже, ЦППР вважає, що прийняття проєкту Закону «Про публічні консультації» у поточній редакції не вирішить проблему лобістського та неякісного законопроєктування. Це також постійний ризик «ревізії» вже проведених реформ. 

Закликаємо переглянути відповідну рекомендацію профільного Комітету ВРУ і ухвалити демократичний та антикорупційний закон «Про публічні консультації». Це особливо, важливо в умовах обмежених механізмів прямої демократії під час воєнного стану (за умови скорочення також строку для набрання чинності цим законом).