Чи справді можливо провести вибори під час війни?

Сьогодні знову звучить теза: якщо війна триватиме роками, можливо, варто шукати механізм проведення виборів, не чекаючи її завершення.

Але війна і воєнний стан – це не просто юридичні перешкоди, які можна усунути зміною закону. Питання значно фундаментальніше: чи здатна держава під час війни забезпечити демократичні вибори? Не просто організувати голосування, а гарантувати вільне волевиявлення, реальну політичну конкуренцію, рівність кандидатів, свободу агітації, незалежні медіа, діяльність опозиції, таємницю голосування та безпеку виборців.

На моє переконання – ні.

Саме тому закон забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів під час воєнного стану. І ця заборона має не лише формально-юридичне підґрунтя. Мільйони українців перебувають за кордоном. Сотні тисяч служать у Силах оборони. Мільйони змінили місце проживання. Частина території окупована, частина громад живе під постійною загрозою обстрілів, виборча інфраструктура пошкоджена або зруйнована.

Чи можна говорити про рівність політичної конкуренції, коли один потенційний кандидат воює, а інший може вести повноцінну кампанію? Чи можна забезпечити однакові умови для агітації у Києві та прифронтовій громаді? Чи можна гарантувати безпечну роботу виборчих комісій, журналістів і спостерігачів під час ракетних атак?

Тому питання сьогодні має звучати інакше: не «як провести вибори під час війни?», а «що Україна має зробити вже сьогодні, щоб перші вибори після війни були справді демократичними?». І тут є цілком конкретні завдання.

1. Підготувати спеціальне законодавство для перших повоєнних виборів.

Чинних правил буде недостатньо. Війна змінила демографічну карту країни, місце проживання мільйонів людей, стан виборчої інфраструктури та безпекові умови. Ця робота вже розпочалася у парламентській робочій групі за участі фракцій і груп, ЦВК, інших державних органів та громадянського суспільства. Її результатом мають стати правила, погоджені завчасно, а не написані напередодні виборів.

2. Забезпечити легітимний, незалежний і професійний склад ЦВК.

4 жовтня 2026 року спливає семирічний строк повноважень 15 чинних членів Центральної виборчої комісії. Ще дві посади членів ЦВК є вакантними. Тому це питання потрібно вирішувати вже зараз. Саме ЦВК має готувати найскладніші вибори в історії незалежної України. Її склад не можна формувати поспіхом безпосередньо перед початком виборчого процесу.

3. Передбачити перехідний період після припинення воєнного стану.

Виборчий процес має розпочинатися не раніше ніж через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану. Це не відтермінування демократії. Це час, необхідний для її відновлення: політичної конкуренції, нормальної роботи партій, опозиції та медіа, підготовки виборчої інфраструктури й актуалізації Державного реєстру виборців.

4. Переглянути виборчу інфраструктуру та Державний реєстр виборців.

Потрібно переглянути мережу дільниць, округів і виборчих регіонів та законодавчо встановити об’єктивні безпекові критерії, за яких вибори на певній території тимчасово неможливі. Мільйони громадян змінили місце проживання, тому необхідно також забезпечити простий механізм перевірки й уточнення даних виборців.

5. Гарантувати виборчі права військовослужбовців.

Демобілізація не відбудеться за один день. Частина військових і після припинення воєнного стану залишатиметься у військових частинах. Потрібно забезпечити їм можливість голосувати із дотриманням свободи й таємниці волевиявлення. Не менш важливо гарантувати військовим право бути кандидатами. Служба державі не може стати причиною фактичного обмеження політичних прав.

6. Забезпечити голосування українців за кордоном, ВПО та громадян із деокупованих територій.

Існуюча мережа закордонних дільниць очевидно не розрахована на мільйони українців за межами держави. Тому вже сьогодні потрібні переговори з країнами їх перебування щодо відкриття додаткових місць голосування. Водночас виборчі процедури мають враховувати реальність мільйонів ВПО та людей, які повертатимуться на деокуповані території.

7. Захистити вибори від російського втручання.

росія обов’язково намагатиметься впливати на перші повоєнні вибори – через гроші, дезінформацію, соціальні мережі, інформаційні операції, підтримку окремих кандидатів і політичних сил. Тому вже зараз потрібно вдосконалювати законодавство про політичні партії, політичне фінансування та виборчі кампанії. Але тут є принципова межа: боротьба з російським втручанням не може стати виправданням для обмеження законної діяльності опозиції, незалежних медіа чи громадянського суспільства. Не можна захищати демократію шляхом її обмеження.

8. Відновити повноцінну політичну конкуренцію та медійний плюралізм.

Без цього демократичних виборів не існує. До початку виборчого процесу громадяни повинні мати доступ до різних політичних позицій, кандидати – рівні можливості для конкуренції, журналісти – свободу роботи, а опозиція – можливість повноцінно здійснювати законну політичну діяльність. Перші повоєнні вибори будуть не просто черговою виборчою кампанією. Вони стануть тестом на стійкість української демократії після війни.

Тому коли сьогодні запитують: «Чи потрібні Україні вибори?» – відповідь очевидна. Так. Безумовно. Але нам потрібні не вибори заради самого факту голосування. Нам потрібні вільні, чесні, конкурентні та демократичні вибори, легітимність яких не викликатиме сумнівів ні в українського суспільства, ні у наших міжнародних партнерів.

Саме тому проводити вибори під час війни – неправильно. А ось готуватися до них потрібно вже сьогодні. І «готуватися» – це не говорити про дату голосування. Це підготувати законодавство. Забезпечити легітимний склад ЦВК. Оновити Реєстр виборців. Створити механізми для військових, ВПО та українців за кордоном. Відновити політичну конкуренцію. Захистити вибори від російського втручання.

Чи була ця стаття корисна?