Роман Смалюк розповів про стан судової реформи на шляху України до ЄС у подкасті «Залаштунками перемовин»

В.о. керівника напряму “Судівництво” Центру політико-правових реформ Роман Смалюк узяв участь у випуску подкасту «Залаштунками перемовин» на Громадському радіо — спільному проєкті Громадського радіо та Українського центру європейської політики, присвяченому перебігу перемовин про вступ України до Європейського Союзу. Разом із ним у розмові взяла участь старша аналітикиня Українського центру європейської політики Олександра Булана.

Судова реформа — це надовго

«Судова реформа входить до переговорного кластера фундаментальної сфери, який відкривається першим і закривається вже наприкінці переговорів. Тому судова реформа нас супроводжує з моменту підписання угоди про асоціацію», — розповів експерт. І додав, що навіть членство в Союзі не поставить у цьому питанні крапку: «Навіть після того, як ми станемо повноправним членом Європейського Союзу, питання верховенства права — це все одно один із наріжних каменів функціонування Європейського Союзу. Не завершиться судова реформа зі вступом, можливо це вже не буде називатися так, як судова реформа, різні перезавантаження, оновлення, але все одно питання діяльності судів буде залишатися актуальним».

Що вже зробили — і чому цього замало

За словами Романа, дві з семи рекомендацій, які Україна отримала разом зі статусом кандидата, стосувалися саме судової сфери — роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя. Обидва органи вже перезапускали у 2022–2023 роках за участю міжнародних експертів. Але, за словами експерта, ставити на цьому «галочку» зарано: «Уже в січні наступного року, суб’єкти формування будуть обирати значну частину членів нового складу ВРП. Так само в червні 2027 року буде обиратися новий склад ВККС».

Чому процес пригальмував

Оцінюючи темпи останнього року, Роман був відвертий: «Не хочу бути дуже негативним, дуже скептичним, але ми рухаємося не так швидко, як ми могли. Тому що є конкретний перелік заходів, про них говорять міжнародні партнери, про них говорить громадянське суспільство. Чомусь вони не виконуються». Як приклад він навів закон про декларації доброчесності, ухвалений у другому читанні напередодні ефіру: «Перше читання цього закону було в червні 2025 року. І з моменту першого читання до другого читання в плані якості і ефективності він не змінився насправді. Тоді, відповідно, питання, на що ми витратили рік, не зрозуміло».

Довіра формується роками

На запитання про соціологію довіри до судів Роман відповів без прикрас: «На жаль, судова система в нас стабільно одна з інституцій, якій найменше довіряють громадяни». Але додав, що прогрес усе ж є: «Якщо дивитися в розрізі років цю соціологію, все ж таки повільний прогрес спостерігається». Водночас будь-який гучний скандал здатний одразу все перекреслити: «Якийсь великий корупційний скандал в судовій системі, скажімо та ж сама справа колишнього голови Верховного суду, отримає великий суспільний розголос — і все, рівень довіри відразу різко падає». За його словами, серед людей, які особисто мали досвід участі в судових засіданнях, рівень довіри вдвічі вищий, ніж серед тих, хто такого досвіду не мав.

Заклик не бути байдужими

Наостанок Роман звернувся безпосередньо до аудиторії: «Не бути байдужими насамперед. Тому що, на жаль, зараз так працює політичний процес: коли щось резонує в суспільстві, коли про це пишуть — тоді це вирішується». І порівняв масштаб рішення з побутовими речами: «Коли ми вибираємо мобільний телефон, ми багато часу цьому присвячуємо, а коли ми вибираємо Європейський Союз, то варто також хоча б трошки домашню роботу зробити — говорити про це, писати своїм народним депутатам по округах: а що ви зробили? Чому ви не підтримали цей євроінтеграційний законопроєкт?» На його думку, саме тоді й відповідь на питання про терміни вступу «буде оптимістичнішою».

🎧 Повний запис розмови: «Судова реформа на шляху до ЄС: на якому етапі перебуває Україна та де криються головні ризики»

Проєкт підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо в ЄС разом». Матеріали представляють позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».

Чи була ця стаття корисна?