Реформа оплати праці держслужбовців. Експертний коментар щодо Закону № 4282-ІХ

Андрій Заболотний

У фокусі чергового випуску «Індексу реформ» від «Вокс Україна» — два євроінтеграційні закони. Перший закінчує підготовку українського законодавства для приєднання до Єдиного цифрового ринку ЄС та впровадження «роумінгу як вдома». Другий реформує систему оплати праці державних службовців та замінює стару систему окладів і надбавок на європейську модель, що базується на класифікації посад. Про позитивні моменти й недоліки другого закону розповів Андрій Заболотний, експерт напряму «Урядування: формування політики, підзвітність, державна служба» Центру політико-правових реформ:

«У березні 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4282-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад». Ухвалення цього закону в І кварталі 2025 року було одним з індикаторів виконання Плану Ukraine Facility. При цьому Президент підписав цей документ лише в червні 2025 року.

Закон містить позитивні моменти, серед яких:

• стала структура оплати праці, де її основну частину становить визначений посадовий оклад із надбавками за вислугу років та ранг, а варіативну — обмежена премія, а також компенсація за доступ до державної таємниці;
• збереження норми про необхідність затвердження єдиного Порядку формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі. Така норма була передбачена ще в Законі «Про державну службу» 2019 року, але фактично її почали виконувати лише нещодавно — і то формально, без реального впровадження однакового підходу. Через це великі бюджетні кошти (йдеться про десятки мільярдів гривень щороку), що йдуть на зарплати, розподіляються непрозоро й без єдиних правил;
• збільшення мінімального розміру посадового окладу для держслужбовців місцевого рівня до не менше ніж 2,5 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом (нині — 2 прожиткові мінімуми);
• намір визначити на рівні закону механізм обчислення та встановлення граничної чисельності державних службовців;
• обов’язок зіставлення рівня оплати праці на типових посадах державної служби з рівнем оплати праці у приватному секторі.

Проте цей закон не позбавлений недоліків. По-перше, назва Закону про впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців не співпадає з його змістом, оскільки наявні численні винятки та особливості для окремих державних органів. Так, окрема Схема окладів визначена для Держаудитслужби та її територіальних органів, хоча така норма не була предметом законопроєкту в першому читанні. Крім того, окрему Схему окладів та Каталог типових посад державної служби передбачено для Апарату Верховної Ради. Окрему оплату праці визначили й для органів, діяльність яких регулюється спеціальними законодавчими актами (наприклад НАБУ, БЕБ, НАЗК). Вони є центральними органами виконавчої влади за своїм правовим статусом, а їхні працівники виконують таку ж складну й відповідальну роботу, що й працівники в аналогічних сім’ях посад інших органів (наприклад, правове забезпечення, міжнародне співробітництво тощо).

Окрім того, всі органи поділяються на три групи з різними рівнями базових окладів — без прозорих критеріїв визначення, до якої групи належить той чи інший орган. Наприклад, до одного типу з міністерствами (які визначають державну політику) включили Службу судової охорони, Морську адміністрацію та Державну інспекцію архітектури й містобудування, хоча ці органи мають зовсім інші функції та рівень відповідальності. Через це може виникати ситуація, коли держслужбовець, який займається складною правовою роботою, отримує менше, ніж працівник із менш складними обов’язками, просто тому, що їхні органи належать до різних груп. Цей недолік зауважила також і Єврокомісія. 

По-друге, втрачається механізм контролю за проведенням класифікації посад, оскільки НАДС, як центральний орган виконавчої влади з питань державної служби, не погоджуватиме правильність такої класифікації в Апараті Верховної Ради, Секретаріаті Уряду, Офісі Президента, ЦВК, Конституційному Суді, Верховному Суді, вищих спеціалізованих судах, ВРП, ВККС, Офісі Генерального прокурора та інших.

Ще одна проблема — це норма, яка дозволяє Кабміну самостійно встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти до зарплат для різних держорганів під час воєнного стану й ще пів року після його завершення. Це дає уряду забагато свободи в ухваленні рішень і може становити корупційні ризики при визначенні, кому і які коефіцієнти встановити впродовж цього часу.

Отож, попри позитивні моменти закону, він загалом не створює єдиних підходів в оплаті на державній службі та не забезпечує виконання рекомендацій, наданих Єврокомісією.»

Чи була ця стаття корисна?