Запровадження професійного самоврядування медичних професій: що це?

Наразі відсутнє наукове обґрунтування, на яке можна з упевненістю послатися при запровадженні професійного самоврядування у сфері охорони здоров'я. Для того, аби зрозуміти, чим саме є інститут професійного самоврядування медичних професій та позитивні наслідки від його запровадження, треба знати наступне. 

Самоврядні організації лікарів – це організації, створені відповідно до закону (а не за добровільним волевиявленням громадян) і на які покладено виконання певних функцій, що наразі належать державі. У Великобританії таку організацію створено законом ще в 1858 році. Сьогодні вони існують у всіх країнах ЄС і рекомендовані відповідними актами Євросоюзу.

Самоврядні професійні організації є квазідержавними органами (організаціями публічного права), оскільки вони не є державними органами, однак виконують регулювання певної професії за дорученням держави. Це теж процес децентралізації, однак не в регіональному, а у функціональному та професійному вимірі.

Це – окремий вид самоорганізації громадян, запроваджений, насамперед, з метою регулювання та організації діяльності певної професії, а не лише представлення інтересів.  Водночас створення самоврядних професійних організацій не є перешкодою для створення громадських об’єднань лікарів, які можуть об’єднуватися для реалізації спільних цілей та інтересів.

Це є переходом від адміністративно-командної системи управління до державно-суспільної.

Чому потрібні зміни:

1. професія в суспільстві не цінується, молодь не залишається у професії та країні
2. знівельований етичний аспект діяльності
3. медична громадськість досить формально залучається до процесу прийняття рішень
4. значне надмірне державне регулювання та управління в професії
5. відсутній дієвий контроль за якістю медичної допомоги
6. фактично відсутня система покарань недобросовісних медичних працівників
7. відсутній захист медичних працівників
8. тривале та невчасне впровадження стандартів лікування
9. відсутній контрольований допуск до професії
10. надмірна політизація медичної реформи

Очікувані наслідки:

1. Швидка та ефективна зміна регулювання професійної діяльності лікарів
2. Визначення їх повноважень, прав та обов’язків для забезпечення якісної медичної допомоги
3. Обмеження доступу пацієнтів до «псевдо» лікарів
4. Контроль за недобросовісною медичною діяльністю, рекламою, пропагандою
5. Чітке розуміння кількісного та якісного складу медичних кадрів, визначення потреби в лікарях різних спеціальностей
6. Створення системи страхування відповідальності медичних працівників, а отже – компенсації пацієнтам
7. Гнучкість впровадження управлінських змін
8. Аполітичність питань професійної діяльності, для парламентаріїв залишається питання фінансів
9. Максимальне зрівноваження в умовах державних, комунальних і приватних закладів охорони здоров’я
10. Публічність управління в охороні здоров’я

Отже, для українців запровадження професійного самоврядування є запорукою підвищення якості медичної допомоги. 

Зоряна Черненко, керівник напрямку "Медичне право" Центру політико-правових реформ