Висновок громадської антикорупційної експертизи на законопроєкт № 3427

Висновок
громадської антикорупційної експертизи

Завантажити

від «05» червня 2020 р.                                                                       
м. Київ

Назва законопроєкту	Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про рекламу" щодо протидії дискримінації за ознакою статі
Номер законопроєкту	3427
Дата реєстрації законопроєкту	04.05.2020
Автори законопроєкту	Народні депутати України: Бардіна М.О., Жмеренецький О.С., Кравчук Є.М. та ін.
Веб-адреса картки законопроєкту на сервері ВР	http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68746
Головний комітет ВР	Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики
Етап проходження законопроєкту	Надано для ознайомлення 07.05.2020
Висновок Головного науково-експертного управління ВР	Станом на 05 червня 2020 р. відсутній
Висновок профільного Комітету ВР	Станом на 05 червня 2020 р. відсутній
Інші висновки	Станом на 05 червня 2020 р. відсутні
Корупційна небезпечність проекту (експертна оцінка за 5-бальною шкалою)	3
Суспільна важливість проекту (експертна оцінка за 5-бальною шкалою)	4
Висновок та рекомендації	Рекомендується повернути суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання

АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ
(за Методологією проведення громадської антикорупційної експертизи Центру політико-правових реформ)

1. Неправильне визначення функцій, повноважень (обов’язків) і відповідальності певних суб’єктів

1.5. Паралельні (дублюючі) повноваження

Законопроєктом вносяться зміни до статті 10 Закону «Про рекламу», якими встановлюється заборона дискримінаційної реклами та визначається, що рішення про визнання реклами дискримінаційною або недобросовісною приймають органи, перелік яких визначено у статті 26 цього Закону. Вказаний перелік залишається без змін внаслідок прийняття законопроєкту. Статтею 12 Закону “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” визначено, що інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування здійснюють позитивні дії із запобігання та протидії дискримінації в межах своїх повноважень. Таким чином, законопроєктом пропонується надати додаткові повноваження (визнання реклами дискримінаційною) органам, визначеним у статті 26 Закону “Про рекламу”. Оскільки цією нормою усі визначені органи наділяються однаковими повноваженнями у цій сфері, виникає невизначеність щодо того, який саме орган приймає остаточне рішення про визнання реклами дискримінаційною у разі, якщо різні органи приймуть відмінні рішення.

Внаслідок цього виникне можливість втручання у конкурентне середовище та використання механізмів тиску на рекламодавців та учасників ринку реклами. Також можливе пропонування та отримання неправомірної вигоди посадовими особами органів, зазначених у ч. 2 статті 26 Закону “Про рекламу” за прийняття рішення на користь або проти окремих рекламодавців.

Для усунення вказаного фактора необхідно визначити один орган державної влади, уповноважений приймати рішення про дискримінаційність / недискримінаційність реклами, визначити межі його компетенції та передбачити відповідальність посадових осіб за прийняття упередженого рішення, спрямованого на порушення принципів чесної конкуренції.

2. Колізії і вади законодавчої техніки

2.2. Незрозумілий зміст положення (мовна неоднозначність)

Законопроєктом запроваджуються поняття “дискримінаційна реклама” та “дискримінаційна реклама за ознакою статі”. У пояснювальній записці потребу запровадження у законодавство цих понять обґрунтовано необхідністю встановити однозначні рамки для цих понять для уніфікації практики їх застосування контролюючими органами та судами.

Запропоноване визначення поняття “дискримінаційна реклама за ознакою статі” містить неконкретні поняття та оціночні критерії – “обмеження свободи життєвого вибору” та “стереотипність ролі”. Таким чином, запровадження поняття “дискримінаційна реклама за ознакою статі” у запропонованому визначенні не вирішує проблему неоднозначного тлумачення цього поняття. Водночас законопроєктом запропоновано визначити поняття “дискримінаційна реклама” як таку, у якій містяться твердження та/або зображення, дискримінаційні, зокрема, за ознакою статі. При цьому видове поняття “дискримінаційна реклама за ознакою статі” не конкретизує родове поняття “дискримінаційна реклама”, а, навпаки, розмиває його, оскільки не ґрунтується на конкретних ознаках родового поняття.

Поняття “дискримінаційна реклама” і “дискримінаційна реклама за ознакою статі” слід викласти так, щоби вони розумілися і тлумачилися однозначно та відповідали досягненню мети законопроєкту.

5. Неправдиві цілі прийняття законопроєкту

1) Законопроєктом запропоновано внести зміни до статті 24-1 Закону “Про рекламу”, якими зменшується фактичний розмір штрафу за порушення заборон у сфері реклами з працевлаштування. Зменшення штрафу вдвічі свідчить про те, що метою вказаної норми не є зменшення кількості реклами, яка не відповідає вимогам Закону, або запобігання його порушенням. Пом’якшення відповідальності за таку рекламу без економічного обґрунтування робить вимоги Закону декларативними і сприяє зменшенню контролю з боку уповноважених органів за додержанням вимог законодавства.

У пояснювальній записці до законопроєкту ініціатори обґрунтовують необхідність прийняття законопроєкту зокрема тим, що протягом 2019 року рекламодавцями було сплачено більше двох мільйонів гривень штрафів за поширення дискримінаційної за ознакою статі реклами. Одночасно законопроєктом передбачається двократне зменшення штрафів за таку рекламу без вжиття позитивних дій з боку держави для усунення та запобігання цим порушенням. Таким чином, зменшення дискримінаційної реклами в українському інформаційному полі не є метою прийняття законопроєкту.

Також зменшення відповідальності за порушення вимог статті 24-1 суперечить принципу посилення відповідальності рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за порушення вимог Закону “Про рекламу”, який проголошується у пояснювальній записці до законопроєкту.

Для усунення фактора слід вилучити вказану норму із законопроєкту.

2) Законопроєктом вносяться зміни до статті 27 Закону “Про рекламу”, якими пропонується суттєво збільшити відповідальність рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за повторне вчинення порушень законодавства про рекламу. Водночас, дія статті 27 не поширюється на порушення, зазначені у статті 24-1, відповідальність за які, в свою чергу, пом’якшується. Таким чином, законопроєкт не вирішує питання притягнення до відповідальності за виготовлення та поширення дискримінаційної реклами.

Натомість створюються умови для втручання в конкурентне середовище замовників та виробників реклами, окрім виробників реклами з працевлаштування. Також обмежується активность учасників ринку реклами шляхом накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу з урахуванням запровадження поняття дискримінаційної реклами за ознакою статі, яке містить оціночні судження. Внаслідок цього створюються передумови для винесення рішення про відповідність/невідповідність реклами вимогам законодавства на підставі оціночних суджень та подальшого накладення стягнення.

Для усунення недоліку необхідно чітко визначити критерії відповідності реклами принципу недискримінації, який використовуватиметься для прийняття рішення про відповідність реклами вимогам законодавства.

Результати експертизи

	Корупціогенний фактор	Кількість норм
1)	неправильне визначення функцій, повноважень (обов’язків) і відповідальності певних суб’єктів (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших осіб, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції»):	1
	– визначення компетенції за формулою «має право»;	0
	– широта дискреційних повноважень;	0
	– надмірна свобода підзаконної нормотворчості;	0
	– відсутність відповідальності за правопорушення;	0
	– паралельні (дублюючі) повноваження;	1
2)	колізії і вади законодавчої техніки;	1
	– колізії;	0
	– незрозумілий зміст положення (мовна неоднозначність);	1
	– корупціогенні вади законодавчої техніки;	0
3)	прогалини в регулюванні:	0
	– прогалини в нормах матеріального права;	0
	– відсутність або недостатність контролю і прозорості;	0
	– відсутність або недостатність адміністративних і судових процедур;	0
	– відсутність або недостатність конкурсних (аукціонних) процедур;	0
4)	дискримінація: протекціонізм щодо певних осіб, просування групових чи особистих інтересів і вигід або, навпаки, неправильне визначення умов реалізації права, належного особі – одержувачу публічних послуг (необґрунтовані, надмірні обтяження при його реалізації), чи умов виконання нею обов’язку;	0
5)	неправдиві цілі прийняття законопроєкту	2
	Всього	4

ВИСНОВОК

Враховуючи, що проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про рекламу" щодо протидії дискримінації за ознакою статі у пропонованому виді не сприяє досягненню задекларованих цілей його прийняття, а саме зменшення проявів дискримінації в українському інформаційному полі та встановлення однозначних визначень понять дискримінаційної реклами для контролюючих органів та судів, створює умови для недобросовісного втручання в конкурентне середовище виробників товарів та постачальників послуг, його рекомендується повернути суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Виконавці: Катерина Сердюк, Оксана Сікорська, експерти-стажисти Центру політико-правових реформ.

Перевірив: Микола Хавронюк, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор.