preloader

Що вас цікавить?

Висновок громадської антикорупційної експертизи

29.12.2020
Запобігання корупції /
Антикорупційна експертиза

Назва законопроєктуПроєкт Закону про особливості регулювання господарської діяльності у сфері інформаційних технологій
Номер законопроєкту 4303-1
Дата реєстрації законопроєкту18.11.2020
Автор законопроєктуНародний депутат Борт В.П.
Веб-адреса картки законопроєкту на сервері ВРПосилання
Головний комітет ВРКомітет з питань цифрової трансформації
Етап проходження законопроєктуНадано для ознайомлення
Висновок Головного науково-експертного управління ВРвідсутній
Висновок профільного Комітету ВРвідсутній
Інші висновкиВисновок Комітету з питань антикорупційної політики від 08.12.2020
Корупційна небезпечність проекту (експертна оцінка за 5-бальною шкалою)4
Суспільна важливість проекту (експертна оцінка за 5-бальною шкалою)3
Висновок та рекомендації Законопроєкт потребує доопрацювання із врахуванням висловлених зауважень та пропозицій

АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНОПРОЄКТУ

(за Методологією проведення громадської антикорупційної експертизи Центру політико-правових реформ)

3.2. Незрозумілий зміст положення (мовна неоднозначність)


Частина 2 ст. 7 законопроєкту визначає умови, згідно з якими стартапи можуть набути статусу суб’єктів спеціального правового режиму регулювання діяльності в сфері ІТ. Стартап – це новостворена юридична особа, яка повинна відповідати критеріям, що висуваються частиною 1 ст. 7 до юридичних осіб, які зареєстровані згідно із законодавством України, а саме щодо середнього розміру місячної заробітної плати, виплачуваної працівникові такої юридичної особи (п. 1 ч. 1 ст. 7 законопроєкту), та щодо питомої ваги доходу, отриманого такою юридичною особою (п. 2 ч. 1 ст. 7 законопроєкту). Крім цього, до стартапу висуваються ще ряд вимог:

1) з часу державної реєстрації минуло не більше, ніж 24 місяці;

2) розмір річного доходу не перевищує 7 млн гривень;

3) види діяльності обмежено пунктами 1-3 частини 1 статті 4 цього Закону;

4) питома вага витрат на оплату праці – не менше 70% всіх витрат юридичної особи;

5) відповідність принаймні одній з вимог щодо питомої ваги доходу, отримуваного такою юридичною особою (п. 2 ч. 1 ст. 7 законопроєкту).

Таким чином, законопроєкт визначає значно більш жорсткі вимоги щодо набуття статусу суб’єкта спеціального правового режиму в сфері ІТ до юридичних осіб, які зареєстровані відповідно до законодавства України менше ніж 24 місяці. Законопроєкт створює перешкоди для користування податковими та іншими пільгами спеціального правового режиму в сфері ІТ для стартапів, що суперечить заявленій меті законопроєкту – стимулювання росту індустрії інформаційних технологій в Україні – через обмеження доступу нових суб’єктів господарювання до переваг спеціального правового режиму в сфері ІТ.

Оскільки вимоги для набуття статусу суб’єкта спеціального правового режиму в сфері ІТ для стартапу включають загальні вимоги до юридичної особи – суб’єкта такого режиму, слід виключити положення про стартапи із законопроєкту і встановити загальні вимоги для набуття статусу суб’єкта спеціального правового режиму в сфері ІТ для всіх суб’єктів господарювання незалежно від терміну, який минув з часу реєстрації юридичної особи.

3.3. Корупціогенні вади законодавчої техніки


Пункт 2 ч. 1 ст. 3 законопроєкту визначає однією із засад правового режиму регулювання діяльності в сфері ІТ презумпцію правомірності рішень. Вона в цілях предмету законодавчого регулювання трактується як обов’язок щодо прийняття рішень на користь суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність в сфері ІТ, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність в сфері ІТ, або держави, органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Внаслідок застосування цієї норми, у разі дії колізійних норм, до суб’єктів господарської діяльності у сфері ІТ будуть застосовуватися найсприятливіші умови з можливих. При цьому щодо інших суб’єктів господарювання таке правило не застосовується.

Це створює необґрунтовані переваги для суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у сфері ІТ, порівняно з іншими суб’єктами господарювання. Крім того, «презумпція правомірності рішень» поширюється на усі типи суспільних відносин, що може спричинити лобіювання вказаною категорією суб’єктів господарювання (у т.ч. з наданням неправомірної вигоди особам, які виконують функції держави або місцевого самоврядування) прийняття нормативно-правових актів, які створюватимуть для них необґрунтовані привілеї.

Для усунення недоліку норму про застосування до суб’єктів господарської діяльності у сфері ІТ презумпції правомірності рішень слід виключити.

4.1. Прогалини в нормах матеріального права


1) Частиною 4 ст. 8 передбачене ведення Реєстру для узагальнення інформації про суб’єктів спеціального правового режиму в сфері ІТ.

Але абзац 2 ч. 4 ст. 8 законопроєкту визначає, що наявність або відсутність в Реєстрі інформації щодо юридичної особи не впливає на набуття статусу суб’єкта спеціального правового режиму в сфері ІТ. Тобто, Реєстр виконує номінальну функцію і не може бути використаний для здійснення контролю за діяльністю суб’єктів спеціального правового режиму в сфері ІТ.

Окрім того, роботи з розробки, впровадження та забезпечення функціонування Реєстру потребуватимуть додаткових витрат з державного бюджету на оплату робіт та послуг.

Враховуючи наведене, це положення законопроєкту призводить до нецільового використання бюджетних коштів.

Для усунення недоліку та запобігання нецільовому використанню бюджетних коштів необхідно виключити норму про створення та ведення такого Реєстру.

2) Частиною 2 ст. 9 законопроєкту встановлюється, що порядок здійснення контролю за додержанням суб’єктами спеціального правового режиму в сфері ІТ вимог цього Закону, втрати статусу суб’єкта спеціального правового режиму в сфері ІТ і виключення його з Реєстру, а також порядок оскарження рішень контролюючих органів визначаються Податковим кодексом (ПК) України. Але чинний ПК не містить положень, які врегульовують ці питання, а законопроєкт не пропонує змін до ПК.

Таким чином, створюється ситуація, за якої відсутній контроль за дотриманням законодавства суб’єктами спеціального правового режиму в сфері ІТ і не врегульовано умови та процедуру втрати статусу суб’єкта.

Внаслідок цього діяльність юридичних осіб, які отримали статус суб’єкта спеціального правового режиму в сфері ІТ, не піддається контролю, а за порушення вимог законодавства не передбачена відповідальність.

Окрім цього, оскільки не встановлено умови втрати статусу суб’єкта, створюється ситуація, за якої юридичні особи, які не відповідають вимогам щодо набуття відповідного статусу, продовжуватимуть користуватися пільгами спеціального правового режиму, що може призвести до недоотримання надходжень до бюджету у виді податків та обов’язкових платежів.

Для врегулювання корупціогенного ризику необхідно встановити умови та процедуру втрати статусу спеціального суб’єкта в сфері ІТ шляхом внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРТИЗИ

Корупціогенний фактор

Кількість норм

1)

неправдиві цілі прийняття законопроєкту (опис у висновку).

0

2)

неправильне визначення функцій, повноважень (обов’язків) і відповідальності певних суб’єктів (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших осіб, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції»):

0

– визначення компетенції за формулою «має право»;

0

– широта дискреційних повноважень;

0

– надмірна свобода підзаконної нормотворчості;

0

– відсутність відповідальності за правопорушення;

0

– паралельні (дублюючі) повноваження;

0

3)

колізії і вади законодавчої техніки;

2

– колізії;

0

– незрозумілий зміст положення (мовна неоднозначність);

1

– корупціогенні вади законодавчої техніки;

1

4)

прогалини в регулюванні:

2

– прогалини в нормах матеріального права;

2

– відсутність або недостатність контролю і прозорості;

0

– відсутність або недостатність адміністративних і судових процедур;

0

– відсутність або недостатність конкурсних (аукціонних) процедур;

0

5)

дискримінація: протекціонізм щодо певних осіб, просування групових чи особистих інтересів і вигід або, навпаки, неправильне визначення умов реалізації права, належного особі – одержувачу публічних послуг (необґрунтовані, надмірні обтяження при його реалізації), чи умов виконання нею обов’язку;

0

Всього

4

ВИСНОВОК


Враховуючи виявлені корупціогенні фактори, проєкт Закону про особливості регулювання господарської діяльності у сфері інформаційних технологій рекомендується доопрацювати з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Під час доопрацювання слід врахувати, що законопроєктом пропонується внести зміни до статті 32 Кодексу законів про працю України, якими передбачено, що вимога про повідомлення працівника про суттєві зміни умов праці не пізніше ніж за два місяці не застосовується до працівників, які працюють дистанційно (надомно) та/або мають гнучкий режим робочого часу на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру, а також за умов, прямо передбачених трудовим контрактом, що є суттєвим звуженням прав людини і суперечить частині 3 статті 21 Конституції України

Виконавець: Катерина Сердюк, експерт Центру політико-правових реформ.

Перевірив: Микола Хавронюк, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор.