preloader

Що вас цікавить?

Внесений до Парламенту проект концепції реформи правосуддя має серйозні вади процедурного та змістового характеру

27.05.2020
Судівництво /
Судова реформа

На думку експертів ЦППР, проект потрібно відхилити. 


Подія

21 травня народний депутат від партії “Слуга народу” С. Демченко вніс до Парламенту проект постанови про затвердження Концепції першочергових заходів із подальшого здійснення судової реформи в Україні (далі – Концепція), яка, як зазначено в її тексті, має закріпити чітке і системне бачення стратегії реформування правосуддя на концептуально оновленій нормативно-правовій основі, а її положення: “стати основою для розробки і прийняття відповідного законодавства”.

Автор Концепції пропонує здійснювати подальше реформування судоустрою такими шляхами:

  1. привести у відповідність до Конституції положення законодавства про судоустрій з урахуванням рішень Конституційного Суду України;
  2. завершити процес реформування Верховного Суду: судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснення свої повноваження як судді Верховного Суду; розв’язати питання проведення реєстраційних дій, необхідних для функціонування Верховного Суду як перейменованого Верховного Суду України, а не як нової юридичної особи; передбачити законодавчу неможливість скорочення чисельності складу Верховного Суду з 200 суддів; оновити його організаційну структуру (Велика палата та 4 судові палати за окремими юрисдикціями); вдосконалити окремі аспекти функціонування суду;
  3. завершити процес утворення вищих спеціалізованих судів: Верховний Суд має стати судом апеляційної інстанції для судових рішень, які ухвалюють такі суди у першій інстанції (інший варіант – включити до структури вищих спеціалізованих судів “суд першої інстанції” та “суд апеляційної інстанції”); скасувати законодавче положення про утворення у таких судах апеляційної палати; прийняти закон про утворення Вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності та визначити вид судочинства, в порядку якого суд буде розглядати справи;
  4. спростити суддівське врядування: ліквідувати (або суттєво скоротити повноваження) Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (далі – ВККС) і передати її повноваження до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП); наділити ВРП функціями з відбору членів ВККС і контролю за їх поведінкою, а також членів ВРП і відмовитися від інституту Комісії з питань доброчесності та етики; передати ВРП окремі повноваження Державної судової адміністрації та ВККС (визначення чисельності суддів та працівників апаратів у судах та палатах, проведення кваліфікаційного оцінювання суддів-”п’ятирічок”, у яких закінчився строк повноважень); провести “діджиталізацію” процедур суддівського самоврядування – онлайн обговорення та голосування всіх суддів щодо питань, віднесених до компетенції з'їзду суддів;
  5. розширити доступ до правосуддя: створити виборні мирові суди для розгляду дрібних цивільних та адміністративних справ; запровадити електронне судочинство; розширити право громадян на касаційне оскарження;
  6. забезпечити й розширити гарантії незалежності суддів: скасувати можливість звільнення судді внаслідок нескладення кваліфікаційного іспиту; привести у відповідність з Конституцією та рішеннями Конституційного Суду норми законодавства щодо дисциплінарної відповідальності суддів; унеможливити зменшення органом законодавчої влади розміру суддівської винагороди;
  7. ліквідувати Державну судову адміністрацію, з перерозподілом її функцій між ВРП та судами.

Оцінка ЦППР

1. Вироблення концептуального бачення стратегії подальшої судової реформи дійсно є необхідним, що дозволило б здійснювати різними суб’єктами погоджені та скоординовані заходи з її впровадження. 

Водночас під кутом зору Конституції та Регламенту Верховної Ради сумнівним є повноваження Парламенту затверджувати власними постановами будь-які концепції, оскільки засади внутрішньої і зовнішньої політики визначаються законом. Більше того, як визначено в Основному Законі, утворення, реорганізація, ліквідація судів здійснюється виключно законом, проект якого має внести Президент, а тому Парламент в своїй постанові не повинен передбачати законодавчі зміни, ініціювання яких від нього не залежить.

Проект Концепції звужений до “першочергових заходів”, більшість з яких залежить від волі законодавця. Відповідно сенс в такому документі відсутній, адже його ідеї можуть бути реалізовані через ініціювання пакету необхідних законопроектів. 

2. Якщо розглядати Концепцію як означення напрямку майбутньої судової реформи, то окремі її запропоновані заходи або вже втілені у законодавчих приписах (наприклад, електронне судочинство, створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності), або не конкретизовані в самій концепції (наприклад, теза про приведення у відповідність до Конституції положень законодавства про судоустрій з урахуванням рішень Конституційного Суду не передбачає змісту заходів з її впровадження), або не є предметом законодавчого регулювання (технічні аспекти реалізації електронного судочинства), що не відповідає цілям такого програмного документа. Втім, окремі пропозиції є слушними, зокрема створення мирових судів та діджиталізація суддівського самоврядування.

3. Незважаючи на назву, запропоновані в Концепції заходи не можна назвати першочерговими, зважаючи на те, що вони не розв'язують актуальні проблеми, які існують в судовій системі (незабезпечення незалежності і доброчесності в суддівському корпусі, кадровий голод, повна зупинка кваліфікаційного оцінювання, недофінансування судів, неможливість сформувати ВККС, оновлення складу ВРП тощо).

4. Низка пропозицій у Концепції полягають у розширенні повноважень ВРП. 13 травня громадські організації, які вже тривалий час займаються питаннями судової реформи, закликали Президента та Парламент якісно оновити ВРП, яка “є основною перешкодою на шляху до очищення та оновлення судів”, оскільки без цього неможливе проведення справжньої судової реформи. Втім, Концепція не передбачає оновлення складу ради. Так само не передбачено жодних механізмів реорганізації роботи в умовах, коли ВРП перевантажена виконанням поточних завдань, внаслідок чого не демонструє належної ефективності. Тобто наділення додатковими повноваженнями поточного складу ВРП ще більше загострить негативні тенденції в судовій владі.

Таким чином, проект постанови про затвердження Концепції доцільно відхилити як з процедурних, так і змістовних причин. 

Нагадаємо, 12 липня 2019 року ЦППР оприлюднив Концепт судової реформи, який складається з п'яти першочергових заходів з чіткими індикаторами виконання, а в травні 2020 року низка громадських організацій запропонували Карту судової реформи для імплементації ключових змін.