Відшкодування потерпілим від злочинів: європейські стандарти і рекомендації для України

Чинне законодавство в Україні передбачає процедуру реституції, за якою відшкодувати шкоду потерпілому має передусім сам злочинець. Для цього постраждалий має подати до суду цивільний позов в рамках кримінальної справи.

Та така практика показує, що цей механізм дуже часто з багатьох причин не дозволяє жертві отримати компенсацію. Це відзначають не тільки вітчизняні, а й зарубіжні вчені.

Що робити постраждалій від насилля людині, коли правоохоронні органи так і не знаходять злочинця? Про це йшлося під час круглого столу «Відшкодування потерпілим від злочинів: європейські стандарти і рекомендації для України», організованого Центром політико-правових реформ за сприяння проекту Ради Європи «Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні», що фінансується Урядом Данії.

Один з чотирьох громадян #ЄС протягом життя може стати жертвою насилля, каже менеджер проекту Ради Європи “Підтримка реформ кримінальної юстиції в Україні” Кетеван Цхомелідзе.

Коли не встановлено особу злочинця, або якщо він є неплатоспроможним, чи якщо процедура компенсації за його рахунок є складною та занадто тривалою, відшкодування потерпілому від злочину повинно відбуватися за рахунок держави, кажуть експерти.

Сайт судової влади подає статистику, яка ґрунтується на основі вироків судів. Так, наприклад, в 2014 році 83 тисяч фізичних осіб визнані потерпілими від насилля. 66 тисяч українцям суд призначив відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Розмір такої компенсації сягнув 541 638 000 гривень. 

В ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України є положення про відшкодування збитку потерпілій стороні за рахунок держави. Але там вказано, що ця можливість здійснюється на умовах і в порядку, визначеному законом. Поки що цього закону немає в Україні.

“Питання створення механізму для компенсації також включене в план дій стратегії реформ системи правосуддя, який нещодавно був затверджений президентом України і був розроблений в рамках Ради реформ при апараті Президента. Однак дуже важливо визначити, яким буде цей механізм, хто, в яких об’ємах і в яких випадках буде отримувати компенсацію. Також важливо розглянути питання про створення і функціонування спеціального фонду відшкодування шкоди і хто буде керувати цим фондом”, – каже Кетеван Цхомелідзе.

Чому держава повинна відшкодовувати за рахунок бюджетних коштів шкоду потерпілим? Експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук розкриває три концепції, які містяться в пояснювальній записці до Конвенції про відшкодування потерпілим.

“По-перше, держава є відповідальною за вчинені злочини. Бо злочин означає, що політика запобігання криміналу держави була неефективною. На певному етапі свого розвитку, відповідно до теорії суспільного договору, держава забрала право у людини самому реалізувати принцип “око за око, зуб за зуб”. Тому потерпілий лишається сам на сам зі своєю проблемою, – пояснює Олександр Банчук. 

– По-друге, в Конвенції про відшкодування потерпілим закладений принцип соціальної солідарності. Кожен із членів суспільства є відповідальним за іншого члена суспільства, якому в конкретній ситуації є погано. І такій людині маємо надати допомогу. 

І, по-третє, є це принцип справедливості. Це відшкодування є справедливим і його треба забезпечувати за рахунок коштів держави”, – каже Олександр Банчук.

У 2005 році Україна підписала Європейську конвенцію про відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року. Однак держава її досі не ратифікувала.

У Чехії, Нідерландах та Франції фонди для відшкодувань створені при Міністерствах юстиції. А у Німеччині, Естонії та Іспанії – при Міністерствах соціальної політики.

Фонди можуть бути утворені із коштів державного бюджету: кошти, які йдуть напряму від штрафів та інших виплат в межах кримінальних справ, в тому числі конфіскації майна або добровільних внесків і пожертвувань. 

Центр політико-правових реформ має кілька рекомендацій для влади. Україна має передбачити у Національній стратегії у сфері прав людини питання відшкодування.

Держава має ратифікувати Конвенцію про відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів, розробити необхідний закон. А також придумати, у якій формі і де має бути фонд, аби механізм відшкодувань діяв. 

Фото – Микола Мирний, Центр інформації про права людини