Що вас цікавить?

Верховна Рада України ухвалила Закон «Про адміністративні послуги»

17.05.2012
Адміністративні послуги

17 травня парламент ухвалив Закон України «Про адміністративні послуги». Його проект готувався робочою групою Міністерства юстиції за участю експертів ЦППР більше чотирьох років. Внесений на розгляд Верховної Ради він був Президентом України минулого року. Пропонуємо Вашій увазі попередній коментар Центру політико-правових реформ щодо даного Закону.


17 травня 2012 року парламент ухвалив Закон України «Про адміністративні послуги». Його проект готувався робочою групою Міністерства юстиції за участю експертів Центру політико-правових реформ більше чотирьох років. Внесений на розгляд Верховної Ради він був Президентом України минулого року.

Значна робота щодо узгодження та доопрацювання положень даного законопроекту була проведена робочою групою Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування на етапі підготовки його до другого читання. Вдячні керівництву Комітету за включення  представників ЦППР до складу цієї робочої групи, за творчу атмосферу в її діяльності та врахування багатьох наших пропозицій (проте, на жаль, не всіх).

Пропонуємо Вашій увазі попередній коментар Центру політико-правових реформ щодо даного Закону.

Основними позитивами Закону «Про адміністративні послуги» є:

  • впровадження ідеології служіння держави громадянам, забезпечення реалізації прав громадян та суб’єктів господарювання через надання адміністративних послуг;
  • заохочення органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій до утворення центрів надання адміністративних послуг, що має створити зручніші та доступніші умови спілкування громадян з владою;
  • законодавча заборона вимагання документів та інформації, якою вже володіють суб’єкти надання адміністративних послуг, або яку вони можуть отримати самостійно;
  • впорядкування внутрішніх процедур надання адміністративної послуги (через запровадження технологічних карток послуг) та надання зручної інформації для споживачів послуг (через встановлений обов’язок широкого інформування та запровадження інформаційних карток послуг);
  • введення поняття «адміністративний збір» як єдиної плати за адміністративну послугу (на заміну «державного мита», реєстарційних зборів, ліцензійних зборів тощо);
  • заборона надання інших платних послуг крім адміністративних (ксерокопіювання, консультування тощо) суб’єктами надання адміністративних послуг.

На жаль, у законопроекті збереглися або з’явилися і деякі проблемні моменти. Основними недоліками Закону  «Про адміністративні послуги» експерти Центру політико-правових реформ вважають:

  • неповне визначення кола реальних суб’єктів надання адміністративних послуг. Замість врегулювання на яких засадах це можуть робити підприємства та установи, їх просто вилучили з переліку суб’єктів надання адміністративних послуг. Цим закладено проблему впорядкування існуючої номенклатури таких послуг, а також зафіксовано можливість надання адміністративних послуг лише через публічних службовців. Такий підхід не відповідає тенденціям розвинених країн, і може призвести до надмірної бюрократизації та загального здорожчення для платників податків вартості окремих адміністративних послуг. Також є сумніви у реалістичності виконання даної норми Закону;
  • не зовсім реалістичною видається норма-завдання про встановлення законом переліку адміністративних послуг. Адже останній може включати сотні позицій, і забезпечити повноту такого регулювання, його актуальність і стабільність, на наш погляд, буде неможливо;
  • замість критерію «собівартості (фактичних витрат) надання послуги» як максимального розміру плати за послугу (адміністративного збору) закладено незрозумілий критерій «соціального та економічного значення». Таким чином жодної верхньої межі для встановлення плати за послуги немає. Особливо насторожують перехідні положення, якими передбачено завдання включити до Податкового кодексу положення щодо державного мита. Таким чином виникає загроза, що за адміністративну послугу можна буде стягувати крім  адміністративного збору ще й  державне мито, а може й іншу плату;
  • сумнівним є підхід за яким робота центрів надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП) має здійснюватися лише через «адміністраторів». На наш погляд, слід було б застосувати більш гнучке регулювання, залишивши це питання на розсуд суб’єктів, які утворюють ЦНАП;
  • якщо низка типових та примірних актів, які стосуються роботи ЦНАП і які має ухвалити Кабінет Міністрів України, не будуть прийняті вчасно, то це приведе не до пришвидшення створення ЦНАП органами місцевого самоврядування, а навпаки сповільнить цей процес.    

Нарешті важливо наголосити, щоб без ухвалення також Адміністративно-процедурного кодексу України та Закону «Про адміністративний збір» сфера правового регулювання адміністративних послуг зберігає багато прогалин, насамперед в частині процедури надання таких послуг та визначення їх платності / безоплатності, конкретних розмірів плати тощо.