preloader

Що вас цікавить?

В чужому глазу бачить зразу, а в своєму – ні разу. Або процес референдуму Каталонії очима українців

11.10.2017
Конституціоналізм /
Конституційна реформа

Останній тиждень вересня прогнозовано ознаменувався різкою появою експертів з різноманітних сфер суспільного життя Каталонії та Іспанії. В цей же час в Україні вже 5 років порушені міжнародні стандарти щодо проведення референдуму, парламент вже 2 роки не може розглянути законопроект № 2145а, який має виправити цю ганьбу, а Конституційний Суд майже 3 роки не може визнати промосковський Закон неконституційним


Останній тиждень вересня як і в соціальних мережах, так і в off-line спільноті, прогнозовано ознаменувався різкою появою експертів по різноманітним сферам суспільного життя Каталонії та Іспанії. Відмінність каталонської від іспанської, особливості народності Каталонії, кількість бюджетних надходжень від цієї автономії до загальнонаціонального бюджету та інші різнопланові питання життя Королівства Іспанія стали ледь не найважливішою проблемою українських «експертів».

Цей феномен не є новим, дивним для України, адже говорити ми любимо, а говорити про чужі питання – тим паче, адже ні відповідальності, ні жодних наслідків немає. Але щире здивування викликав перехід цього жвавого обговорення на особливості процесу каталонського референдуму 1 жовтня, а саме на його відповідність міжнародним стандартам.

Предметом обговорення стали і джерела фінансування референдумного процесу, і кількість урн для голосування, і можливість голосування на будь-якій виборчій дільниці та багато інших аспектів. Особливе захоплення викликало обговорення органу адміністрування референдумного процесу та ступінь його незалежності. Здавалося б, що країна, громадяни якої настільки добре обізнані в питаннях референдумів просто не може мати проблем з профільним законодавством на теренах своєї Батьківщини.

Але, о диво! В Україні вже 5 років є чинним Закон України «Про всеукраїнський референдум», який є неконституційним та не відповідає міжнародним стандартам.

І, на жаль, в межах серйозних диспутів щодо референдуму в Каталонії, не було піднято питання промосковського  Закону України «Про всеукраїнський референдум», який підкладає міну під усією українською державою.

Ще 6 листопада 2012 року з порушенням конституційної процедури (що є безумовною підставою для скасування закону Конституційним Судом) було ухвалено ганебний Закон України “Про всеукраїнський референдум”. Ще 26 лютого 2014 року Київський апеляційний адміністративний суд визнав протиправними дії спікера Мартинюка під час розгляду проекту Закону України “Про всеукраїнський референдум”. А народні депутати продемонстрували абсолютне нехтування Регламентом Верховної Ради України та міжнародними стандартами щодо організації та проведення референдумів.

Закон побудований таким чином, що власне народ не має змоги ініціювати всеукраїнський референдум, але влада (в першу чергу, Президент), задля легітимізації власних рішень, може за псевдо-народною ініціативою провести всеукраїнський референдум. І на такому референдумі можливо змінити Конституцію в неконституційний спосіб та ухвалити будь-який закон в обхід парламенту. Не встановлена мінімальна явка громадян, яка є необхідною щоб вважати, що референдум відбувся та відсутні будь-які гарантії незалежності комісій з референдуму від зовнішнього впливу.

Ці та багато інших проблем Закону грубо порушують міжнародні стандарти, що було зазначено у  Висновку Венеційської Комісії. Неконституційність положень Закону України «Про всеукраїнський референдум» та процедури його ухвалення стали підставою для подання 57 народних депутатів до Конституційного Суду ще 1 грудня 2014 року. І з того часу, Конституційний Суд не може розглянути  цю справу.

Тож вже 5 років, в Україні порушені міжнародні стандарти щодо проведення референдуму, парламент вже 2 роки не може розглянути законопроект № 2145а, який має виправити цю ганьбу, а Конституційний Суд майже 3 роки не може визнати Закон неконституційним. І це чомусь не турбує широкі кола громадськості.

Зважаючи на все вищеописане, наявність такого закону в українському правовому полі є набагато більшою проблемою та причиною занепокоєння для українців ніж внутрішні питання Іспанії. Тож, у чужому глазу бачить зразу, а в своїм – ні разу.

Юлія Кириченко, Богдан Бондаренко,

Експерти Центру політико-правових реформ

Спеціально для щоденної всеукраїнської газети «День»