Україна не зможе довго жити за Конституцією-2004

Повернення до Конституції 2004 року має тактичну цінність, але жити за цією редакцією Основного закону Україна довго не зможе. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.

Та без повернення до політреформи ніхто зараз не вестиме серйозних переговорів з майбутнім урядом, чи то коаліційним, чи то технічним, зазначив експерт.

– Лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов вважає, що парламентська комісія могла б підготувати зміни до Конституції і внести їх у Верховну Раду до 15 квітня. Опозиція ж вимагає ухвалити так званий конституційний акт і повернутися до Конституції 2004 року вже зараз. Пане Коліушко, які наразі є політико-правові механізми змінити Конституцію?

– Тут може бути кілька різних варіантів. Може бути і рішення самого Конституційного суду, яке, наприклад, роз’яснює попереднє рішення, що воно означало не автоматичне повернення до Конституції у редакції 1996 року, а означало обов’язок Верховної Ради врахувати рішення Конституційного суду про неконституційність внесення змін і, відповідно, змінити положення Конституції згідно із розділом 13-м. Це було б найпростішим виходом з цієї ситуації. Але, я так розумію, ніхто у Конституційному суді не хоче виправляти свою помилку і ніхто не має надії, що це відбудеться, тому шукають інших шляхів. Конституційний акт – також можливий крок, якщо за нього проголосує більшість у Верховній Раді і підпише президент. Це можна розглядати, як конституційний договір 1995 року. Ту аналогію можна використати. Якось ми вже так рік жили за таким надзвичайним актом, який називався тоді конституційний договір. Є третій варіант – ухвалити 300-ми голосів проект закону, який у 2003 році вже розглядався у Верховній Раді, на який вже був позитивний висновок Конституційного суду. Будь-який із цих варіантів має свої плюси і мінуси, більш правову природу, менш правову природу, але жоден із них не є абсолютно у правовій площині.

– А як багато часу це може забрати?

– Найпростішим варіантом є голосування за конституційний акт, чи підписання конституційного договору між парламентською більшістю і президентом. Це можна зробити, хоч сьогодні.

– Але для цього потрібна політичні воля більшості й президента…

– Так, більшості і президента. Для третього варіанту потрібна конституційна більшість у Верховній Раді. А для першого варіанту – воля більшості у Конституційному суді.

– Тобто, якщо буде конституційна більшість, то підпису президента не потрібно?

– Якщо конституційна більшість вносить зміни у Конституцію, то у президента практично не залишається вибору.

– А чи повернення до Конституції 2004 року вирішило б проблему?

– Воно має тактичну цінність. Якщо сьогодні говорити про формування нового уряду, коаліційного чи технічного, то ніхто не буде вести серйозних переговорів з цим урядом, якщо залишиться норма Конституції, що президент Янукович може у будь-який момент звільнити його. Тут же йдеться про те, що Україна має отримати якусь допомогу, якісь кредити, щоб вийти з фінансової кризи, у нас же країна розкрадена. Так от, щоб ці запозичення отримати, повинен бути суб’єкт влади, який має здатність відповідати за країну, за свої дії, щоб такий суб’єкт з’явився в особі уряду, потрібно змінити норму Конституції про можливість президента його звільняти у будь-який момент. Але жити довго за Конституцією 2004 року Україна також не зможе. Нам потрібна повноцінна конституційна реформа, проведена легітимно, відповідно до положень Конституції України.

Чи була ця стаття корисна?