Цивільний контроль за діяльністю НАБУ з боку Ради громадського контролю: форми, інструменти, повноваження, межі

Експертний висновок на тему:

 

«ЦИВІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ З БОКУ РАДИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ: ФОРМИ, ІНСТРУМЕНТИ, ПОВНОВАЖЕННЯ, МЕЖІ»

Підготував: 

доктор юридичних наук, 

професор М.І. Хавронюк

 

1. Поняття та зміст цивільного контролю за діяльністю НАБУ з боку РГК

1.1. У ст. 13 Конвенції ООН проти корупції передбачено обов’язок кожної Держави-учасниці вживати належних заходів для сприяння активній участі окремих осіб і груп за межами державного сектору, таких, як громадянське суспільство, неурядові організації та організації, що функціонують на базі громад, у запобіганні корупції й боротьбі з нею та для поглиблення розуміння суспільством факту існування, причин і небезпечного характеру корупції, а також загроз, що створюються нею. Цю участь необхідно зміцнювати за допомогою таких заходів, як:

a) посилення прозорості й сприяння залученню населення до процесів прийняття рішень;

b) забезпечення для населення ефективного доступу до інформації;

c) проведення заходів щодо інформування населення, які сприяють створенню атмосфери неприйняття корупції, а також реалізація програм державної освіти, у т.ч. навчальних програм у школах й університетах;

d) повага, заохочення та захист свободи пошуку, отримання, опублікування та поширення інформації про корупцію. Можуть установлюватися певні обмеження цієї свободи, але тільки такі, що передбачені законом і є необхідними: i) для поваги прав або репутації інших осіб; ii) для захисту національної безпеки, або публічного порядку, або охорони здоров’я чи моральності населення.

Кожна Держава-учасниця вживає належних заходів для забезпечення того, щоб відповідні органи з протидії корупції, про які йдеться в цій Конвенції, були відомі населенню, і забезпечує доступ до таких органів для надання їм повідомлень, у т.ч. анонімно, про будь-які випадки, які можуть розглядатись як злочин відповідно до цієї Конвенції.

Ця Конвенція ратифікована Україною і має силу закону.

Крім того, існує багато інших актів міжнародного законодавства, які визначають форми участі громадськості у здійсненні цивільного контролю зокрема за органами правопорядку і загалом участі в управлінні державними справами. Серед них слід назвати насамперед:

– Керівні принципи щодо громадської участі у процесі прийняття політичних рішень. Прийнято Комітетом міністрів Ради Європи 27 вересня 2017 року;

– Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів від 27 листопада 2008 р.;

– Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи CM/Rec(2014)7 про захист викривачів;

– Рекомендація Ради Європи CM/Rec(2009)1 щодо електронної демократії;

– Рекомендація Ради Європи CM/Rec(2007)14 щодо правового статусу неурядових організацій у Європі;

– Рекомендація Ради Європи Rec(2006)14 щодо громадянства та участі молоді у суспільному житті;

– Рекомендація Ради Європи Rec(2004)15 щодо електронного врядування;

– Рекомендація Ради Європи Rec(2004)13 щодо участі молоді в місцевому та регіональному житті;

– Рекомендація Ради Європи Rec(2002)2 про доступ до офіційних документів;

– Рекомендація Ради Європи Rec(2001)19 про участь громадян у місцевому публічному житті;

– Резолюція Ради Європи CM/Res(2016)3 про колективний статус для міжнародних неурядових організацій у Раді Європи;

– Декларація Ради Європи Decl(21/10/2009) про Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень;

– Декларація Ради Європи Decl(06/02/2008) про заходи Ради Європи для посилення захисту правозахисників і пропагування їхньої діяльності;

– Резолюція ПАРЄ 2096 (2016) «Як запобігти введенню необґрунтованих обмежень на діяльність НУО в Європі?»;

– Резолюція ПАРЄ 2095 (2016) щодо посилення захисту та ролі правозахисників у державах-членах Ради Європи Резолюція;

– Резолюція ПАРЄ 1746 (2010) про демократію в Європі: Криза та перспективи;

– Резолюція ПАРЄ 1729 (2010) про захист «викривачів»;

– Рекомендація ПАРЄ 2086 (2016) «Як запобігти введенню необґрунтованих обмежень на діяльність НУО в Європі?»;

– Рекомендація ПАРЄ 2085 (2016) щодо посилення захисту та ролі правозахисників у державах-членах Ради Європи;

– Експертна рада з питань законодавства, що регулює політичну діяльність неурядових організацій, 2015р. OING Conf/Exp (2015) 3;

– Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень. CONF/PLE(2009)CODE1;

– Залучення громадськості в процеси прийняття рішень – огляд стандартів і практик у державах-членах Ради Європи (травень 2016 р.). Висновок Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія).

 

Повна версія Висновку тут