Судова реформа – на старті

Закон «Про забезпечення права на справедливий суд», який дав початок судовій реформі, набрав 28 березня чинності. Чи вдасться завдяки йому кардинально змінити ситуацію в українському правосудді? Відповідь на це запитання надали судді та експерти.

Головна проблема судової системи сьогодні полягає у несправедливості судової системи та неможливості притягнути до відповідальності суддів, які стали джерелом такої несправедливості. Хоча задля цього було прийнято два відповідні закони «Про відновлення довіри до судової влади» та «Про очищення влади», виконання яких не принесло очікуваних результатів. 

-Не працює Вища рада юстиції, попередній склад, залежний від режиму Януковича розпущено ще рік тому, а новий так і не вдалося сформувати, зокрема й через блокування в судах. А без подання ВРЮ не можна звільнити жодного суддю, – пояснює експерт Центру політико-правових реформ з судівництва Роман Куйбіда. – Процес формування цього органу за новими правилами, передбаченими законом «Про забезпечення права на справедливий суд», займе місяць-два часу, під час яких триватиме запекла боротьба представників старої і нової влади за членство у ньому. Адже це дає їм можливість впливати на формування судового корпусу. Тому завдання громадськості відслідковувати майбутніх претендентів на обрання до ВРЮ, щоб допомогти відсіяти усіх кандидатів, що є політично заангажованими або мають погану репутацію». 

Важливо також змінити керівництво судів. Адже після звільнення на вимогу закону «Про відновлення довіри до судової влади» усіх голів судів та їх заступників на ці посади були призначені здебільшого ті ж самі люди, що працювали там за старої влади. За свідченнями народного депутата, віце-спікера Верховної Ради Оксани Сироїд, там, де не було пильної уваги громадськості до процесу обрання нових голів судів, ці вибори відбувалися із серйозними порушеннями закону. Унаслідок чого, очільниками судів залишилися призначені за часів Януковича судді. 

Не виключено, що вони працюватимуть там і надалі навіть після набуття чинності нового закону «Про забезпечення права на справедливий суд», який забороняє більше двох строків поспіль займати одній і тій же особі адміністративні посади в суді. 

– Тому зараз деякі керівники судів почали подавати у відставку, щоб потім знову запропонувати свою кандидатуру на вакантну посаду голови суду, мотивуючи це тим, що обиратимуться за новим законом, — розповідає Оксана Сироїд. – Бо вважають, що їхній попередній строк перебування на цій посаді не матиме значення. Така логіка трактування дії закону походить із сумнозвісного рішення Конституційного Суду України відносно третього терміну президентства Кучми у зв’язку із прийняттям у 1996 р. Конституції. Тому ми маємо відслідковувати такі випадки.

Зі свого боку голова Ради суддів України Валентина Сімоненко зазначила, що у цілому судді зацікавлені в очищенні судової влади від людей, які її паплюжать. Однак наголошує на тому, що слід захистити чесних суддів від невиправданого тиску на них органів прокуратури, як це зараз відбувається в Житомирі, Одесі, Черкасах та інших містах України. Таке стає можливим через невизначеність норми статті 375 (ухвалення завідомо неправосудного судового рішення) Кримінального кодексу України. «Тому Рада суддів України звернулася до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ з проханням винести постанову пленуму з роз’ясненнями, що саме слід розуміти під неправосудним рішенням судді», – додала Валентина Сімоненко. 

Суддя ж Вінницького окружного адміністративного суду, експерт ініціативної групи «Реанімаційний пакет реформ» Михайло Жернаков вважає, що задля того, аби уникнути зайвого тиску з боку прокуратури на суддів, варто чесно розподілити повноваження стосовно контролю за судовою системою. «Антикорупційні органи повинні займатися антикорупцією, дисциплінарні – дисциплінарними проступками, кваліфікаційні – оцінюванням знань кандидатів на посади суддів. Тоді буде порядок. А зараз не є нормальним, коли усім займається прокуратура», – резюмує він.

На жаль, зазначені проблеми не в змозі вирішити новоспечений закон «Про забезпечення права на справедливий суд», який фактично є лише початком судової реформи і потребує доопрацювань. На що вказала Венеційська комісія у своєму рішенні, «яке було передбачуваним», – упевнений Роман Куйбіда. – «У ньому 19 разів згадується слово «політичне, політичний», здебільшого у контексті ризиків політичних впливів і втручань. Передусім Венеційська комісія вимагає відсторонити політичні органи влади від впливу на формування суддівського корпусу».

Йдеться про усунення від цього процесу Верховної Ради та Президента, який, окрім конституційних повноважень призначати на посаду судді вперше, утворювати суди, отримав ще й право підписувати посвідчення суддів і голів судів, до призначення яких немає відношення, переводити суддів, а також ліквідовувати суди. Тобто потенційний ризик зловживань цими повноваженнями призведе до прямого впливу Глави держави на суддівські призначення, хто б не займав цей пост. 

– Тому слід вносити відповідні зміни до Конституції України, щоб прискорити реформування судової системи, – вважає Роман Куйбіда. – Указ Президента щодо створення відповідної комісії вийшов ще місяць тому, а от рішення про її склад досі немає. Таким чином, гальмується сам процес напрацювання змін до Конституції, що унеможливлює повноцінну судову реформу».