Суд нарешті визнав, що заборона Майдану була незаконною
П’ять місяців знадобилося українській Феміді, щоб скасувати заборону Майдану. Текст постанови ВАСУ днями з’явився у Єдиному реєстрі судових рішень.
П’ять місяців знадобилося українській Феміді, щоб скасувати заборону Майдану. 17 квітня Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) відмінив рішення судів попередніх інстанцій, які забороняли мирні зібрання у Києві на Майдані Незалежності, Європейській площі, вулицях Банковій, Грушевського та Богомольця, а також парку «Хрещатий» з 1 грудня 2013 р. по 7 січня 2014 p.
Текст постанови ВАСУ днями з’явився у Єдиному реєстрі судових рішень.
Як відомо, мирні зібрання у центрі столиці заборонив Окружний адміністративний суд Києва у своїй постанові від 30 листопада 2013 року. Пізніше це рішення підтвердив Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 23 січня 2014 року.
Пояснюючи свою заборону, судді посилалися на такі «аргументи», що повідомлення про проведення надійшло з порушенням 10-денного терміну повідомлення, було надіслане телеграмою і не містило підписів. Також суд взяв до уваги «заклики громадян про підняття революції, повалення правлячого режиму», «закидання димових шашок невідомими особами».
Хрещатик, 10 грудня 2013 року. Фото Ірини Виртосу / Центр інформації про права людини
Заборону мирних зібрань у центрі Києва оскаржувала група організацій та громадян, серед яких і експерти Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда та Максим Середа.
“Рішення ВАСУ у цій справі важливе тому, що воно створює прецедент вирішення спорів щодо мирних зібрань у відповідності до міжнародних стандартів на найвищому судовому рівні. Незважаючи на те, що існували багато міжнародних стандартів, численні рішення Європейського суду з прав людини, довести свою правоту на рівні місцевих судів завжди було важко через те, що практика ВАСУ не узгоджувалася з міжнародними стандартами”, – коментує експерт Центру політико-правових реформ Максим Середа.
На його думку, після цього рішення є сподівання на те, що цю проблему буде подолано. Адже чи не вперше в українській судовій практиці суд вищої інстанції поставив собі за мету дослідити, чи заборона мирних зібрань, заснована на законі, має легітимну мету та є необхідною в демократичному суспільстві.
“Важливим також є те, що судом була визнана незаконність автоматичних заборон мирних зібрань, які поширені в практиці адміністративних судів”, – додав він.