preloader

Що вас цікавить?

Шляхи оптимізації виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні

21.06.2007
Конституціоналізм /
Політичні партії та вибори

Актуальність проблематики належного правового регулювання виборчого процесу ніколи не спадала. Після змін виборчого законодавства у 2003-2004 роках та враховуючи практику проведення останніх виборів, виборча система для парламентських та місцевих виборів в Україні потребує переоцінки та переосмислення. 


Актуальність проблематики належного правового регулювання виборчого процесу ніколи не спадала. Після змін виборчого законодавства у 2003-2004 роках та враховуючи практику проведення останніх виборів, виборча система для парламентських та місцевих виборів в Україні потребує переоцінки та переосмислення.Багато нарікань викликало запровадження пропорційної виборчої системи із закритими списками. Найбільш негативним прикладом зазвичай називають неадекватність репрезентації інтересів виборців у представницьких органах різного рівня. Іншою, не менш важливою проблемою, є відірваність народних обранців від суспільства, неможливість контролювати належне виконання передвиборчих обіцянок як всередині фракцій, так і з боку громадськості.

Вибір виду виборчої системи має ключове значення для розвитку суспільства. І перш за все хотілось би привернути увагу до тих завдань, які ми хочемо вирішити шляхом зміни виборчого законодавства.

Теорія та практика проведення виборів, описана в світовій літературі, визначає цілий ряд завдань, що ставляться перед виборчою системою. Доцільно зосередитись на трьох основних пунктах, які мають першорядне значення для формулювання ефективної виборчої системи в будь-якій країні.

По-перше, це забезпечення формування ефективної влади. Тобто, вибори повинні бути результативними і мати наслідком формування ефективного та діючого парламенту, чи місцевої ради, які самостійно можуть утворити уряд чи відповідний виконавчий орган. Це основне завдання, яке ставиться на перше місце в кожній країні.

Друге завдання – це формування представницької і легітимної влади. Тобто, суспільство повинно довіряти, визнавати результати виборів, як такі, що відображають їхні інтереси, їхні погляди, їхнє бачення розвитку держави. Якщо уважно дослідити виборчі системи багатьох країн Європи, то на перший погляд застосовувані там виборчі системи є несправедливими, адже вони дуже сильно спотворюють представницьку функцію парламенту. Але суспільство визнає такі системи та обрані органи влади законними, легітимними. При цьому жодних проблем не створюється для функціонування політичних систем в цих країнах.

І третє, що особливо важливо в наших сьогоднішніх умовах, це сприяння еволюції політичної системи. Ми вже навчилися зважати на проблему впливу виборчої системи на інституціоналізацію політичної системи, тобто створення партій, укрупнення партій тощо. Але забули за цим другий аспект – це проблема оновлення еліт. Виборча система повинна забезпечувати еволюційне оновлення політичної еліти, і не шляхом революції, а в результаті свого закономірного та поступового розвитку. Це в свою чергу, дає можливість кожному робити політичну кар’єру за рахунок своїх здібностей, працьовитості та досягати успіху на основі дій, а не виборчих прожектів. І власне проблема невиконання передвиборчих обіцянок політичними лідерами також пов’язана з неналежним виконанням поставлених перед виборчою системою завдань.

Виходячи з цих критеріїв, доцільно визначити пропозиції щодо оптимізації виборчої системи для парламентських та президентських виборів в Україні. Насамперед, слід зауважити, що сьогодні вже є консенсус в засудженні тої виборчої моделі, яку ми маємо. Проте фахівці виборчого права постійно критикували стовідсоткову пропорційну виборчу систему з закритими списками, починаючи від самої ідеї її запровадження в Україні. І більшість тих застережень на сьогодні, на жаль, справдились.

На даний момент питання стоїть куди ми повинні рухатися від чинної виборчої системи, враховуючи практику виборів 2006 року. Враховуючи різні варіанти виборчих систем, найпростіша, на мій погляд, відповідь на це питання полягає у запровадженні пропорційної виборчої системи з регіональними списками. Потрібно наголосити на двох важливих моментах: необхідним є встановлення загальнонаціонального виборчого бар’єру на рівні від 3 до 5% та запровадження регіональних списків. При цьому абсолютно може бути застосована звичайна пропорційна виборча система, при якій кожна партія висуває свій список загальнонаціональний, який складається з сукупності регіональних списків. Аналогічно до того, як партія висуває кандидатів в одномандатних округах по всій території України, так само партія може на загальнонаціональному з’їзді висунути всі регіональні списки, і в округах мало би бути від 10 до 15 мандатів на кожний округ. У такому випадку вибори можуть проводитись в округах із застосуванням так званих напівжорстких преференцій.

Мені здається, що це найбільш оптимальна модель, яка дає можливість з одного боку обрати виборцям того, кого вони хочуть обрати, якщо він включений хоч на останнє місце у виборчий список, і з другого боку, як правило, завжди забезпечує проходження лідерів списку.

Щодо виборчої системи для муніципальних виборів, то доцільно звернути увагу, в першу чергу, на мажоритарну виборчу систему з багатомандатними округами. Впровадження такої виборчої системи матиме найбільший ефект в малих населених пунктах, в селах, селищах. Окремою перевагою цієї моделі є мінімізація міжособистісних конфліктів під час виборчої кампанії. Наприклад, в п’ятимандатному окрузі може висуватися 15 – 20 чи більше кандидатів, і п’ятеро із них, хто набирає найбільшу кількість голосів, стають депутатами відповідної місцевої ради. Така багатомандатність приводить до того, що люди не сприймають всіх своїх опонентів ворогами. Особливо в сільській місцевості це може відіграти значну роль в консолідації місцевих громад на виборах, а не в пересварюванні їх між собою, як то, на жаль, відбувається дуже часто при застосуванні одномандатних округів.

Що стосується регіонального рівня, то тут, в першу чергу, необхідно якнайшвидше все-таки вносити зміни в Конституцію України та визначатися щодо форми та обсягу повноважень органів регіонального самоврядування. Очевидно ненормальною є ситуація, що обласні ради, це органи, які представляють спільні інтереси органів місцевого самоврядування. Насправді регіональні представницькі органи мають мати інші функції, а відповідно обиратися так само на інших засадах. Тому це питання потребує від початку належного концептуального підходу до створення регіонального самоврядування в Україні. В іншому випадку будуть продовжуватись загрози сепаратизму та розбалансування системи влади. Тому регіональне самоврядування треба вибудовувати, а відтак, вибирати для цього відповідну виборчу модель. Виходячи з особливостей регіонального самоврядування, логічно запропонувати, щоб порядок формування цих органів ґрунтувався на змішаних виборчих моделях.

Підсумовуючи, варто зауважити, що при оптимізації виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні потрібно виходити не з інтересів пануючої в даний момент політичної сили, а із завдань, які ставляться перед виборчою системою. При цьому слід зважати, що оптимальна виборча система має забезпечити легітимне формування ефективної влади, подальшу інституціалізацію політичної системи та еволюційне оновлення політичних еліт, що особливо важливо в сучасних умовах України.