Що вас цікавить?

Реєстр судових рішень – перший досвід використання

14.03.2006
Судівництво /
Судова реформа

Мабуть, жоден правник не уявляє сьогодні своїх творчих буднів без пошукової бази законодавства. Віднедавна робочий інструментарій юристів поповнився новим ресурсом – Єдиним державним реєстром судових рішень, що доступний через сайт www.reyestr.court.gov.ua. Це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Обов’язок щодо ведення реєстру покладено на Державну судову адміністрацію України. Користування ним є безкоштовним.


Для чого потрібен реєстр?

Реєстр створено, щоб підвищити прозорість діяльності судів, забезпечити прогнозованість судових рішень та сприяти однаковому застосуванню законодавства через відстеження судової практики. Реєстр почав виконувати низку важливих функцій.

По-перше, відкритість судових рішень повинна стримувати суддів від відвертих зловживань. Знаючи, що «замовне» рішення може легко стати предметом громадського розголосу, суддя навряд чи наважиться у рішенні чорне називати білим, а біле чорним. Щоправда, це буде досягнуто лише тоді, коли рішення не можна буде приховати від внесення до реєстру. Тому реєстр може стати одним зі способів подолання корупції у суддівському корпусі.

По-друге, процесуальне законодавство однією з підстав для оскарження судових рішень визначило наявність неоднакового застосування судами одного й того ж закону. Ті судові рішення, що потрапляють у періодику, відображають лише окремі аспекти судової практики. Тому попит на них надзвичайно великий. Це давало можливість декому із працівників судів навіть «приторговувати» текстами рішень. Реєстр полегшив одержання необхідної інформації, допоміг задовольнити попит правників. А ще інтерес до ресурсів реєстру мають комерційні структури, оскільки він дає змогу вивчати «судову біографію» підприємств-потенційних контрагентів (щоправда, сьогодні лише за останні півроку).

По-третє, за недостатності роз’яснень Верховного та вищих судів реєстр став цінним джерелом інформації для самих суддів. Можливість вивчати практику судів вищого чи навіть того самого рівня полегшує суддям вирішення подібних справ. А крім того, якщо реєстр міститиме усі рішення судів, зокрема й процесуального характеру, судді не важко буде перевірити при відкритті провадження у справі, а чи не вирішувалася ця сама справа раніше або чи не знаходиться вона у провадженні іншого суду.

По-четверте, із запровадженням реєстру судова практика зможе стати предметом більш прискіпливого аналізу науковців. Раніше вони змушені були задовольнятися опублікованими у періодиці текстами рішень або правдами і неправдами добиватися дозволу на вивчення справ у судах. Тож реєстр може сприяти тому, щоб юридична наука стала у нас більш прикладною.

По-п‘яте, подальший розвиток Єдиного державного реєстру судових рішень відкриває відмінні можливості, щоб спростити ведення судової статистики. Кожен міг би самостійно відшукати статистичну інформацію про кількість справ чи рішень, обравши відповідні часові рамки та інші критерії.

Цілком ймовірно, що незабаром реєстр стане початком для створення єдиної інформаційної системи судів, яка забезпечить спілкування сторін із судом через Інтернет, електронний доступ до матеріалів справи, до інформації про стан виконання судового рішення тощо.

Але це вже справа майбутнього. Сьогодні головне досягнути, щоб робота реєстру повністю відповідала вимогам Закону «Про доступ до судових рішень».

Що не працює?

За Законом «Про доступ до судових рішень» до 1 червня минулого року державна судова адміністрація повинна була забезпечити включення до реєстру рішень усіх судів загальної юрисдикції, крім місцевих загальних судів, а з січня цього року – й рішення місцевих загальних судів. При цьому реєстр має поповнюватися усіма судовими рішеннями, як по-суті спору, так і проміжними ухвалами. На початок березня цього року у базі містилося до півмільйона документів. Але стільки справ суди розглядають за місяць. Це означає, що навіть кінцеві рішення потрапляють до реєстру далеко не всі. Державна судова адміністрація пояснює таку ситуацію відсутністю локальних мереж у більшості судів, які були б об’єднані в єдину інформаційну мережу, тому рішення багатьох судів потрапляють до технічного адміністратора реєстру у паперовому вигляді, там їх сканують і включають до реєстру. А це дуже трудомісткий процес, тому поки що намагаються реєстр поповнювати хоча б кінцевими рішеннями. Хоча ми спробували знайти деякі конкретні Верховного Суду та вищих судів у конкретних справах і далеко не завжди пошук увінчався успіхом. Це означає, що навіть суди, у яких є технічні можливості, надають не всі рішення для реєстру. Дивує також те, що в реєстрі досі не можна знайти жодного рішення Апеляційного суду м. Києва, а також районних судів столиці, тоді як рішення районних судів навіть з віддалених від Києва областей уже починають надходити. Сподіваємося, що це проблема тимчасового характеру і невдовзі її буде усунуто.

Дехто висловлює й іншу позицію: начебто немає сенсу включати до реєстру всі судові рішення, оскільки багато з них є типовими, а тому для вивчення судової практики не складають інтересу. Однак ця ідея викликає сумніви. По-перше, для її реалізації необхідно буде додатково працювати над відбором судових рішень. А тут спрацьовує суб’єктивний чинник: те, що на думку однієї людини не складає жодної цінності, іншій може виявитися дуже корисним. По-друге, це сприятиме подальшій «торгівлі» текстами судових рішень: вкрай цікаві і важливі рішення можуть не потрапляти до реєстру або потрапляти з великим запізненням. По-третє, тоді реєстр не виконуватиме низки функцій, зокрема щодо повної відкритості судових рішень, зменшення корупції в судах, забезпечення суддів необхідною інформацією, ведення статистики тощо.

Сьогодні реєстр дає можливість здійснювати пошук судових рішень за такими критеріями: за найменуванням сторони судового процесу (однак лише щодо юридичних осіб, оскільки право на приватність фізичних осіб охороняється законом), словами з тексту судового рішення, найменуванням суду, прізвищем та ініціалами судді, номером судової справи або за датою надходження справи до суду, датою ухвалення судового рішення, його реєстраційним номером у Єдиному державному реєстрі, формою судочинства (цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне), формою судового рішення (рішення, вирок, ухвала, постанова). Але тут є проблема – пошук судових рішень часто приводить до некоректного результату.

Ось декілька прикладів. Якщо ви хочете знайти рішення будь-якого господарського суду в адміністративній справі (а сьогодні господарські суди розглядають такі справи за перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства – до початку діяльності адміністративних судів), то обравши відповідний суд та адміністративну форму судочинства, ви не знайдете жодного рішення. Усі вони чомусь містяться у господарській формі судочинства разом з рішеннями в господарських справах.

А якщо вам необхідно знайти постанови міського чи районного суду в адміністративних справах (вибрали суд, форму рішення – постанова, форму судочинства – адміністративне), то система видасть разом із постановами в адміністративних справах, яких не так багато, також постанови судів про накладення адміністративних стягнень. Але щоб з‘ясувати це, вам треба буде їх усі переглянути. Чомусь рішення у справах про адміністративні правопорушення, що ухвалюються за правилами Кодексу про адміністративні правопорушення, а не Кодексу адміністративного судочинства, потрапляють до адміністративної форми судочинства, а окремого критерію для таких рішень у пошуковій формі немає.

Хочете знайти судові накази, які суди почали видавати відповідно до нового Цивільного процесуального кодексу? Будь-ласка, – ставите галочку напроти «судовий наказ» і натискаєте кнопку пошуку. Але система чомусь видає накази господарських судів, що є виконавчими документами, а не судовими рішеннями, а тому до реєстру їх взагалі не потрібно включати. Обмежимо можливості пошуку – обираємо судовий наказ лише у цивільній формі судочинства. Цього разу система знаходить, крім судових наказів, чомусь також і рішення апеляційних судів і навіть Верховного Суду.

Якщо за вказаними вами пошуковими реквізитами система знаходить більше тисячі документів (кількість знайдених документів система повідомляє), то переглянути ви можете лише першу тисячу рішень – всі інші з якихось причин не відображаються, тому, щоб їх переглянути, потрібно звужувати критерії пошуку, наприклад, через обмеження часових рамок ухвалення певного судового рішення.

Інша проблема – реєстр не дає можливості відстежувати судові рішення, ухвалені в одній справі судами різних інстанцій, та їхній стан. Так, є пошук рішень за номером справи, але, згідно з правилами діловодства, у кожній інстанції справі присвоюють інший номер. На превеликий жаль, також відсутня інформація про те, чи набрало рішення законної сили, чи може воно скасоване або змінене судом вищої інстанції.

Інколи для юриста дуже важливо відстежити судову практику за певною тематикою, проте Єдиний державний реєстр не дає можливості здійснювати пошук необхідних судових рішень за тематичними напрямками чи ключовим словом. Якби була така можливість, це значно полегшило б вивчення судової практики у певній галузі відносин та спростило б ведення судової статистики. Так само не можна здійснювати пошук рішень за певним рівнем суду чи інстанцією – потрібно вказувати найменування конкретного судового органу.

Як поліпшити?

Єдиний державний реєстр судових рішень є новим корисним інформаційним ресурсом з великим потенціалом для його подальшого вдосконалення та розвитку.

Перш за все, необхідно забезпечити внесення усіх рішень судів загальної юрисдикції, як того вимагає Закон «Про доступ до судових рішень». Рішення має автоматично потрапляти до реєстру одночасно із роздрукуванням його чистового варіанту перед підписанням і проголошенням. Але це вимагає переходу від часткового «паперової» до повністю електронної форми наповнення реєстру, що неможливо без створення єдиної комп‘ютерної мережі судів із забезпеченням комп’ютером робочого місця кожного судді. По-друге, слід усунути причини, які зумовлюють некоректні результати пошуку рішень.

Доцільним вбачається доповнити кожне судове рішення інформаційною карткою з відомостями про його стан. Така картка може містити інформацію про те, чи набрало рішення законної сили, чи воно оскаржене, скасоване або змінене, а також відображатиме його зв’язки з іншими судовими рішеннями. Корисним було б також запровадження гіперпосилань у рішенні суду вищої інстанції на рішення судів нижчої інстанції, і навпаки. Варто змінити правила діловодства в судах у частині нумерації судових справ – вона повинна бути єдиною для кожної справи незалежно від інстанції, що її розглядає (в кожній інстанції може з‘являтися хіба що додатковий індекс, який вказує на неї).

Крім того, з метою покращення пошукових можливостей і полегшення вивчення судової практики корисно розробити і запровадити багаторівневий тематичний класифікатор судових рішень за взірцем тих тематичних класифікаторів, які мають деякі електронні бази законодавства. Непогано також організувати пошук за ключовими словами, рівнем суду, що ухвалив рішення, інстанцією.

Виходячи з того, що невід‘ємним етапом процесу судового захисту є виконання судового рішення, у майбутньому доцільно, на наш погляд, об’єднати Єдиний державний реєстр судових рішень із Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень, що дасть змогу відстежувати стан виконання конкретних судових рішень. Проте об’єднання реєстрів може стати справою більш віддаленого майбутнього – після вирішення невідкладних проблем.