Реєстр судових рішень має працювати краще

Досягнення

Основним результатом Закону стало створення Єдиного державного реєстру судових рішень з відкритим доступом до нього через мережу Інтернет (www.reyestr.court.gov.ua). З кожним роком зростає кількість осіб, обізнаних про цей ресурс, а також кількість активних його користувачів. Як свідчать цьогорічні результати соціологічного дослідження, проведеного в рамках Проекту „Гідна Україна”, 31 % опитаних громадян і 59 % підприємств, які мали досвід звернення до судів протягом останнього року, користувалися реєстром. Торік ці цифри були меншими – 22 % і 31 % відповідно. Користувачами реєстру є також 57 % адвокатів і прокурорів (торік – 31%). На жаль, опитуванням не було охоплено суддів і працівників апаратів судів, але переконані, що користувачів серед них мало би бути не менше.

За недостатності роз’яснень Верховного та вищих судів реєстр став цінним джерелом для вивчення практики судів загальної юрисдикції як учасниками процесу, так і самими суддями. Процесуальне законодавство однією з підстав для оскарження судових рішень визначило наявність неоднакового застосування судами одного й того ж закону. Реєстр полегшив одержання необхідної інформації, допоміг задовольнити попит правників.

Із запровадженням реєстру судова практика стала предметом аналізу науковців. Раніше вони змушені були задовольнятися опублікованими у періодиці текстами рішень або правдами і неправдами добиватися дозволу на вивчення справ у судах. Тож реєстр сприяє тому, щоб юридична наука стала у нас більш прикладною і корисною для правозастосовців.

А ще, згідно із зазначеним соціологічним дослідженням, 60 % громадян, 56 % компаній і 40 % адвокатів і прокурорів вважають, що ведення реєстру матиме позитивний антикорупційний ефект. Відкритість судових рішень вимагає від суддів більш відповідального ставлення до підготовки рішень, постанов, ухвал. Звісно, це можливо, якщо до реєстру включатимуться усі судові рішення, як того вимагає Закон.

Проблеми реєстру

Перша проблема – за декілька років функціонування реєстру Державній судовій адміністрації не вдалося досягнути того, щоб кожне судове рішення неодмінно потрапляло до реєстру. Часто не можна відшукати кінцевого рішення у справі, не кажучи уже про проміжні ухвали, які всупереч закону не потрапляють до реєстру. Судові рішення вносять до реєстру із величезними затримками.

Цьому сприяв і порядок ведення реєстру, що передбачав його наповнення як шляхом направлення копій в електронній формі, так і в паперовій. Суди, у яких не було технічних можливостей або бажання їх освоювати, надавали перевагу другому варіанту. Зрозуміло, що направлення копій рішень поштою, подальше їх сканування, перетворення у необхідний формат і знеособлення вимагало багато часу й затрат та створювало неймовірне навантаження на адміністратора реєстру.

Друга проблема – недосконале програмне забезпечення реєстру. Якщо питання про наповнення крок за кроком вирішується, то у виправленні недоліків програмного забезпечення поступу не видно. По-перше, з реєстром не може одночасно працювати велика кількість користувачів. Система починає „гальмувати” і часто видає помилку, хоча повторення пошукового запиту через деякий час може дати і позитивний результат.

Пошукові можливості дуже обмежені. Віднедавна неможливо знайти рішення, не позначивши одночасно форму судочинства, вид судового рішення та рік його ухвалення. Контекстний пошук, хоч і передбачений, але не працює. Часто система видає некоректний результат. Так, наприклад, постанови у справах про адміністративні правопорушення, що ухвалюються за правилами Кодексу про адміністративні правопорушення, а не Кодексу адміністративного судочинства, потрапляють до адміністративної форми судочинства, а окремого критерію для таких постанов у пошуковій формі немає.

Сьогодні реєстр не дає можливості відстежувати судові рішення, ухвалені в одній справі судами різних інстанцій, та їхній стан. Так, є пошук рішень за номером справи, але, згідно з правилами діловодства, у кожній інстанції справі присвоюють інший номер. Також відсутня інформація про те, чи не оскаржене судове рішення, чи не скасоване або змінене судом вищої інстанції, що перешкоджає використанню цього рішення як позитивний приклад судової практики.

Інколи для юриста дуже важливо відстежити практику судів за певною тематикою, проте реєстр не дає можливості здійснювати пошук необхідних судових рішень за тематичними напрямками чи ключовим словом. Якби така можливість була, це значно полегшило б вивчення судової практики у певній галузі відносин та спростило б ведення судової статистики. Так само не можна здійснювати пошук рішень за певним рівнем суду чи інстанцією – потрібно вказувати найменування конкретного судового органу або регіон.

Новий порядок ведення реєстру

Вирішенню зазначених проблем частково має сприяти нова редакція Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджена Кабінетом Міністрів 23 вересня 2009 р.

Згідно з новим Порядком, всі судові рішення направлятимуться судами до адміністратора реєстру виключно в електронній формі і мають бути засвідчені електронним цифровим підписом судді, що його підписав. Це зобов’язує суддів одержати такий підпис (раніше, за відсутності такого обов’язку, багато суддів відмовлялися це робити). На голів судів покладено не лише обов’язок здійснювати контроль за надсиланням відповідними судами електронних копій судових рішень адміністраторові, а й персональну відповідальність за це.

Встановлено короткі строки для направлення судами рішень до адміністратора реєстру – зазвичай не пізніше наступного дня після їх ухвалення (раніше на це відводилося 15 днів). Електронні копії судових рішень, що підлягають негайному виконанню, надсилаються адміністраторові відразу після їх ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, а складення повного тексту рішення було відкладено, то його електронна копія має надсилатися в день складення повного судового рішення.
Адміністратор реєстру повинен внести рішення до реєстру і оприлюднити його протягом трьох робочих днів з моменту надходження (цей строк „приховано” у визначенні адміністратора реєстру).

Копія судового рішення видається особам, які беруть участь у справі, лише після направлення його електронного варіанту до реєстру.

При надсиланні рішення судом до адміністратора реєстру воно має супроводжуватися електронною карткою із зазначенням реквізитів, що можуть використовуватися для пошуку. Зокрема, ці реквізити доповнено датою набрання рішенням законної сили. Це дуже важлива інформація і її слід обов‘язково надавати, щоб знати про чинність або нечинність рішення. Але, на практиці інформацію про дату набрання законної сили не можливо буде направити одночасно з рішенням, оскільки ця дата залежить від оскарження рішення учасниками процесу, а про це стає відомо значно пізніше. Тому простіше, якби до реєстру включалася інформація про оскарження судового рішення і наводилося посилання на рішення судів вищих інстанцій за результатами перегляду.

За новими правилами в електронній картці слід буде додатково зазначати попередній номер справи, якщо він змінився. Завдяки цьому реквізиту, вочевидь, буде створено можливість для віднайдення рішень різних інстанцій в одній справі.

Недоліки нових правил

Крім позитивних моментів, є й низка негативів. На жаль, як і раніше, не передбачено можливості пошуку судового рішення за контекстом і тематичним класифікатором. Передбачено, що пошук судового рішення можна буде здійснювати, зокрема, за ключовим словом. Але це визначала й попередня редакція Порядку ведення реєстру, хоча на практиці зазначену вимогу адміністратором реєстру так і не було виконано. Так само не вселяє надії обов’язок адміністратора реєстру, що закріплено у визначенні поняття „адміністратор реєстру”, здійснювати структурну систематизацію судових рішень відповідно до тематичних класифікаторів. Це також було у попередній редакції Порядку, але у життя так і не втілено. Насправді, простіше, якби судовому рішенню присвоював код класифікатора не адміністратор реєстру, а суддя чи відповідальний працівник апарату суду відповідно до даних статистичної картки, яка заводиться на кожну справу.

Уявіть собі, наскільки можна було б спростити ведення судової статистики, якби судові рішення систематизувалися за відповідними класифікаторами. Кожен міг би самостійно відшукати статистичну інформацію про кількість справ чи рішень, обравши відповідні часові рамки та категорію справи. А наскільки це зменшило б роботу апаратам судів, усі сили яких двічі на рік спрямовуються на підготовку статистичних звітів!

У новому Порядку визначено форми судочинства, за якими поділятимуться рішення: цивільне, кримінальне, господарське, адміністративне судочинство, розгляд справ про адміністративні правопорушення. За попереднім порядком дві останні форми змішувалися в одній. Однак навіть цей доповнений перелік не охоплює усіх справ. Наприклад, з наступного року в судах має з‘явитися нова категорія справ – про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних діянь. Ця категорія, на жаль, формально не охоплюється іншими видами судочинства, хоча найближча до кримінального судочинства.

Деякі положення нового Порядку не відповідають Закону „Про доступ до судових рішень”. Так, згідно з Порядком, до реєстру забороняється включати рішення, що містять державну таємницю. Зокрема, при надсиланні відповідного рішення адміністратору реєстру електронна інформаційна картка має містити відмітку про необхідність заборони оприлюднення судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади. Однак, Закон „Про доступ до судових рішень” вимагає оприлюднення усіх рішень через реєстр з вилученням з тексту лише інформації, що містить державну таємницю.

Не відповідає вимогам Закону „Про доступ до судових рішень” також нове положення Порядку, згідно з яким користувачам реєстру гарантуватиметься доступ до судових рішень, ухвалених лише за останні 5 років. Водночас Закон вимагає надання доступу до всіх судових рішень, що були включені до реєстру.

Висновки

Незважаючи на певні недоліки, новий Порядок ведення реєстру у разі його дотримання як судами, так і адміністратором реєстру може суттєво спростити і пришвидшити наповнення Єдиного державного реєстру судових рішень. Залишається сподіватися, що завдяки новим правилам Державній судовій адміністрації і судам найближчим часом вдасться вивести реєстр на повну потужність.

Деякі новели (щодо направлення рішень лише в електронній формі, строків включення рішень до реєстру) навіть випередили внесення змін до Закону „Про доступ до судових рішень” та процесуальних законів, що передбачалися проектом №3214, внесеним народними депутатами В. Стретовичем і Т. Стецьківим та прийнятим Верховною Радою у першому читанні.

Водночас даний законопроект залишається актуальним, оскільки доцільно встановити вимоги, щоб:
1) судове рішення у реєстрі супроводжувалося інформацією щодо його оскарження та про інші судові рішення у цій справі;
2) реєстраційний номер судового рішення генерувався одночасно з направленням рішення до адміністратора реєстру, а на копіях, що видаються судом, зазначався реєстраційний номер (це даватиме можливість будь-кому перевірити справжність рішення і запобігатиме його фальсифікації);
3) програма для ведення реєстру забезпечувала пошук судового рішення за різноманітними критеріями (контекстом, конкретним судом, суддею, судовою ланкою, судовою інстанцією, номером справи, датою ухвалення, формою, реєстраційним номером судового рішення, видом судочинства, ключовим словом, тематичним класифікатором тощо) і застосовувалася для ведення судової статистики та її узагальнення.

---

Цей матеріал передано до редакції журналу „Інформаційний вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів”