Що вас цікавить?

Реальний захист прав людини

26.09.2011
Кримінальна юстиція /
Кримінальний процес

Проект Кримінального процесуального кодексу підготовлений з “чистого аркуша” – на основі європейських стандартів і досвіду провідних європейських країн


Проект Кримінального процесуального кодексу підготовлений з “чистого аркуша” – на основі європейських стандартів і досвіду провідних європейських країн.

Назву кілька важливих моментів проекту. Принципові зміни стосуються досудових стадій. Саме на цьому етапі відбувається найбільша кількість порушень прав людини -необгрунтовані факти порушень кримінальних справ, затримань і взяття під варту, насильство над особами з метою вибивання зізнань у вчиненні злочину, багаторічні розслідування справ, що стає наслідком перебування особи невизначено тривалий час у статусі підозрюваної, обвинуваченої тощо.

Згідно з проектом, стороні захисту надаються рівні з обвинуваченням права щодо збору необхідної інформації для ефективного відстоювання своєї позиції перед судом. Це зроблено не шляхом простого перерахування процесуальних прав підозрюваного і його захисника, а запровадженням цілісних механізмів щодо допиту обома сторонами свідків перед суддею, можливості безперешкодного доступу за рішенням суду до предметів і документів, інших можливих джерел доказів, що знаходяться в третіх осіб.

Пропонується, щоб лише суд надалі визнавав доказами інформацію, надану обома сторонами у справі. Зізнання, зроблені під тиском сторони обвинувачення, не матимуть жодного (ні практичного, ні правового) значення для розгляду справи в суді. Більше того, суд буде зобов’язаний доручити провести розслідування, якщо вбачатиме можливе застосування насильства або про це заявлятиме сам звинувачений. Це стане найдієвішим засобом протидії насильству в діяльності силових структур.

Захист прав осіб під час досудових стадій забезпечуватиметься за допомогою судового контролю, здійснюваного слідчими суддями, обраними в порядку черговості для кожного конкретного випадку. Тільки вони за наслідками судового розгляду вирішуватимуть питання про привід осіб, їхній виклик, застосування запобіжних заходів, надання дозволів на проведення негласних слідчих дій (нинішніх оперативно-розшукових заходів), продовження термінів досудового розслідування, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів розслідування тощо.

У проекті КПК чітко простежується ідея про можливість втручання в приватну сферу осіб та її обмеження лише на підставі рішення суду. Навіть розслідування фактів вчинення протиправних діянь не повинно ставати підставою для органів правопорядку в обмеженні прав осіб, за винятком чітко встановлених законом випадків протягом максимально коротких строків. А обгрунтованість реалізації таких повноважень і надалі перевірятиметься судовим органом.

Іншим принциповим досягненням стало чітке розмежування повноважень між слідством, прокуратурою і судом.

Однією з головних відмінностей розробленого проекту від чинного кодексу є зміна співвідношення між етапами досудового розслідування і судового розгляду. В Україні судова стадія залишається своєрідною фікцією і вона відбувається не з метою встановлення реальної невинуватості чи винуватості осіб, а тільки на тій підставі, що положення про неї передбачені законом.

Такі критичні висновки автор дозволяє собі зробити на підставі аналізу судової статистики. У 2008 році було постановлено у кримінальних справах майже 146 000 вироків. З них виправдувальних рішень суду, які набрали законної сили, назбиралося понад 450. Це означає, що виправдувальні вироки українського суду становлять аж 0,03 відсотка від загальної кількості судових рішень. Це вердикт для нинішнього кримінального процесу – йому суд не потрібен.

Згідно зі статистикою, суди не здійснюють реального правосуддя у кримінальному провадженні, а лише “освячують” і надають правової форми всім переданим від прокуратури матеріалам.

Та справжнім досягненням проекту Кримінального процесуального кодексу є те, що він цілком виписаний під кутом зору інтересів підозрюваних і обвинувачуваних осіб.

Проект КПК у такому вигляді вже встигли назвати “другою Конституцією” країни. Але для життя багатьох людей цей документ може стати більш важливим нормативним актом. Адже він не тільки проголосить права осіб у відносинах з представниками держави, а й встановить реально діючі механізми їх реалізації і захисту від порушень.

Опубліковано: http://old.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=8165