Що вас цікавить?

Примусова госпіталізація без рішення суду – неконституційна

27.03.2020
Кримінальна юстиція /
Кримінальний процес

Уряд запровадив нові обмежувальні заходи. 


1. Подія

24 березня Уряд запровадив режим надзвичайної ситуації в Україні на строк 30 діб. Також ухвалено зміни до постанов Уряду, зокрема «Про деякі обмежувальні протиепідемічні заходи, спрямовані на запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2». Серед нових обмежувальних заходів та повноважень органів влади на їх виконання передбачено примусову госпіталізацію осіб, хворих на коронавірус. Зокрема, медпрацівники зобов’язані обстежувати осіб, які мали контакт з інфікованими або мають симптоми хвороби і при цьому відмовляються від добровільного обстеження, та здійснювати їх обов’язкову госпіталізацію або ж призначати карантин (самоізоляцію). Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що примусова госпіталізація буде відбуватися за рішенням санітарного лікаря працівниками Національної поліції та Національної гвардії України.

2. Оцінка ЦППР

Режим надзвичайної ситуації – спеціальний тимчасовий правовий режим, що виникає через порушення нормальних умов життя і діяльності людей через аварію, катастрофу, стихійне лихо або епідемію, який запроваджується в порядку, передбаченому Кодексом цивільного захисту України. Водночас, на відміну від надзвичайного стану, він не передбачає втручання держави в управління приватними компаніями чи обмеження прав та свобод українців.

Як уже зазначали експерти Центру політико-правових реформ, єдиним можливим правовим інструментом суттєвого обмеження прав і свобод особи для боротьби з коронавірусом є оголошення надзвичайного стану Президентом України за підтримки Верховної Ради України (див. детально).

Після ухвалення Урядом 25 березня нових обмежувальних заходів карантину для боротьби з пандемією коронавірусу в Україні запроваджено неконституційну примусову госпіталізацію осіб, хворих на коронавірус, оскільки вона здійснюється за відсутності судового контролю (без рішення суду). Для госпіталізації достатньо медичного висновку санітарного лікаря, яким підтверджено діагноз COVID-19.

Статтею 29 Конституції України встановлено, що особа може бути затримана без рішення суду тільки в разі необхідності запобігти чи перепинити вчинення злочину. В усіх інших випадках – лише за рішенням суду. Затриманням є фізичне обмеження свободи пересування особу, під яку за всіма ознаками підпадає примусова госпіталізація осіб. Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року передбачає, що без рішення суду можна затримувати людей для запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, людей психічно хворих (пункт «е» частини 1 статті 5 Конвенції), проте цьому має передувати висновок медичного експерта (лікаря) та подальше отримання дозволу суду на продовження лікування.

На виконання вимог Конвенції українським законодавством встановлено як виняток необхідність затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань або психічно хворих осіб, які створюють небезпеку собі або оточуючим (Закони «Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз», «Про психіатричну допомогу», «Про захист населення від інфекційних хвороб» тощо). Проте в такому випадку протягом 24 годин відповідна установа, яка здійснила примусову госпіталізацію, звертається до суду за дозволом на подальше утримання в порядку, встановленому главами 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України. Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали провадження, зокрема медичний висновок про діагноз та наявність небезпеки, яку може спричинити особа, ухвалює рішення про подальше примусове лікування (ізоляцію).

Зважаючи на недостатній рівень готовності законодавства до надзвичайної ситуації та тяжкість втручання у свободу пересування особи, вважаємо, що людина повинна чітко знати, які примусові заходи правоохоронці можуть застосовувати неї.

Таким чином, примусова госпіталізація осіб, хворих на коронавірус, можлива лише в разі внесення змін до законодавства України, які запровадять судовий контроль за обмеженням свободи особи.