Провокація хабара: чи законно, чи дієво?

Президент Петро Порошенко вважає за необхідне запровадити таку процесуальну дію як «провокація хабара», коли спеціально підготовлені люди під виглядом прохачів перевіряють чиновника на схильність до хабарництва.про це він заявив, виступаючи зі щорічним посланням до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році».

Чи є провокація хабара дієвим методом боротьби з корупцією і чи буде такий метод працювати в Україні? Про це в коментарі директора з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Миколи Хавронюка.

Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки» передбачає, зокрема, що «істотно зміцнити резистентність публічної служби проявам корупції, а також довіру до неї з боку громадян можуть перевірки на доброчесність: імітація ситуацій, подібних тим, що виникають у повсякденній діяльності публічного службовця, з метою перевірки доброчесності поведінки службовця за певних обставин. Такі перевірки повинні проводитися з метою забезпечення професійної непідкупності, запобігання корупції серед публічних службовців, перевірки дотримання ними своїх посадових обов’язків, етичних стандартів поведінки, виявлення, оцінки та усунення чинників, що призводять до корупції. У той же час такі перевірки можуть мати характер провокації надання неправомірної вигоди і тому не можуть бути підставою для початку кримінального провадження. З метою забезпечення дотримання прав людини у зв’язку з проведенням таких перевірок порядок їх проведення слід визначити законом».

Цим же Законом заплановано:

– прийняти закон про проведення перевірок публічних службовців на доброчесність, у якому передбачити правила та порядок проведення таких перевірок, гарантії законності та контролю, наслідки проведення (заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності), а також те, що такі перевірки не є негласними слідчими діями, їх результати не можуть використовуватися у кримінальному процесі як засоби доказування, за їх результатами кримінальне провадження не відкривається;

– передбачити також у Кримінальному кодексі України положення про те, що не є провокацією на отримання неправомірної вигоди використання спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції ситуації, за якої у суб’єкта вже виник умисел на давання чи отримання неправомірної вигоди.

Наразі в Україні існує кримінальна відповідальність службових осіб за провокацію підкупу (ст. 370 КК).

У цьому зв’язку важливо розрізняти між собою поняття «провокація» і «контрольоване вчинення» (до речі, вони стосуються не лише корупції, а й правопорушень, пов’язаних з наркотиками, сутенерством тощо).

Екс-голова GRECO Драго Кос в своєму експертному висновку до проекту Закону України «Про Національне бюро антикорупційних розслідувань України» (законопроект № 5031, зареєстрований у Верховній Раді України 29 липня 2009 р.) ще 27 серпня 2009 року зазначив: «Протидія корупції неможлива, якщо відповідні органи не мають юридично чітких та зрозумілих повноважень».

Він нагадав, що метод контрольованого вчинення є відомим в інших юридичних системах як «фіктивне» або «симульоване» хабарництво і дає чудові результати в протидії корупції, а також розглядається як доказ справжньої волі боротися проти корупції.

Європейський суд з прав людини, з огляду на використання цього методу в багатьох країнах, підтвердив, що він не є порушенням Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), якщо виконуються такі умови:

– метод має бути передбачений в законі;

– він має бути відмежований від провокації (яка заборонена);

– повинні існувати запобіжники, у т.ч. у вигляді судового контролю тощо (див. рішення у справах Міліньєне проти Литви [Miliniene v. Lithuania], Раманаускас проти Литви [Ramanauskas v. Lithuania], Волохи проти України [Volokhy v. Ukraine])».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 р. з цього приводу вказано: «Потрібно… розмежовувати справи, у яких негласні агенти провокують виникнення злочинного наміру, якого до того не було, від тих, де підозрюваний вже мав намір вчинити злочин. У цій справі поліцейські лише виявили вже існуючий злочинний намір, надавши можливість Тейксейра де Кастро реалізувати його».

Чинна ст. 370 КК фактично не забороняє «контрольованого вчинення», оскільки вона забороняє виключно інше, а саме: «підбурення» на певні діяння іншої (підконтрольної) особи, «щоб потім викрити» цю особу.

Не можна вважати провокацією підкупу виявлення службовою особою вже існуючого в особи наміру надати чи прийняти тощо неправомірну вигоду і створення нею можливостей для реалізації такого наміру, якщо відсутні ознаки схилення до таких дій шляхом умовляння, погроз, примусу чи іншим чином з метою наступного викриття.

Центр політико-правових реформ підготував проект закону, яким пропонується доповнити статтю 370 приміткою такого змісту:

«Примітка. Не вважаються провокацією підкупу:

1) виявлення службовою особою спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції вже існуючого в особи наміру надати чи прийняти неправомірну вигоду і створення можливостей для реалізації нею такого наміру, якщо відсутні ознаки схилення до таких дій з метою наступного викриття особи у вчиненні корупційного злочину;

2) проведення в порядку, передбаченому законом, перевірки на доброчесність особи – суб’єкта відповідальності за корупційні злочини».

Цей законопроект вже зареєстровано у Верховній Раді України (законопроект № 2897, доопрацьований, від 3 червня 2015 року).