Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (ст. 159-1 КК)

Частинами 1, 2 ст. 159-1 КК наразі передбачено кримінальну відповідальність за вчинення шести різних злочинів, які відрізняються між собою за низкою об’єктивних і суб’єктивних ознак:

 

1. Подання завідомо недостовірних відомостей у звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (ч. 1 ст. 159-1 КК).

Загальний порядок подання партіями звітів про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру наразі встановлюється частинами 6–12 ст. 17 Закону «Про політичні партії в Україні», а деталізується приписами Положення про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового, затвердженого рішенням НАЗК від 28 липня 2016 року № 2. Подання завідомо недостовірних відомостей у такому звіті вважається найбільш грубим порушенням цього порядку.

Під поданням завідомо недостовірних відомостей у звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у ч. 1 ст. 159-1 КК слід розуміти те, що:

а) у такому звіті міститься інформація, яка не відповідає дійсності. У законі не уточнюється вид такої інформації, а тому кримінальна відповідальність може наставати за подання недостовірної інформації будь-якого характеру: щодо доходів і витрат партії, щодо їхнього розподілу, щодо майна партії у вигляді рухомого та нерухомого майна, щодо загальної інформації про партію тощо);

б) особа, яка відповідає за підготовку та/або подання такого звіту, достовірно знала про те, що у звіті, поданому до НАЗК, містилася інформація, яка не відповідає дійсності. Якщо особа не знала про те, що у звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру містилася інформація, яка не відповідає дійсності, або дізналася про це вже після подання такого звіту, то вона не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 159-1 КК України.

Суб’єктом цього злочину є офіційний представник партії, на якого її внутрішніми документами (зокрема, статутом) покладено обов’язок забезпечувати підготовку та подання до НАЗК звітів про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Якщо внутрішніми документами партії така особа не встановлена, то до кримінальної відповідальності притягається керівник партії.

Із суб’єктивної сторони цей злочин може характеризуватися виключно умисною формою вини – особа достовірно знає про те, що у підготовленому звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру міститься інформація, яка не відповідає дійсності, але все рівно приймає рішення про подання цього звіту до НАЗК.

Подання недостовірних відомостей у звіті партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, вчинене через необережність, є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 212-21 КУпАП. Всі інші прояви порушення порядку подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру також мають кваліфікуватися за ст. 212-21 КУпАП.

 

2. Подання завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду партії, місцевої організації партії, кандидата на виборах (ч. 1 ст. 159-1 КК).

Загальний порядок подання фінансової звітності про надходження і використання коштів різних виборчих фондів встановлюється виборчим законодавством (ст. 42 Закону «Про вибори Президента України», ст. 49 Закону «Про вибори народних депутатів України», ст. 71 Закону «Про місцеві вибори») та деталізується у відповідних актах ЦВК[1].

Під поданням завідомо недостовірних відомостей у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду у ч. 1 ст. 159-1 КК мається на увазі те, що хоча б до одного з передбачених законодавством адресатів (залежно від видів виборів ним може бути ЦВК, НАЗК, ОВК, ТВК та/або партія) було подано звіт, в якому міститься інформація, яка не відповідає дійсності, а особа, яка відповідала за підготовку та/або подання такого звіту, достовірно про це знала на момент його подання.

У ст. 159-1 КК не уточнюється вид таких відомостей, а тому кримінальна відповідальність може наставати за подання недостовірних відомостей будь-якого характеру (щодо надходження чи щодо їхнього використання, щодо осіб, які здійснювали добровільні внески, щодо повернення добровільних внесків тощо).

Суб’єктом цього злочину є розпорядники виборчих фондів, на яких відповідним виборчим законодавством покладено обов’язок подання таких звітів до ЦВК, НАЗК, ОВК, ТВК та/або партії.

Питання про притягнення до кримінальної відповідальності розпорядників поточних рахунків виборчих фондів, які подають такі звіти лише до розпорядника накопичувального рахунку виборчого фонду є дискусійним[2].

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом.

Вчинення цього правопорушення з необережності, а також всі інші прояви порушення порядку подання фінансової звітності про надходження і використання коштів різних виборчих фондів (незалежно від форми вини) є підставою для притягнення розпорядника відповідного виборчого фонду до адміністративної відповідальності за ст. 212-21 КУпАП.

 

3. Умисне здійснення внеску на підтримку партії особою, яка не має на те права, або від імені юридичної особи, яка не має на те права; умисне здійснення внеску на користь партії фізичною особою або від імені юридичної особи у великому розмірі (ч. 2 ст. 159-1 КК).

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону «Про політичні партії в Україні» внеском на підтримку партії є грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, позики (кредити), нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального або негрошового характеру, у тому числі членські внески членів партії, спонсорство третіми особами заходів чи іншої діяльності на підтримку партії, товари, роботи, послуги, надані або отримані безоплатно чи на пільгових умовах (за ціною, нижчою за ринкову вартість ідентичних або подібних робіт, товарів та послуг на відповідному ринку), отримані партією, її зареєстрованою в установленому порядку місцевою організацією, пов’язаною особою партії чи її місцевої організації, висунутим партією чи її місцевою організацією кандидатом на виборах народних депутатів України, виборах Президента України, місцевих виборах (шляхом перерахування або переказування до виборчого фонду на відповідних виборах) або надані партії, зареєстрованій в установленому порядку місцевій організації партії, пов’язаній особі партії чи її місцевої організації, висунутому партією чи її місцевою організацією кандидату на виборах народних депутатів України, виборах Президента України, місцевих виборах (шляхом перерахування або переказування до виборчого фонду на відповідних виборах).

Порядок надання таких внесків визначається статтями 14–15 Закону «Про політичні партії в Україні».

Загальний перелік фізичних та юридичних осіб, яким заборонено здійснювати внески підтримку партій, наведено у ч. 1 ст. 15 Закону «Про політичні партії в Україні»

Під здійсненням внеску на підтримку партії особою, яка не має на те права, слід розуміти фактичне надання такого внеску: а) іноземцями та особами без громадянства; б) громадянами України, які не досягли 18-річного віку; в) громадянами України, яких судом визнано недієздатними; г) анонімними особами або під псевдонімом; д) фізичними особами, з якими укладено договір про закупівлю робіт, товарів чи послуг для забезпечення потреб держави або територіальної громади згідно із Законом «Про здійснення державних закупівель», – протягом строку дії такого договору та протягом 1 року після припинення його дії (крім випадків, якщо загальна сума коштів, отримана за таким договором протягом строку дії договору та протягом 2 років після припинення його дії, не перевищує 10 відсотків загальної суми доходу фізичної або юридичної особи за відповідний період); е) фізичними особами, які мають непогашений податковий борг.

Під здійсненням внеску на підтримку партії від імені юридичної особи, яка не має на те права, слід розуміти факт прийняття відповідного рішення чи вчинення певних дій повноваженим представником юридичної особи (керівник, бухгалтер, особа за довіреністю), в результаті яких на користь партії надійшов внесок від: а) органу державної влади чи органу місцевого самоврядування; б) державного або комунального підприємствама, установи чи організації; в) юридичної особи, в якій не менше 10% статутного капіталу або прав голосу прямо або опосередковано належать державі чи органам місцевого самоврядування; г) юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є особа, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до Закону «Про запобігання корупції»; д) іноземної держави чи іноземних юридичних осіб; е) юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є іноземець чи особа без громадянства; є) юридичної особи, в якій не менше 10% статутного капіталу або прав голосу прямо або опосередковано належать нерезидентам; ж) благодійних або релігійних об’єднань (організацій); з) інших партій; і) юридичних осіб, з якими укладено договір про закупівлю робіт, товарів чи послуг для забезпечення потреб держави або територіальної громади згідно із Законом «Про здійснення державних закупівель», – протягом строку дії такого договору та протягом 1 року після припинення його дії (крім випадків, якщо загальна сума коштів, отримана за таким договором протягом строку дії договору та протягом 2 років після припинення його дії, не перевищує 10 відсотків загальної суми доходу фізичної або юридичної особи за відповідний період); ї) юридичних осіб, які мають непогашений податковий борг.

Здійснення внеску на користь партії у великому розмірі має місце в тому випадку, якщо на підтримку однієї партії протягом одного календарного року:

а) від однієї фізичної особи надійшли внески на загальну суму, що дорівнює або перевищує 800 розмірів МЗП, встановленої на 1 січня року, в якому здійснювалися внески;

б) від однієї юридичної особи надійшли внески на загальну суму, що дорівнює або перевищує 1 600 розмірів МЗП, встановленої на 1 січня року, в якому здійснювалися внески.

Суб’єктами зазначених злочинів є:

1) фізичні особи, які не мають права здійснювати внески на користь партії, – у разі здійснення ними будь-яких внесків на користь партій;

2) фізичні особи, які мають право здійснювати внески на користь партії, – у разі здійснення ними внесків на користь партії у великому розмірі;

3) фізичні особи – офіційні представники юридичних осіб (керівник, бухгалтер, особа за довіреністю) – у разі забезпечення ними здійснення внеску від імені юридичної особи, яка не має права здійснювати внески на користь партії, або хоч і має право здійснювати внески на користь партії, але надала таких внесків на загальну суму, що дорівнює або перевищує 1 600 розмірів МЗП.

Суб’єктивна сторона обох цих злочинів характеризується умислом.

Вчинення цих правопорушень з необережності, а також будь-яких інших порушень порядку надання внеску на підтримку партії (незалежно від форми вини) є підставою для притягнення винних до адміністративної відповідальності за ст. 212-15 КУпАП.

 

4. Умисне отримання внеску на користь партії від особи, яка не має права здійснювати такий внесок, або у великому розмірі (ч. 2 ст. 159-1 КК).

Загалом Закон «Про політичні партії в Україні» встановлює лише три вимоги для представників партій, які лише з певною долею умовності можна віднести до процедури отримання внесків:

1) за будь-яких умов представникам партій не можна отримувати грошові внески у готівковій формі;

2) у разі отримання внеску у формі робіт, товарів або послуг уповноважені на те особи партії повинні здійснити оцінку такого внеску;

3) у разі фактичного отримання внеску від особи, яка не має права його здійснювати, або якщо його розмір перевищує встановлений законом розмір, уповноважена особа партії (її місцевої організації) зобов’язана повернути цей внесок, а якщо це неможливо, то перерахувати цей внесок або відповідну частину до державного бюджету (протягом 3 днів від дня, коли стало про це відомо).

Із зазначеного вище випливає, що умисне отримання внеску на користь партії від особи, яка не має права здійснювати такий внесок, або у великому розмірі може мати місце лише у випадку:

1) фактичного отримання представником партії грошового внеску готівкою від фізичної або юридичної особи, яка відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону «Про політичні партії в Україні» не має права здійснювати внески на користь партії, і про цю обставину представнику партії було достовірно відомо;

2) фактичного отримання представником партії від фізичної або юридичної особи грошового внеску готівкою, якщо його розмір у два чи більше разів перевищує встановлений законом максимальний розмір внеску на підтримку партії, і про цю обставину представнику партії було достовірно відомо;

3) свідомого невиконання вимог ч. 7 ст. 15 Закону «Про політичні партії в Україні», якою визначено строки та процедуру відмови від внеску, отриманого від особи, яка не має права здійснювати такий внесок, або у великому розмірі. При цьому в останньому випадку (п. 3) не має значення був цей внесок грошовим чи негрошовим (у вигляді товарів, робіт чи послуг), грошовий внесок було отримано у готівковій чи безготівковій формі, чи було порушено процедуру оцінки негрошового внеску тощо.

Суб’єктом цього злочину може бути лише офіційний представник партії (керівник, бухгалтер, член партії, особа за довіреністю), який у таких стосунках діє «від імені» партії.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом.

Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення цього правопорушення має бути доведено, що представник партії усвідомлював те, що:

а) конкретна фізична чи юридична особа не мала права здійснювати внесок на користь партії (варіант – того, що розмір такого внеску перевищує встановлений законом обмеження у два чи більше разів);

б) за цих обставин він повинен був відмовитися від цього внеску (зокрема, шляхом виконання вимог ч. 7 ст. 15 Закону «Про політичні партії в Україні»).

Якщо ж офіційний представник партії не усвідомлював того факту, що партія отримала внесок від особи, яка не має права здійснювати такий внесок (наприклад, одна й та сама особа здійснила кілька внесків під різними прізвищами), або отримала його у великому розмірі (наприклад, якщо оцінку негрошового внеску не було здійснено взагалі або було здійснено неправильно), то кримінальна відповідальність такої особи виключається.

Необережне отримання внеску у великому розмірі або від особи, яка не має права його здійснювати, а також всі інші порушення порядку отримання внеску на підтримку партії (незалежно від форми вини) є підставою для притягнення винних до адміністративної відповідальності за ст. 212-15 КУпАП.

 

5. Умисне надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму фізичною особою або від імені юридичної особи у великому розмірі чи особою, яка не має на те права, або від імені юридичної особи, яка не має на те права (ч. 2 ст. 159-1 КК).

Порядок надання підтримки для здійснення передвиборної агітації встановлюється законодавством про вибори та Законом «Про політичні партії в Україні».

Особами, які не мають права надавати підтримку для здійснення передвиборної агітації на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, є фізичні та юридичні особи, зазначені у ч. 1 ст. 15 Закону «Про політичні партії в Україні» (ОДВ, ОМС, іноземці, особи без громадянства, особи, які не досягла 18-річного віку, недієздатні особи, анонімні особи, особи під псевдонімом, особи, що мають непогашений податковий борг, тощо).

Особами, які не мають права надавати підтримку для здійснення передвиборної агітації на місцевих виборах, є: а) юридичні особи; б) іноземці, особи без громадянства, анонімні жертводавці (ч. 1, 3 ст. 72 Закону «Про місцеві вибори»).

Надання підтримки у великому розмірі для здійснення передвиборної агітації на виборах Президента України та виборах народних депутатів України має місце в тому випадку, якщо до одного виборчого фонду:

а) від однієї фізичної особи надійшли добровільні внески на загальну суму, що дорівнює або перевищує 800 розмірів МЗП, встановленої на 1 січня року, в якому здійснювалися внески;

б) від однієї юридичної особи надійшли добровільні внески на загальну суму, що дорівнює або перевищує 1 600 розмірів МЗП, встановленої на 1 січня року, в якому здійснювалися внески (ч. 2 ст. 43 Закону «Про вибори Президента України», ч. 2 ст. 50 Закону «Про вибори народних депутатів України», ч. 5, 6 ст. 15 Закону «Про політичні партії в Україні»).

Надання підтримки у великому розмірі для здійснення передвиборної агітації на місцевих виборах має місце в тому випадку, якщо сумарний розмір добровільного внеску однієї фізичної особи до одного виборчого фонду перевищує 10 розмірів МЗП (ч. 2 ст. 72 Закону «Про місцеві вибори»).

Переліку осіб, які не мають права надавати підтримку для здійснення агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму, а також обмежень щодо розмірів такої підтримки наразі не існує, адже станом на 1 січня 2019 року в Україні відсутнє правове регулювання проведення референдумів.

Суб’єктами зазначених злочинів є:

1) фізичні особи, які не мають права здійснювати добровільні внески до відповідних виборчих фондів, – у разі здійснення ними будь-яких добровільних внесків на цих фондів;

2) фізичні особи, які мають право здійснювати добровільні внески до відповідних виборчих фондів, – у разі здійснення ними таких добровільних внесків у великому розмірі;

3) фізичні особи – офіційні представники юридичних осіб (керівник, бухгалтер, особа за довіреністю) – у разі забезпечення ними здійснення добровільного внеску від імені юридичної особи, яка не має права здійснювати добровільні внески до відповідних виборчих фондів, або хоч і має право здійснювати добровільні внески до відповідних виборчих фондів, але надала їх у великому розмірі.

Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується умислом.

Вчинення цих правопорушень з необережності, а також будь-яких інших порушень порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму (незалежно від форми вини) є підставою для притягнення винних до адміністративної відповідальності за ст. 212-15 КУпАП.

 

6. Умисне отримання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму, умисне отримання такої фінансової (матеріальної) підтримки від особи, яка не має права надавати таку фінансову (матеріальну) підтримку (ч. 2 ст. 159-1 КК).

Про «осіб, які не мають права» надавати підтримку у здійсненні передвиборної агітації, а також про надання такої підтримки «у великому розмірі» див. попередній пункт.

Оскільки як такої процедури отримання підтримки у здійсненні передвиборної агітації не існує (добровільні грошові внески надходять на рахунки виборчих фондів поза волею партії, кандидатів чи розпорядників виборчих фондів), то під умисним отриманням підтримки у здійсненні передвиборної агітації у великому розмірі чи від осіб, які не мають права надавати таку підтримку, слід розуміти свідоме невиконання розпорядником виборчого фонду вимог законодавства щодо відмови від добровільних внесків, здійснених особами, які не мають права їх здійснювати, або якщо їх розмір перевищує встановлені законодавством обмеження.

Порядок відмови від таких добровільних внесків наразі встановлюється частинами 7, 8 ст. 43 Закону «Про вибори Президента України», ч. 7 ст. 48 Закону «Про вибори народних депутатів України», частинами 7, 8 ст. 72 Закону «Про місцеві вибори».

При цьому слід мати на увазі, що чинне законодавство не покладає на партію, кандидата чи розпорядника виборчого фонду обов’язок здійснювати моніторинг правомірності надання всіх добровільних внесків на рахунки виборчих фондів (це сфера відповідальності НАЗК та ЦВК). Тобто, розпорядник виборчого фонду повинен виконати вимоги ч. 7, 8 ст. 43 Закону «Про вибори Президента України», ч. 7 ст. 48 Закону «Про вибори народних депутатів України», ч. 7, 8 ст. 72 Закону «Про місцеві вибори» лише в тому випадку, якщо така інформація стала йому відома в межах загальної (поточної) діяльності виборчого фонду. Якщо ж розпоряднику виборчого фонду не було відомо про те, що певна особа не мала права здійснювати добровільний внесок чи зробила його з порушенням встановлених законом обмежень щодо розмірів, то відповідальність за невиконання цих вимог виключається.

Суб’єктом цього злочину є розпорядник виборчого фонду, на якого законодавством покладено обов’язок відмовитися від добровільних внесків, здійснених особами, які не мають права їх здійснювати, або якщо їх розмір перевищує встановлені законодавством обмеження.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом.

 

---