Паспорт без викрутасів: як змінити процедуру видачі документів?

Паспортні послуги – одна з найбільших проблемних сфер для громадян. Високі ціни, зайві процедури, стягнення незаконних платежів – точно не те, що треба українцям

Люди скаржаться то на великі черги, то на незаконні побори, то на незрозумілі папірці А4, які треба додатково замовляти для нової ID-картки. А все тому, що ще влітку 2016 року Верховна Рада прийняла так званий «паспортний закон». Його було подано владною коаліцією «під соусом» євроінтеграції та необхідності виконання умов Україною для отримання безвізу з ЄС. Насправді ж, вимог для отримання безвізу даний законопроект не надто торкався, а от гаманці українців зачепив. Крім того, спричинив ще й чимало бюрократичних незручностей.   

Чим саме шкодить цей закон громадянам?

Плата за паспорти (як внутрішні, так і закордонні) і надалі лишається непрозорою. Наразі вона складає кілька платежів, які визначаються Кабінетом Міністрів та монополістом з виготовлення паспортів – поліграфкомбінатом «Україна». Тобто ніхто не буде розповідати громадянам, як швидко може змінитися розмір плати за паспортні документи.  

Крім того, новий паспорт громадянина Україна (у формі ID-картки) обов’язково має містити цифровий чіп, що робить його суттєво дорожчим. Для прийому заявок на цей документ необхідне спеціальне обладнання та захищені канали зв’язку. Це суттєво зменшує кількість точок доступу, де можна замовити паспорт та віддаляє паспортні послуги для сільських мешканців. Розбудова відповідної інфраструктури потягнула з державного бюджету багато мільйонів гривень.

Ще одна проблема: інформація про місце проживання не наноситься на пластикову поверхню ID-картки, а записується тільки у чіп. Це вимагає окремого звернення за довідками про реєстрацію місця проживання, адже обладнання для зчитування цієї інформації з чіпа недостатньо як в органах влади, так і в приватному секторі.

Існує неврегульованість з документами, які необхідні для отримання паспорта. Так, закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр…» (ЄДДР) не передбачає перелік документів, що необхідні для отримання паспортів, а тому громадяни збирають безглузді довідки на підставі підзаконних актів.

А тепер ще й легалізовано паразитуючу структуру – державне підприємство (ДП) «Документ» («Паспортний Сервіс»), що незаконно стягує додаткові 400 гривень при оформленні паспортів.

Як змінити паспортне законодавство?

Владнати проблеми можна лише тим шляхом, яким вони і були створені – внести зміни до законодавства паспортної сфери. Ці зміни мають полягати у наступному.

По-перше, у законі про ЄДДР необхідно закріпити чіткі та єдині розміри платежів за усі паспортні документи і послуги. Це може бути як конкретно визначена сума у гривнях, так і розмір у відсотках від прожиткового мінімуму. В будь-якому разі, це має бути єдиний платіж, який українці зможуть легко визначити заздалегідь.

По-друге, треба відмінити обов’язковий біометричний чіп у внутрішньому паспорті. Цей документ не потрібен для безвізових поїздок до ЄС, адже для них громадяни мають використовувати закордонний паспорт. Та й окрім цифрового підпису, що наявний у чіпі, є й інші форми електронної ідентифікації (Bank-ID, mobile-ID, цифровий підпис), що можуть бути використані для отримання послуг онлайн. І навіть при бажанні застосувати такий чіп – це вдасться далеко не всюди.

Щоби запобігти спекулятивним розмовам «а чи потрібен ID-картці чіп», слід обговорити це питання з кожним окремим клієнтом. Так, замовляючи такий паспорт, громадянин міг би за бажання замовити його з цифровим чіпом. А якщо він у цьому потреби не бачить – документ видається без чіпу. Ці варіанти необхідно передбачити у нормах закону про ЄДДР.  

По-третє, місце проживання має зазначатись на пластиковій поверхні паспорту у формі ID-картки. Адже відсутність цієї інформації змушує громадян звертатись за численними паперовими довідками. Така ситуація створює громадянам дискомфорт, бо змушує їх носити з собою незручну довідку у форматі А4.

В той же час, у міграційній службі (ДМС) стверджують, що інформація про місце проживання часто змінюється через високу мобільність населення в Україні. І це змушуватиме громадян часто замінювати своє ID.

В цьому випадку також можливий компроміс. Заявнику на паспорт у формі картки необхідно надати можливість відмовитись від внесення інформації про адресу його проживання на пластиковій поверхні цього документу. Тобто це теж може бути опція – вибір на розсуд громадянина.

По-четверте, у законі про ЄДДР необхідно чітко визначити та оптимізувати перелік документів, що необхідні особі для оформлення як внутрішнього, так і закордонного паспортів. Крім того, цей перелік необхідно оптимізувати.

Адже діючий порядок оформлення паспорта громадянина України містить понад 10 пунктів з вимогами щодо документів. Необхідність деяких із них є сумнівною. Так, щоб отримати паспорт у формі ID-картки в органі реєстрації чи центрі надання адмінпослуг (ЦНАП), особі часто треба спочатку замовляти довідку про місце проживання, потім очікувати на її отримання, а далі, у цьому ж ЦНАП, подавати документи на даний паспорт. А потім знову чекати ще цілих 20 робочих днів.

По-п’яте, положення закону про ЄДДР щодо можливості надання паспортних послуг ДП «Документ» необхідно вилучити. Це держпідприємство доцільно ліквідувати, адже воно руйнує саме розуміння держави. Через гіркий досвід свавільного стягнення додаткових платежів, закон «Про адміністративні послуги» ще з 1 січня 2013 року вимагає припинити займатись подібною діяльністю різним підприємствам, установам та організаціям. Інфраструктуру ДП «Документ» (принаймні обладнання) варто надалі передати ЦНАП та/або власникові (ДМС) та його територіальним органам.

В той же час, в цій ситуації є і компромісний варіант. ДП «Документ» можна надати можливість залишати 60% адміністративного збору за оформлення паспортів на власне утримання. Як це дозволено акредитованим суб’єктам у сфері реєстрації бізнесу та нерухомості. Однак ціна за паспорти має бути єдина у всіх установах, де надаються послуги з їх видачі. Адже це послуги держави, і їх надання в жодному разі не може перетворюватись на бізнес. Зрештою, про заборону стягнення додаткових платежів за адміністративні послуги зазначено і в чинному законодавстві. Проте закони грубо порушуються.

 

Євген Школьний, експерт Центру політико-правових реформ

спеціально для "Новое Время"