Новий закон про паспорти: держава знатиме про вас все

Український «парламент» вчергове «порадував». В період, коли увага громадян та міжнародної спільноти прикута до виборів, кнопкодави наважилися ухвалити скандальний закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Законопроект  №10492 авторства регіонала Василя Грицака був прийнятий майже без змін (враховано переважно поправки того ж депутата) голосами фракцій Партії регіонів, Народної партії, КПУ та кількох позафракційних депутатів.

І хоча нещодавно наша організація вже писала про зміст цього законопроекту, проте важливість теми змушує знову привернути увагу до тепер вже закону. Адже ініціатори закону використовують важливу проблему (необхідність введення біометричних паспортів для виїзду за кордон – як елемент діалогу щодо лібералізації ЄС візового режиму для України) для досягнення своїх цілей – заробляння на громадянах при видачі найширшого переліку документів.

Отже, що чекає Україну від цього закону у разі, якщо його підпише Янукович.

По-перше, більшість документів особи будуть містити біометричні дані (хоча ЄС очікує цього лише щодо документів для виїзду за кордон). Виготовлення таких документів(особливо з електронними носіями), а також оснащення органів влади технікою для зчитування таких даних цілком очевидно відбуватиметься за рахунок громадян (як у вигляді загальних податків, так і нових розмірів плати за конкретні документи).

По-друге, в основному документі особи («паспорті громадянина України») не передбачено обов’язкового зазначення інформації про місце проживання особи. Отже, слід приготуватись, що незабаром нам доведеться регулярно відвідувати органи влади для отримання нової «довідки», яка підтверджуватиме таку реєстрацію.

Звертатися до чиновників взагалі доведеться значно частіше. Навіть діти з народження тепер будуть змушені отримувати той же паспорт, переоформляючи новий кожні десять років. Депутат Грицак зробив ще один подарунок українцям – тим, хто має водійське посвідчення старого зразка, до 2014 року слід отримати нове.

Крім того, закон зберігає низку існуючих проблем де-факто поліцейської держави України: власне систему двох паспортів (внутрішнього та закордонного),  підзаконне (тобто відомче) регулювання процедури видачі документів особи; необґрунтовані строки видачі документів (загальний – 30 днів, швидше – за окремою заявою, за додаткову плату).

Депутати з пропрезидентської більшості проігнорувати останнє Послання Президента до Верховної Ради, де серед першочергових завдань було визначено потребу делегування органам місцевого самоврядування функцій з видачі паспортів, реєстрації місця проживання. У законі про зміну суб’єкта не йдеться  (тобто це буде і надалі система МВС, нехай і через Державну міграційну службу);

До того ж, у порядку оплати паспортних документів також зберігається існуюча непрозорість та відомча корупція. Замість того, щоб у законі чітко визначити вартість кожного документу, депутат Грицак вніс додаткову поправку до Бюджетного кодексу, яка фактично уможливлює стягнення кількох платежів за одну адміністративну послугу (до речі, ця поправка прямо суперечить нещодавно ухваленому Закону «Про адміністративні послуги»).

Але це все лише «квіточки». Хоча платити за них будемо ми, прості громадяни, з власної кишені та власною гідністю і свободами.

Найнебезпечніше ж у цьому законі – створення нової мегабази даних з цинічною назвою «Єдиний державний демографічний реєстр».До реєстру буде вноситися вся інформація про кожну особу:відомості про батьків; реквізити документів, виданих особі (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа); відцифрований зразок підпису особи; відцифрований образ обличчя особи; додаткова змінна інформація (про місце реєстрації, про сімейний стан, про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про видачу приватизаційних паперів, додаткові (факультативні) біометричні дані, параметри), а також дані з відомчих інформаційних систем.

Отже, депутати дозволили збирати про громадян практично необмежену інформацію. Хто, коли і з якою метою буде використовувати цю інформацію питання риторичне.

Цікаво, що влітку, глава держави вже ветував схожу законодавчу ініціативу – коли змінами до Закону «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» вже пропонувалося створення аналогічної  бази даних. Тоді президент апелював і до того, що закон «не розкриває мети запровадження чергової бази персональних даних про все населення України, проживання та перебування кожної особи». Чи задовольнить гаранта Конституції мета бази даних у новому законі – побачимо вже скоро.

Але, на жаль, Україна продовжує скочуватися до тоталітаризму. Контроль над суспільством, тобто приватним життям громадян – є однією з ознак цього. І якщо в інших країнах парламенти та конституційні суди стоять на захисті від подібних зазіхань (про що дуже красномовно написав нещодавно публікацій Євген Захаров), то Україна продовжує демонструвати до чого призводить зрощення жаги збагачення (у нашому випадку – від прихильників виготовлення нових і дорогих документів для громадян) та відомчі і персональні страхи – бажання тотально контролювати життя суспільства.

Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ

Фото fakty.ictv.ua