Наступний уряд для України

У ці трагічні та одночасно піднесені дні, перед Україною стоїть багато викликів. І одним з питань, яке доведеться вирішувати у найближчі дніє питання формування нового уряду.

Для того, щоб новий уряд зміг вивести країну з руїни, спричиненої режимом Януковича, необхідні кардинальні реформи. І тут навіть вторинне питання, яким буде цей уряд: коаліційним чи «технічним». Важливішими є системні зміни у формуванні та в організації діяльності уряду зокрема, і виконавчої влади загалом.

Насамперед, уряд не повинен формуватися як безініціативне утворення, виконавець чужої волі, у попередньому досвіді України – президента. Уряд не повинен бути безхребетною командою з єдиним завданням – збирання коштів у всіх сферах суспільного життя, для їх подальшого централізованого розподілу (тим більше в інтересах кількох осіб).

Уряд не повинен бездіяльно чекати «доручень» президента. Тим паче, що і за будь-якою редакцією Конституції України (і 1996 року, і 2004) практика видання таких доручень є неправомірною. Уряд повинен стати самостійним та ініціативним суб’єктом, що формує державну політику, виробляє необхідні суспільству рішення. Уряд повинен самостійно генерувати реформи.

А для цього критично важливим є ефективне виконання урядом функції «аналізу політики». Тобто міністерства повинні постійно моніторити стан справ у секторах своєї відповідальності, своєчасно виявляти (прогнозувати) проблеми, визначати їх причини, виробляти варіанти вирішення проблем, оцінювати позитиви і недоліки кожного варіанту. Міністри повинні обирати найкращі для суспільства варіанти політики, переконувати парламент і суспільство у правильності обраних рішень.

При цьому є декілька передумов для належного впровадження цієї концепції.

Насамперед важливо чітко визначити місію кожного міністерства. Наприклад, це може бути: для Мін’юсту – забезпечення верховенства права в Україні, прав і свобод людини і громадянина; для Мінфіну (ніякого окремого Міндоходів!) – забезпечення росту доходів Державного бюджету України, утримання його дефіциту в законодавчо визначених межах, а також прозоре і ефективне використання державних фінансових ресурсів; для Мінекономіки – створення найсприятливіших умов для розвитку підприємництва та інвестиційної діяльності і т.д.

Дуже важливо змінити внутрішню організацію міністерств. Посади міністрів є політичними, тож їх повинні обіймати особи, що готові в ініціативному порядку брати відповідальність за проведення реформ. До речі, це означає, що у «мілітаризованих» міністерствах (МВС, Міноборони) на посади міністрів повинні призначатися цивільні особи, а не кадрові міліціонери чи військовослужбовці. За таких умов, ініційовані міністрами реформи мають більші шанси бути впровадженими, аніж коли йдеться про виконання чужих і не завжди зрозумілих вказівок з адміністрації президента.

В нинішніх умовах формування перехідного уряду дуже важливо, щоб він був збалансованим вихідцями з різних регіонів. Можливо, наразі слід мінімізувати в уряді участь діючих народних депутатів України, віддаючи перевагу фахівцям з професійним досвідом і знаннями у відповідних сферах державної політики.

Підтримку міністрам має надавати політично-нейтральний апарат, що очолюється професіоналом – державним службовцем. Саме неупереджений апарат зможе давати найкращі варіанти політики, ґрунтовані на публічному інтересі та неухильному дотриманні правових рамок. А утворенні під основні завдання міністерства департаменти зможуть набути необхідної спроможності для якісного виконання функцій аналізу політики, збереження інституційної пам’яті.

Новий урядовий механізм і, особливо, якісний персональний склад Кабміну повинні дати українцям шанс на краще майбутнє. Обраний нині варіант конституційного регулювання, через відновлення Конституції 2004 року, має розглядатися виключно як тимчасовий. Адже  в його редакції є багато деструктивних положень, зокрема і щодо виконавчої влади. Насамперед, це стосується суперечливого характеру формування Кабміну, коли одні члени уряду призначаються за поданням Прем’єр-міністра, а міністри закордонних справ та оборони – за поданням Президента.

До ухвалення збалансованих змін до Конституції, слід якнайшвидше повернути чинність Закону України «Про Кабінет Міністрів України» в редакції 2008 року, і відповідну редакцію Закону «Про місцеві державні адміністрації». Крім того, необхідно терміново ухвалити нові закони «Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади», «Про природі монополії». В останньому має бути закладено прозорий механізм формування державних колегіальних органів, що повинні здійснювати регулювання у сферах природних монополій. Ці закони дозволять закласти фундамент для ефективного функціонування виконавчої влади.

Отже, важливо, щоб в умовах надзвичайної уваги суспільства до дій політиків, формування нового уряду, організація його роботи та, особливо, результати будуть такими, що виправдають очікування громадян.  

Віктор Тимощук, заступник директора Центру політико-правових реформ, опубліковано на сайті ТСН