Найпровальніші реформи в Україні – політико-правові

Політики не хочуть змінювати правила політичної гри, що були встановлені в період узурпації влади та призвели до Революції Гідності.

За результатами внутрішнього експертного опитування в межах громадської ініціативи Реанімаційний пакет реформ найбільш провальними реформами в України є виборчата поруч з нею конституційна (в аспекті реформи владного трикутника парламент-уряд-президент).

Що це означає?

Політики не хочуть змінювати правила політичної гри, які були встановлені в період узурпації влади та призвели до Революції Гідності. Так, відразу після Революції парламент ще VII-го скликання спромігся, як тимчасовий захід, в політико-правовий спосіб повернутися до редакції Конституції 2004 року. При цьому було чітко зазначено невідкладну необхідність зміни Конституції в частині вдосконалення владного механізму в конституційний спосіб.

Що ж зробив післямайданівський склад парламенту в цих сферах? Нічого.

Парламент не спромігся навіть почати обговорювати конституційну реформу за власної ініціативи, а виборчу реформу відверто саботує. Єдине, парламент був щедрим на обіцянки це зробити. Так, п’ять з шести фракцій обіцяли провести виборчу реформу. Для зміни виборчої системи для наступних чергових парламентських виборів часу залишається обмаль – фактично осінь 2017-го.

Проте аналіз просування виборчої реформи в парламенті свідчить про відсутність намірів виконувати свої обіцянки:

• Комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя виніс на голосування Верховної Ради всі п’ять проектів виборчих законів, без надання жодних рекомендацій щодо ухвалення одного з них;
• спеціально створена робоча група при спікері фактично імітує роботу;
• в порядку денному парламенту ми не бачимо законопроектів щодо виборчої реформи.

Але ми мусимо дотиснути парламент, щоб змінити законодавство щодо парламентських виборів, інакше можна отримати гальмування та повернення до старих практик в усіх інших сферах нашого життя.

В експертному середовищі сформувалася позиція, що необхідним є:

• Зміна виборчої системи для парламентських виборів, а саме запровадження пропорційної виборчої системи з голосуванням у регіональних округах. При цьому, більшість говорить про доцільність введення відкритих або напіввідкритих списків на виборах народних депутатів. Зазначена система дає шанс для оновлення політичних еліт, розвитку внутрішньопартійної демократії та запобігання надмірній фракційній роздробленості в парламенті;
• Уніфікувати процедурні положення трьох виборчих законів, які встановлюють порядок проведення парламентських, президентських та місцевих виборів. Це може стати перехідним містком до ухвалення Виборчого кодексу та вже сьогодні покращити ситуацію щодо підготовленості на обізнаності з виборчими процедурами усіх учасників виборчого процесу;
• Ввести пропорційні санкції за порушення у виборчій сфері та забезпечити невідворотність покарання для таких порушників. На сьогодні існують заборони без санкцій, нечіткість виборчих термінів в Кримінальному кодексі, невеликі та неефективні санкції в межах адміністративної відповідальності;
• Істотно обмежити або заборонити теле- та радіорекламу політичних партій та рекламу на зовнішніх носіях. Необмежена теле- й радіореклама призводить до значного розбухання виборчих бюджетів та спотворення свідомого вибору виборця;
• Реформувати Центральну виборчу комісію та підвищити професіоналізм членів нижчих виборчих комісій. Необхідно нарешті оновити склад ЦВК (!) та провести внутрішню реформу апарату ЦВК з метою підвищення ефективності органу адміністрування виборів. Для членів нижчих виборчих комісій передбачити обов’язкове навчання.

Розглянемо детально законопроекти щодо виборчої реформи, які зареєстровано в парламенті, в аспекті сформульованих напрямків удосконалення виборчого законодавства в інтересах суспільства.

Проаналізуємо, який з законопроектів найбільш відповідає вказаним рекомендаціям.

В парламенті нині знаходяться 5 законопроектів щодо парламентських виборів, три з яких є проектами виборчих законів та внесені в 2014 році: № 1068 (Ю.Мірошниченко), № 1068-1 (фракція Батьківщини), № 1068-2 (В.Чумак. Н.Агафонова, Н.Новак, П.Різаненко, Л.Ємець); та два проекти виборчих кодексів, внесених в 2015 році: № 3112(В.Писаренко) та № 3112-1 (А.Парубій, О.Черненко, Л.Ємець).

З усіх зареєстрованих на сьогодні законопроектів пропорційну виборчу систему з відкритими/напіввідкритими списками впроваджують виключно законопроекти №1068-2 та №3112-1.

Законопроект №1068 передбачає введення пропорційної виборчої системи із закритими списками політичних партій та блоків. Виборець не матиме змоги встановлювати черговість кандидатів у списку політичної партії, оскільки така черговість встановлюватиметься на відповідному з’їзді партії, блоку. Також даний законопроект не передбачає самовисування кандидатів у народні депутати та встановлює низький виборчий бар’єр в 1%. За схожою виборчою системою відбувалися парламентські вибори в 2006 та 2007 роках, які не привели до якісного оновлення політичних еліт.

Законопроект №1068-1, в свою чергу, передбачає пропорційну виборчу систему із голосуванням за закриті списки та закріпленням кандидатів за територіальними округами. Так само не передбачається самовисування кандидатів у народні депутати, але, на відміну від законопроекту №1068, не передбачено висування кандидатів від блоків. Виборчий бар’єр для розподілу мандатів політичними партіями встановлюється в розмірі 5% голосів виборців. Також важливо зауважити, що вказаний законопроект передбачає можливість політичної партії змінювати черговість кандидатів у виборчому списку (окрім перших десяти) на власний розсуд вже після дня голосування. Схоже положення вже є в національному законодавстві та оскаржується в Конституційному суді України, як таке, що суперечить Конституції України.

Наявний в парламенті проект Виборчого кодексу №3112 впроваджує пропорційну виборчу систему із висуванням у кожному окрузі лише одного кандидата від партії. Лише партії мають право висувати кандидатів на парламентські вибори. Політична партія має сформувати загальнодержавний список, в якому кожен кандидат має бути закріплений за окремим виборчим округом. Виборчий бар’єр для розподілу мандатів політичними партіями встановлюється в розмірі 3% голосів виборців. Даний законопроект встановлює особливий вид пропорційної виборчої системи, який не можна віднести до пропорційної виборчої системи з відкритими списками.

Законопроект №3112-1 є своєрідною "реінкарнацією" проекту Виборчого кодексу №4234-1 від 14.04.2009, поданого на той момент народним депутатом Юрієм Ключковським, який входить до авторського колективу законопроектів №3112-1 та №1068-2.

На сьогодні ухвалення Виборчого кодексу є майже нереальним та розглядається як майбутній наступний крок на шляху пошуку створення ідеального виборчого законодавства для України.

Законопроект №1068-2 передбачає створення виборчих регіонів, які формуватимуться за принципами областей та враховуватимуть особливості м. Києва, Дніпропетровської області, тимчасово окупованих територій (в розумінні ст. 3 закону №1207-VII від 15.04.2014 р.). Виключно партії мають можливість висувати кандидатів на парламентські вибори шляхом формування двох видів списків – загальнодержавного та регіональних. Партія має включити кожного з кандидатів, що фігурують в загальнодержавному списку, до одного з регіональних, кожен з яких має включати щонайменше 5 кандидатів, двоє з яких мають бути представниками однієї статі (гендерна квота). Виборці голосуватимуть за партію та за її кандидата в регіональному виборчому списку, і у випадку отримання партією 3% голосів виборців мають право на отримання депутатських мандатів. Черговість депутатів, які отримують мандати за списком окремої політичної партії, встановлюється за механізмом, де визначальним є кількість голосів, яку отримав кожен з кандидатів. Також законопроект №1068-2 передбачає обмеження теле- та радіореклами. Обмеження реклами партій приведе до більш усвідомленого вибору громадян на підставі ідей і змістів, а не за рахунок несвідомого зомбування через політичну рекламу за допомогою маркетингових методів. Телебачення і радіо мають формувати політичні вподобання виборців шляхом проведення змістовних дебатів між представниками політичних партій.

Отже, лише законопроекти №1068-2 та №3112-1 встановлюють пропорційну виборчу систему з відкритими/напіввідкритими виборчими списками. При цьому, як зазначалося, ухвалення Виборчого кодексу №3112-1 є нереальним.

Враховуючи вищевикладене, закликаємо парламент терміново повернутися до виборчої реформи та встановити пропорційну виборчу систему з голосуванням у регіональних округах для парламентських виборів. Для цього доцільно підтримати законопроект №1068-2 з подальшим доопрацюванням до другого читання або невідкладно вийти на новий узгоджений парламентськими фракціями законопроект, який буде встановлювати пропорційну виборчу систему з голосуванням у регіональних округах та відкритими/напіввідкритими списками.

При цьому необхідно усвідомлювати, що разом зі зміною виборчої системи важливо уніфікувати процедурні положення виборчих законів, ввести пропорційні санкції за порушення у виборчій сфері та забезпечити невідворотність покарання, істотно обмежити або заборонити теле- та радіорекламу політичних партій та рекламу на зовнішніх носіях, реформувати Центральну виборчу комісію та підвищити професіоналізм членів нижчих виборчих комісій.

P.S. Наразі стан справ у виборчій реформ уособлює нелегітимний склад ЦВК часів "легітимного".

Юлія Кириченко, Богдан Бондаренко 

експерти Центру політико-правових реформ