preloader

Що вас цікавить?

Корупцію шукають не там, де вона є

09.04.2013
Запобігання корупції /
Стратегія, законодавство і коментарі

Короткий зміст та коментар до законопроекту про внесення змін до Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” (щодо заборони особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб та членів їх сімей відкривати банківські рахунки за кордоном та вчиняти інші дії, що сприяють вчиненню корупційних правопорушень)


№ 2657 від 29.03.2013р. Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції” (щодо заборони особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб та членів їх сімей відкривати банківські рахунки за кордоном та вчиняти інші дії, що сприяють вчиненню корупційних правопорушень) // Народні депутати Мірошниченко І.М., Мирний О.Б.

Короткий зміст та коментар: законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі – Закон). Фактично пропонується.

1. Включити до переліку суб’єктів, на яких розповсюджується обмеження щодо одержання дарунків, встановлений у ст. 8 Закону, членів сімей осіб, зазначених у п. 1 та підпунктах “а”, “б” п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону.
Проте, законопроектом не враховується, що чинна редакція Закону вже передбачає заборону одержання дарунків відповідними особами «безпосередньо або через інших осіб» (тобто і через членів сім’ї).
Крім того, про членів сім’ї відповідних осіб не згадується ні у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 4 Закону, ні в ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто вони не є і відповідно до законопроекту не стають суб’єктами відповідальності за порушення заборони щодо одержання дарунка (пожертви). Тому жодного юридичного сенсу у тому, щоб згадувати їх окремо у ст. 8 Закону, немає.

2. Доповнити Закон статтею 8-1, яка передбачає заборону певним категоріям осіб, що належать до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення (а саме особам, зазначеним у п. 1 та підпунктах “а”, “б” п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону), та членам їх сімей «мати вклади (депозит), рахунок в закордонному банку на території іншої держави та/або мати власне нерухоме майно за кордоном та/або мати власні цінні папери іноземної компанії, відкривати вклад (депозит), рахунок в іноземному банку за кордоном та/або придбати для особистого володіння нерухоме майно за кордоном та/або придбати у власність цінні папери іноземної компанії», за винятком, коли це обґрунтовано необхідністю отримання медичних та освітніх послуг.

Така заборона суперечить положенням статей 41, 48, 54 та інших Конституції України, які гарантують кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, захист інтелектуальної власності, авторських прав і відповідних матеріальних інтересів тощо.

З огляду на це ст. 52 Конвенції ООН проти корупції, учасницею якої є Україна, передбачає стосовно членів сім’ї відповідних суб’єктів, крім заходів щодо недопущення та виявлення всіх форм відмивання коштів, лише можливість «вимагати від фінансових установ, на які поширюється її юрисдикція, перевіряти особу клієнтів, вживати обґрунтованих заходів для встановлення особи власників-бенефіціарів коштів, депонованих у великому розмірі, і вживати більш жорстких заходів контролю щодо рахун¬ків, які намагаються відкрити або які відкриті особами, які мають або мали значні державні повноваження, членами їхніх сімей і тісно пов’язаними з ними партнерами або від імені будь-яких перелічених вище осіб. Такі більш жорсткі заходи контролю обґрунтовано покликані виявляти підозрілі операції з метою надання інформації про них компетентним органам, і вони не повинні тлумачитись як такі, що перешкоджають або забороняють фінансовим установам вести справи з будь-яким законним клієнтом».

З цією метою кожна Держава-учасниця:

a) надає рекомендації щодо тих категорій фізичних або юридичних осіб, щодо рахунків яких від фінансових установ, на які поширюється її юрисдикція, очікуватиметься застосування більш жорстких заходів контролю, щодо видів рахунків й операцій, яким необхідно приділяти особливу увагу, та щодо відповідних заходів щодо відкриття й обслуговування рахун¬ків, а також ведення звітності по рахунках, яких необхідно вжити щодо таких рахунків; та

b) у відповідних випадках повідомляє фінансовим установам, на які поширюється її юрисдикція, на запит іншої Держави-учасниці або з власної ініціативи, про конкретних фізичних або юридичних осіб, щодо рахунків яких від таких установ очікуватиметься застосування більш жорстких заходів контролю, на додаток до тих осіб, яких фінансові установи можуть іншим чином встановити.

Для того, щоб мати можливість виявляти таємно відкриті рахунки у фінансових установах за кордоном, кожна Держава-учасниця має вживати заходів щодо здійснення компетентними органами обміну відповідною інформацією з компетентними органами інших Держав-учасниць і щодо встановлення для відповідних державних посадових осіб, які отримують вигоду або мають право підпису, або інше повноваження щодо будь-якого фінансового рахунка в будь-якій іноземній країні, вимоги повідомляти про це відповідним органам і вести належний облік щодо рахунків.

З огляду на ці положення Конвенції особливо дивною виглядає спроба поширити заборону мати вклади (депозит), рахунок в закордонному банку на території іншої держави, власне нерухоме майно за кордоном тощо таким особам, які не є «державними посадовими особами, які отримують вигоду або мають право підпису» (зокрема, аудиторам, нотаріусам, експертам тощо).

Такий підхід можна розглядати як спробу пошуку корупції там, де її за визначенням бути не може.

Нарешті, за порушення передбаченої ст. 8-1 проекту заборони жодної відповідальності законопроектом встановити не пропонується, що взагалі робить цю заборону декларативною.

Висновок: законопроект доцільно відхилити.