Інтерв’ю з Юлією Кириченко, експерткою конституційного напрямку ЦППР

— А яка роль відводиться громадськості під час URC? Чи можна сказати, що громадянське суспільство є однією зі сторін діалогу в цій конференції?

— Так. Після Революції гідності у 2014 році громадськість стає реальним партнером для держави. До того ж спостерігається поступове зростання експертної спроможності громадськості. І саме це дає змогу бути на майже рівних умовах або партнерських відносинах із політичною владою, навіть при її зміні. Ще цього року в громадськості було побоювання, що нова політична влада, здобувши велику підтримку населення на президентських і парламентських виборах, буде ігнорувати думку громадянського суспільства, сталих громадських організацій, які співпрацювали з попередньою владою.

Проте, на щастя, цього не сталося й чинна влада йде на співпрацю та сприймає громадянське суспільство та його інститути як своїх партнерів. Ще раз наголошую, що це відбулося завдяки підвищенню експертної та інституційної спроможності громадянського суспільства.

— Чи можна вважати громадськість одним із консолідаторів міжнародної підтримки просування реформ в Україні?

— Так, громадськість можна назвати одним із гравців у цьому питанні. Адже громадянське суспільство консолідує міжнародну технічну допомогу Україні. На жаль, Україна як демократична країна ще не доросла до того, щоби саме держава підтримувала громадянське суспільство. Тому, як правило, громадські організації фінансуються коштом міжнародних донорів через грантові програми. І важливо, щоби ця донорська підтримка ГО продовжувалася.

— Чи допомагає URC громадянському суспільству покращувати діалог з українською владою?

— Так, Ukraine Reform Conference є хорошим майданчиком для комунікації громадськості із владою. Вісім днів форуму «Діалоги про реформи: на шляху до Вільнюса» були концентрацією діалогу між громадськими експертами та владними особами, які ухвалюють рішення. Відбувалося певне зближення, пізнання один одного. Але це можна назвати лише верхівкою айсберга, адже до цього форуму була пророблена дуже велика робота протягом багатьох місяців. Проте в кінцевому рахунку ми розуміємо, де влада та громадськість можуть консолідуватися та посилити один одного і за рахунок цього наблизити нас до демократичної Европи через просування реформ.

— URC проводиться щорічно з 2017 року. Які саме кроки в імплементації реформ в Україні були зроблені саме завдяки цієї конференції?

– Наприклад, відбулося просування в реформі публічної адміністрації, хоча в подальшому ця реформа була заблокована. У цьому контексті можна говорити і про створення директорів при міністерствах, хоча зараз цей напрям також пригальмували.

Крім цього, Ukraine Reform Conference посприяла запровадженню антикорупційних інституцій в Україні, зокрема створенню Вищого антикорупційного суду.

— Будь ласка, наведіть приклади успішного діалогу влади та громадськості.

— Одним із прикладів цього діалогу можна назвати законопроєкт № 3612 «Про народовладдя через всеукраїнський референдум». Одним із меседжів нової влади, який допоміг їй здобути високу підтримку населення, був заклик до народовладдя. Але коли постало питання, як саме влада планує втілити в життя народовладдя, виявилося, що в неї немає конкретного бачення всеукраїнського референдуму та розробленого законопроєкту — було лише бажання створити цей документ.

Фактично одразу після початку роботу Верховної Ради ІХ скликання відбулася перша зустріч представників Коаліції «Реанімаційний пакет реформ» із Першим заступником Голови ВРУ Русланом Стефанчуком. І під час цієї зустрічі Коаліція РПР, як громадська спілка, запропонувала власні готові законопроєкти. Одним із них був проєкт закону про всеукраїнський референдум, який повністю збігався з політичним порядком денним нової влади. Цей законопроєкт узяла за основу робоча група з питань народовладдя, вдосконалила його та винесла на публічне обговорення та консультації з Венеційською комісією. Ми вважаємо, що законопроєкт «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» відповідає всім міжнародним стандартам і очікуванням громадськості та сподіваємося на його на ухвалення парламентом у другому читанні.

— А як ще можна покращити діалог між громадянським суспільством і владою?

— Це можуть бути фахові галузеві напрями співпраці за кожною окремою реформою, де громадянське суспільство могло би пов’язувати між собою парламент, уряд і спеціалізовані органи виконавчої влади.

«Громадськість розробила концепцію реформування конкурсного добору на посаду суддів Конституційного Суду»

— У розмові з вами як експерткою з конституційного права ми не можемо оминути ситуацію, яка склалася після скасування Конституційним Судом обов’язкового е-декларування для політиків і посадовців. На вашу думку, як громадянське суспільство може допомогти владі в конституційний спосіб повернути е-декларування?

— Громадськість дуже швидко висловила свою позицію через публічну незгоду з цим рішенням КСУ. Коаліція РПР разом з іншими профільними громадськими організаціями швидко створили оперативну групу щодо розроблення рішення для виходу із ситуації, що склалася. Але чинна влада, як і попередня, хоче призначати суддів КСУ саме за критерієм політичної лояльності.

Громадськість розробила концепцію реформування конкурсного добору на посаду суддів Конституційного Суду, щоби повністю втілити в життя конституційні зміни 2016 року. Ця концепція пройшла обговорення з міжнародними партнерами та суддями КСУ у відставці. Й ось ця спільна відповідь і є тим рішенням для влади, яке вона так довго шукає. Зараз вакантними є три посади суддів Конституційного Суду — вони мають бути заповнені через конкурсну процедуру.

— Відверто кажучи, деякі громадяни задаються питанням, а навіщо взагалі потрібен Конституційний Суд? Будь ласка, розкажіть яку роль КСУ відіграє в політичній системі України.

— Конституційний Суд — це єдиний орган, який може визнавати неконституційними нормативно-правові акти президента, парламенту й уряду, внаслідок чого ці акти втрачають чинність. Рішення КСУ є загальнообов’язковим і його неможливо оскаржити. Конституційний Суд — єдиний орган, який може тримати українську владу в межах Конституції.

— Що має робити влада та громадськість у тих випадках, коли КСУ фактично здійснює відкат реформ, як це відбулося зі скасуванням е-декларування?

— Громадськість уже нагадала, що конституційні зміни від 2016 року влада досі не втілила у вигляді закону. У цих змінах зазначалося, що головними оціночними вимогами до кандидата на посаду судді КСУ є високий рівень моральних якостей і професіоналізму.

За часів правління всіх президентів України Конституційний Суд ухвалював рішення, які мали ознаки неправосудних. Але на відміну від ситуації зі скасуванням е-декларування КСУ виносив рішення «на користь» президентів: третій строк Леоніда Кучми, збільшення президентських повноважень за часів Віктора Януковича через повернення до Конституції 1996 року тощо.

Тобто КСУ ухвалював рішення, які були вигідні політикам. А скасуванням е-декларування Конституційний Суд ухвалив неправосудне рішення фактично на користь судової гілки влади.

— Що би ви назвали запорукою для проведення успішних реформ?

— Реформи мають впроваджуватися виключно на основі Конституції або після внесення змін до неї. А також влада має відмовитися від політичного тиску на судову гілку та призначень суддів за ознакою політичної лояльності.