preloader

Що вас цікавить?

Громадськість закликає Президента ветувати законопроект про паспорти і єдиний демографічний реєстр

14.11.2012
Адміністративні послуги

Оранізатори та учасники круглого столу на тему «Введення біометричних документів в Україні: доцільність, актуальність та перспективи» висловилися за те, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не може існувати в такій редакції і не повинен бути підписаний Президентом України


9 листопада 2012 рокувідбувся круглий стіл на тему «Введення біометричних документів в Україні: доцільність, актуальність та перспективи», який був організований Громадською радою при Міністерстві юстиції України спільно із Громадською радою при Державній службі з питань захисту персональних даних України за участю представників громадськості, церкви, представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Державної служби з питань захисту персональних даних України, Державної міграційної служби України, експертів, юристів та автора законопроекту народного депутата України Василя Грицака.

Присутні на круглому столі експерти висловилися за те, що Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не може існувати в такій редакції і не повинен бути підписаний Президентом України з огляду на наступне:

1) в центр законопроекту поставлений інтерес держави на противагу інтересам та правам особи та захисту її приватності;

2) в законопроекті не визначена конкретна мета створення єдиного демографічного реєстру – глобальної мегабази персональних даних, а також не визначений володілець бази, який повинен відповідати за збереження та непоширення цих даних;

3)  зміст законопроекту порушує принцип ненадмірності та пропорційності збирання персональних даних – основних вимог міжнародного права;

4) уведення в дію цього законопроекту може викликати створення реальної загрози несанкціонованого доступу невизначеного кола осіб до персональних даних мільйонів осіб в Україні;

5) законопроект містить велику кількість відсилань до ще неіснуючих норм законодавства України, а також містить положення з надмірним делегуванням нормотворчих функцій органам виконавчої влади (зокрема, вони повинні визначити, які саме додаткові біометричні дані будуть внесені до Реєстру, перелік документів, які повинна подавати особа для отримання біометричних документів, вартість послуг та інші).

Зокрема, представник Уповноваженого ВРУ з прав людини Олександр Павліченко прокоментував Закон так: «Цей Закон повністю не відповідає тому, що називається європейськими стандартами. І не може існувати в такій редакції. Положення Закону не відповідають Конституції, суперечать міжнародно-правовим зобов'язанням України та порушують права людини ».

Голова громадської ради при Державній службі з питань захисту персональних даних Валентин Калашник відзначив, що «перш за все Закон повинен передбачати співвідношення між правами людини і біометрією, збалансувати можливі переваги та недоліки для приватного життя суб'єкта даних виходячи з поставлених Законом цілей, і, звичайно ж, мати альтернативи, які є менш нав'язливими для приватного життя. Про це йдеться і в Конвенції № 108 про захист фізичних осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру».

Голова громадської ради при Міністерстві Юстиції Данило Курдельчук підкреслив, що «ми формуємо громадянське суспільство і насамперед Закон повинен захищати інтереси суспільства і людини. Сьогоднішня наша спільна акція полягає в тому, щоб ще раз уголос, професійно, демократично заявити, що ми проти такого Закону. За змістом ми за розумні Закони. Але ці Закони не повинні прийматися галопом, особливо такий, який має доленосний характер для кожної людини».

Перший заступник Голови Державної служби з захисту персональних даних України Лілія Олексюк вказала на те, що «зміст Закону порушує принцип ненадмірності  і пропорційності збору персональних даних – основних вимог міжнародного Законодавства. Дані треба збирати не надмірно і виключно в рамках відповідної мети».

Експерт Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук наголосив, що цей Закон створює нові проблеми для громадян як споживачів адміністративних послуг. Зокрема, впроваджуючи нові форми документів («внутрішнього» паспорта, посвідчення водія), автор законопроекту залишає паспортну систему нереформованою змістовно. Нові внутрішні документи стають дорогими у виготовленні та експлуатації (адже для зчитування інформації з чіпів потрібне спеціальне обладнання на кожному робочому місці у державному та приватному секторі, де необхідне підтвердження особи та її місця проживання. У Законі не врегульовані процедури видачі документів; питання оплати паспортних документів, залишаючи невизначеність та умови для існування корупції у цій сфері. Закон зберігає централізовано-мілітаризовану систему видачі паспортних документів, що не відповідає стандартам демократичних країн. 

Дмитро Йовдій, юрист, представник громадської організації соціальних ініціатив «Просвіта», звернув увагу на проблему створення так званої «мегабази». «У Законі не визначено конкретну мету створення єдиного демографічного реєстру – глобальної мегабази персональних даних, при цьому не визначається власник бази, яка має відповідати за збереження і нерозповсюдження цих даних. Набуття чинності цього Закону може викликати створення реальної загрози несанкціонованого доступу невизначеного кола осіб до персональних даних мільйонів осіб в Україні», – зазначив юрист.

Представник Священного Синоду Української Православної Церкви Геннадій Таранюк до всього сказаного додав, що «якщо Закон набуде чинності, то по суті держава через систему електронного біометричного обліку – Єдиного державного демографічного реєстру за формальними ознаками і фактично набуває права власності на права і свободи громадянина, а відтак і на саму людину. Функціонування людини в суспільстві поза системою електронного біометричного обліку і при відсутності у людини «цифрового імені» стає неможливим".

Максим Щербатюк, представник Української Гельсінської Спілки з прав людини від імені всіх учасників цієї спілки (а це більше 30 правозахисних організацій) сказав: «Наша офіційна позиція однозначна: ми повністю підтримуємо всі зауваження до Закону і виступаємо проти його підписання Президентом. До того ж, автору даного законопроекту Українська Гельсінська Спілка присудила нагороду за найгрубіше порушення прав людини».

Позиція автора законопроекту народного депутата Василя Грицака, який в кінцевому рахунку погодився із «деякими» зауваженнями експертів, була агресивною та зверхньою. Під час свого виступу він, зокрема, заявив про некомпетентність та непрофесійність учасників круглого столу в цьому питанні, порадивши всім спершу «навчитися будувати собачі будки», для чого він був готовий виділити кошти зі своєї депутатської зарплати на придбання дощок. Однак принциповим було те, що Василь Грицак з впевненістю стверджував, що Президент вже підписав Закон.

Учасникам круглого столу важко повірити, що народний депутат Грицак має такий вплив на Президента, що може говорити від його імені, і, в свою чергу, звертаються до Президента України з проханням ветувати цей Закон. 

Фото ЦППР