Декларація Комітету Міністрів Ради Європи про підтримку прав людини та верховенства права в інформаційному суспільстві

Комітет Міністрів Ради Європи приймає першу в історії міжнародну декларацію про підтримку прав людин та верховенства права в інформаційному суспільстві

Страсбург, 13.05.2005 – Комітет Міністрів Ради Європи сьогодні прийняв декларацію, якою запропонував цілу низку стандартів у сфері прав людини та верховенства права в інформаційному суспільстві, що формується через використання мобільних телефонів, Інтернету та засобів комп’ютерної комунікації.

Ця декларація є першою міжнародною спробою розробити правові рамки цього питання та привести принципи Європейської конвенції з прав людини у відповідність до потреб і викликів віку інформаційних технологій. Вона також забезпечує основу для співпраці з цього питання усіх зацікавлених сторін – провайдерів Інтернет-послуг, виробників електронного обладнання та програмного забезпечення, урядів і громадянського суспільств – як на національному, так і міжнародному рівнях.

Ця декларація торкається таких питань, як державна та приватна цензура, захист інформації приватного характеру (інформаційного наповнення та даних, що передаються в електронних мережах), розвиток навичок доступу до якісної інформації, етика використання електронних інформаційних засобів, а також застосування інформаційних технологій у сфері демократії та свободи зібрання в електронному просторі.

Декларація буде поширена на варшавському самміті Ради Європи (16-17 травня 2005 р.) та буде запропонована Радою Європи на розгляд учасників Всесвітнього самміту ООН з питань інформаційного суспільства, що відбудеться у Тунісі 16-18 листопада 2005 р.

Заступники міністрів

CM(2005)56 final 13 травня 2005 р.

Декларація Комітету Міністрів Ради Європи

про підтримку прав людини та верховенства права в інформаційному суспільстві

Держави-члени Ради Європи,

Пам’ятаючи про свій намір розвивати суспільства своїх країн на основі цінностей прав людини, демократії, верховенства права, соціальної солідарності, поваги до культурної різноманітності та довіри між людьми і народами, а також їхнього твердого рішення дотримуватися цього наміру сьогодні, коли їхні країни вступають в інформаційну еру;

Поважаючи зобов’язання та рішення, прийняті на основі чинних стандартів та документів Ради Європи;

Визнаючи, що інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) є рушійною силою у розбудові інформаційного суспільства, що спричинило конвергенцію різних комунікаційних засобів;

Зважаючи позитивний вплив ІКТ на економічний ріст і процвітання, а також продуктивність праці;

Свідомі глибоких як позитивних, так і негативних наслідків ІКТ для на різних аспектів прав людини;

Зважаючи зокрема на потенціальні можливості ІКТ змінювати соціальне, технологічне та правове середовище, у якому було розроблено сучасні інструменти прав людини;

Свідомі того, що ІКТ все більше стають невід’ємною частиною прав людини;

Визнаючи, що ІКТ можуть запропонувати ширший вибір можливостей здійснення прав людини;

Визнаючи, що обмеження або відсутність доступу до ІКТ може позбавити особу здатності повністю здійснювати свої права;

Підтверджуючи, що всі права людини, визначені Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, залишаються повністю чинними і в інформаційну еру та повинні відповідним чином захищатися, незалежно від нових технологічних розробок;

Визнаючи потребу брати до уваги у національному законодавстві нові форми порушення прав людини, що вчиняються за допомогою ІКТ, та той факт, що ІКТ можуть значно посилити наслідки таких порушень;

Роблять висновок, що для кращого реагування на нові виклики у відношенні захисту прав людини в інформаційному суспільстві, що швидко розвивається, державам-членам Ради Європи слід переглянути та, де необхідно, адаптувати застосування інструментів з прав людини;

Беруться схвалити політику подальшого розвитку інформаційного суспільства згідно з Європейською конвенцією з прав людини та прецедентним правом Європейського суду з прав людини, яка буде спрямована на збереження, а, де можливо, і розширення демократії, захист прав людини, особливо право на свободу думки та інформації, та підтримку дотримання принципу верховенства права;

Заявляють, що, у випадках, коли обставини потребують вжиття заходів, спрямованих на обмеження здійснення людиною своїх прав в інформаційному суспільстві у контексті забезпечення правопорядку чи боротьби з тероризмом, такі заходи повинні повністю відповідати міжнародним стандартам прав людини. Ці заходи повинні бути законними та юридично визначеними настільки точно, наскільки можливо, бути необхідними та пропорційно відповідати меті, що переслідується, а також перебувати під наглядом незалежного державного органу та забезпечуватися правом судового оскарження. У разі коли такі заходи підпадають під дію статті 15 Європейської конвенції з прав людини, має бути забезпечено можливість перегляду рішення про їх застосування з метою скасування такого рішення після припинення дії обставин, внаслідок яких воно було прийняте;

Заявляють про те, що існування прав і свобод, визначених Європейською конвенцією з прав людини, повинно забезпечуватися без дискримінації, незалежно від технічних засобів, що застосовуються;

Заявляють про те, що вони прагнуть поважати принципи та орієнтири дотримання прав людини і верховенства права в інформаційному суспільстві, що подаються у Розділі І нижче;

Закликають громадянське суспільство, приватний сектор та інші зацікавлені сторони взяти до уваги у їхній роботі у напрямку до інформаційного суспільства, що охоплює усіх, пропозиції, викладені у Розділі ІІ нижче;

Закликають Голову Комітету Міністрів Ради Європи подати цю Декларацію від імені Ради Європи на розгляд учасників Всесвітнього самміту ООН з питань інформаційного суспільства, що відбудеться у Тунісі.

I. Права людини в інформаційному суспільстві

1. Право на свободу думки, інформації та спілкування

ІКТ забезпечують безпрецедентні можливості для повного здійснення права на свободу думки. Однак ІКТ також створює багато викликів для цієї свободи, такі як державна та приватна цензура.

Свобода думки, інформації та спілкування повинна дотримуватися як у цифровому, так і нецифровому середовищі, та не повинна підпадати під інші обмеження, окрім тих, що встановлені статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, лише на підставі того, що спілкування здійснюється у цифровому форматі.

Гарантуючи свободу думки, держави-члени Ради Європи повинні забезпечити застосування норм національного законодавства, спрямованих на боротьбу з незаконним інформаційним наповненням, наприклад пов’язаним з расизмом, расовою дискримінацією та дитячою порнографією, до порушень, що здійснюються за допомогою ІКТ.

Держави-члени Ради Європи повинні підтримувати і розширювати правові та практичні заходи, спрямовані на попередження державної та приватної цензури. У той же час держави-члени Ради Європи повинні забезпечувати дотримання Додаткового протоколу до Конвенції про боротьбу з комп’ютерною злочинністю та іншими відповідними конвенціями, які криміналізують акти расистського та ксенофобного характеру, що вчиняються за допомогою комп’ютерних систем. У цьому контексті держави-члени Ради Європи повинні пропагувати серед діячів приватного сектору (представників інформаційно-комунікаційної промисловості, провайдерів Інтернет-послуг, виробників програмного забезпечення, провайдерів інформаційного наповнення та Міжнародної торгової палати) норми само- та співрегулювання. Такі норми забезпечують захист свободи думки та спілкування.

Держави-члени Ради Європи повинні пропагувати за допомогою відповідних засобів взаємосумісні стандарти у цифровому середовищі, включаючи стандарти цифрового мовлення, які забезпечуватимуть найширший можливий доступ громадян до інформаційного наповнення.

2. Право на повагу до особистого життя та листування

Широкомасштабне використання персональних даних, що включає електронну обробку, збір, запис, організацію, зберігання, адаптацію або зміну, пошук, консультування, розкриття інформації шляхом передачі даних або іншим способом покращило ефективність урядів і приватного сектору. Більше того, ІКТ, такі як технологія підвищення рівня приватності (Privacy Enhancing Technology), також можуть застосовуватися для захисту приватності особистого життя. Однак у той же час досягнення технічного прогресу створюють серйозні загрози для права на приватне життя та приватне листування.

Будь-яке використання ІКТ повинно здійснюватися з дотриманням права на приватне життя та приватне листування. Останнє не повинно підпадати під інші обмеження, окрім тих, що встановлені статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, лише на підставі того, що воно здійснюється в електронному форматі. Як інформаційне наповнення, так і дані, що передаються за допомогою електрокомунікаційних засобів, підпадають під дію статті 8 Європейської конвенції з прав людини і не повинні обмежуватися іншим чином, окрім як це встановлено зазначеним положенням. Будь-яка автоматизована обробка даних підпадає під дію Конвенції про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних і повинна здійснюватися із дотриманням положень цього інструменту.

Держави-члени Ради Європи повинні сприяти використанню норм само- та співрегулювання представниками приватного сектору для забезпечення захисту права на повагу до особистого життя та особистого листування. Поширення таких норм повинно здійснюватися на основі принципу дотримання урядами та представниками приватного сектору при обробці ними персональних даних права на повагу до особистого життя та недопущення порушення положень п. 2 статті 8 Європейської конвенції з прав людини та п. 2 статті 9 Конвенції про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних.

3. Право на освіту та важливість заохочення доступу до нових інформаційних технологій усіма без дискримінації

Нові форми доступу до інформації стимулюватимуть ширше розповсюдження соціально-економічної та культурної інформації, можуть підвищити участь громадян суспільному житті та подолати існуючі форми дискримінації. Електронне навчання має величезні можливості для забезпечення усіх демократичних громадянських прав через освіту та підвищення знань людей в усьому світі. У той же час є серйозний ризик, що особи, які не володіють комп’ютерною грамотністю, можуть бути виключені з суспільного життя, так само як і ті, хто не має адекватного доступу до інформаційних технологій через соціально-економічні чи культурні причини.

Комп’ютерна грамотність є ключовою передумовою доступу до інформації, здійснення культурних прав і права на освіту за допомогою ІКТ. Будь-який регулюючий захід щодо електронних засобів і нових комунікаційних послуг повинен застосовуватися з дотриманням і, де можливо, пропагуванням основних цінностей плюралізму і культурно-лінгвістичної різноманітності та недискримінаційного доступу до різних засобів комунікації.

Держави-члени Ради Європи повинні полегшувати доступ до механізмів ІКТ і пропагувати освіту з метою забезпечити усіх, особливо дітей, можливістю здобути навички, необхідні для роботи з різними ІКТ, і особливо отримати доступ до якісної інформації, зокрема такої, що не буде для них шкідливою.

4. Заборона рабства, примусової праці та торгівлі людьми

Використання ІКТ розширило можливості торгівлі людьми та створило її нову віртуальну форму.

Якщо у цифровому середовищі, такому як Інтернет, здійснюється торгівля людьми на порушення статті 4 Європейської конвенції з прав людини, то вона розглядається так само, як і при її здійсненні у нецифровому середовищі.

Держави-члени Ради Європи повинні підтримувати та розширювати правові та практичні заходи, спрямовані на попередження та боротьбу з тими формами торгівлі людьми, які здійснюються за допомогою ІКТ.

5. Право на справедливий судовий розгляд та недопущення незаконного покарання

ІКТ полегшують доступ до правового матеріалу та знання. Більше того публічна трансляція судових засідань і прозорість інформації щодо судових розглядів підвищує публічний контроль за здійсненням судочинства. Суд може розглядати справи більш ефективно за допомогою засобів ІКТ. Однак, беручи до уваги швидкість спілкування, що здійснюється за допомогою ІКТ, і відповідно їхній широкомасштабний вплив, ІКТ можуть значно посилити досудову публічність і вплинути на свідків і громадську думку до та під час судового розгляду. Більше того, ІКТ дають можливість вчиняти злочини, на які не поширюються існуючі правові норми, що може зашкодити боротьбі з порушеннями прав людини. Глобальне поширення ІКТ, особливо Інтернету, може створити проблеми з визначенням підсудності справ і загострити питання можливості застосування правових норм до випадків порушення прав людини.

При визначенні цивільних прав і обов’язків особи або при висуненні будь-яких кримінальних звинувачень проти неї, кожна особа має право, у відповідності до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, на такий захист у цифровому середовищі, такому як Інтернет, який би вони отримали і в нецифровому середовищі. Право недопущення покарання, окрім як лише на основі закону, застосовується однаковою мірою як до цифрового, так і нецифрового середовища.

Держави-члени Ради Європи повинні пропагувати кодекси поведінки серед представників ЗМІ та провайдерів інформаційних послуг, згідно з якими ЗМІ має бути запропоновано повідомляти про перебіг судових засідань у відповідності до приписів статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Вони також повинні розглянути питання потреби подальшої розробки міжнародних правових рамок щодо підсудності справ для забезпечення дотримання права недопущення покарання, окрім як лише на основі закону, у цифровому середовищі.

6. Захист власності

У середовищі ІКТ поняття захисту власності відноситься переважно до захисту прав інтелектуальної власності, такої як патенти, торгові марки та авторські права. ІКТ надають безпрецедентний доступ до матеріалу, на який поширюються права інтелектуальної власності та можливості їх експлуатації. Однак у той же час ІКТ можуть полегшити порушення прав інтелектуальної власності та ускладнити переслідування порушників через швидкість технологічних змін, низьку вартість поширення інформаційного наповнення, обсягу порушення, складності відслідковування порушень через міжнародні кордони та децентралізований характер обміну електронним файлами.

Права інтелектуальної власності повинні бути захищені у цифровому середовищі у відповідності до положень міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності. У той же час повинен бути захищеним і доступ до інформації у публічній сфері, а спроби обмежити доступ і здійснення прав людини – попереджені.

Держави-члени Ради Європи повинні забезпечити необхідні правові рамки для зазначених вище цілей. Вони повинні прагнути до того, щоб, де можливо, надавати інформацію про політичні та соціальні послуги, економіку та наукові дослідження для публічного доступу, підвищуючи таким чином доступ до інформації, яка має життєву важливість для кожного. Держави-члени Ради Європи повинні діяти у цих випадках у відповідності до Конвенції Ради Європи про боротьбу з комп’ютерною злочинністю, зокрема статті 10 щодо злочинів проти авторських і суміжних прав.

7. Право вільних виборів

При правильному застосуванні ІКТ мають потенціал посилити представницьку демократію через полегшення процедури проведення виборів і загальнодоступних громадських консультацій, підвищення якості публічних обговорень і залучення громадян та громадянського суспільства до активної участі у розробці держаної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях. За допомогою ІКТ можна підвищити ефективність, відповідальність, прозорість і підзвітність надання усіх громадських послуг. У той же час добросовісне використання ІКТ може зруйнувати принципи загального, рівного, вільного та таємного голосування, а також створити проблеми у відношенні безпеки та надійності деяких систем електронного голосування.

Електронне голосування повинно здійснюватися з дотриманням принципів демократичних виборів і референдумів, а також бути щонайменше таким ж надійним і безпечним, як демократичні вибори та референдуми, які проводяться без застосування електронних засобів.

Слід, щоб держави-члени Ради Європи дослідили питання застосування ІКТ на користь розвитку демократичних процесів з метою підвищення участі, ініціативності, знань і рівня залучення громадян, покращення прозорості процесу демократичного прийняття рішень, підзвітності та відповідальності органів державної влади, а також заохочення публічного обговорення та контролю за процесом прийняття рішень. У тих випадках, коли держави-члени Ради Європи застосовують електронне голосування, вони повинні вживати заходів для забезпечення прозорості, можливості перевірки та підзвітності, надійності та безпеки систем електронного голосування і в цілому забезпечити їхню відповідність Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Rec(2004)11 щодо правових, операційних і технічних стандартів електронного голосування.

8. Свобода зібрань

ІКТ надають додаткового виміру здійсненню права на свободу зібрань та об’єднань, таким чином розширюючи та збагачуючи можливості скористатися цим правом у цифровому середовищі. Це має значний вплив на посилення громадянського суспільства, участь в об’єднувальній діяльності у трудовій (об’єднання працівників у профспілки та інші професійні органи) та політичній сферах, а також демократичний процес у цілому. В той же час ІКТ створюють величезні можливості для моніторингу та спостереження за зборами і об’єднаннями у цифровому середовищі, а також для встановлення електронних бар’єрів, що можуть суворо обмежувати здійснення цих прав.

Усі соціальні групи повинні мати свободу участі у об’єднувальній діяльності за допомогою ІКТ, оскільки це сприяє розвитку життєдіяльного громадянського суспільства. Принцип цієї свободи повинен дотримуватися у цифровому середовищі, такому як Інтернет, так само як і у нецифровому, і не повинен жодним способом обмежуватися, окрім як згідно зі статтею 11 Європейського конвенції з прав людини, лише на підставі того, що зібрання відбувається у цифровому форматі.

Державам-членам Ради Європи слід адаптувати їхні правові рамки для гарантування свободи зібрань за допомогою ІКТ і вживати заходи, необхідні для забезпечення відсутності моніторингу та спостереження за здійсненням зібрань і об’єднань, а також дотримання норм п. 2 статті 11 Європейської конвенції з прав людини у відношенні будь-яких винятків з цього правила.

II. Підхід до розбудови інформаційного суспільства за участі багатьох зацікавлених сторін в урядуванні: ролі та обов’язки зацікавлених сторін

Розбудова інформаційного суспільства, яке передбачає всезагальну участь у ньому і спирається на повагу до прав людини та верховенства права, вимагає нових форм солідарності, партнерства та співпраці між урядами, громадянським суспільством, приватним сектором і міжнародними організаціями. За допомогою відкритої дискусії та обміну інформацією в усьому світі підхід до урядування за участі у ньому багатьох зацікавлених сторін сприятиме формуванню планів дій та розробці нових регулюючих і нерегулюючих моделей, у яких будуть братися до уваги виклики та проблеми, що виникають внаслідок швидкого розвитку інформаційного суспільства.

1. Держави-члени Ради Європи

Держави-члени Ради Європи повинні сприяти можливостям, що пропонуються ІКТ, для більш повного здійснення прав людини та протидії загрозам, що виникають у їх відношенні, повністю дотримуючись при цьому Європейської конвенції з прав людини. Основна ціль усіх заходів, що будуть вживатися у цьому відношенні, повинна полягати у забезпеченні кожного можливостями скористатися перевагами ІКТ, заохочуючи при цьому громадян до участі в інформаційному суспільстві. Це може бути зроблено через забезпечення ефективного та рівного доступу до ІКТ і розвиток навичок і знань, необхідних для використання цього доступу, включаючи навички комп’ютерної грамотності.

Здійснення прав людини не повинно підпадати під інші обмеження, окрім тих, що передбачені Європейською конвенцією з прав людини або прецедентним правом Європейського суду з прав людини, лише на основі того, що вони здійснюються у цифровому форматі. У той же час слід вживати рішучі заходи для захисту осіб від нових і посилених форм порушень прав людини за допомогою застосування ІКТ.

Беручи повністю до уваги відмінності між послугами, що надаються за допомогою різних електронних засобів, та очікування людей від цих послуг, держави-члени Ради Європи, з метою захисту прав людини, повинні сприяти само- та співрегулюванню учасниками приватного сектору для зменшення незаконного та шкідливого інформаційного наповнення та забезпечення користувачів можливостями захистити себе від обох видів цього наповнення.

2. Громадянське суспільство

Представники громадянського суспільства завжди відігравали і будуть відігравати ефективну роль у формуванні суспільства, у якому вони живуть, і інформаційне суспільство не є виключенням у цьому відношенні. Успішний розвиток інформаційного суспільства з дотриманням стандартів, визначених Європейською конвенцією з прав людини, вимагає повної участі громадянського суспільства як у розробці стратегій розвитку, так і в їх впровадженні. Громадянське суспільство може зробити внесок у розробку спільної концепції максималізації переваг ІКТ на користь усіх, а також надати допомогу у розробці майбутніх спільних заходів, що найбільше сприятимуть підтримці прав людини.

Одним з основних механізмів Ради Європи, за допомогою якого громадянське суспільство може надати свою дієву допомогу, є Конференція міжнародних неурядових організацій.

Також громадянське суспільство, у співпраці з урядом і підприємницькими структурами, закликається до збереження та розширення своєї ролі у приверненні уваги до зловживання ІКТ та протидії цьому явищу, що наносить шкоду як окремим особам, так і суспільству в цілому.

На транснаціональному рівні представники громадянського суспільства закликаються до співпраці у відношенні обміну цілями та найкращим практичним досвідом для розширення можливостей, які пропонуються інформаційним суспільством.

3. Приватний сектор

Представники приватного сектору закликаються до надання підтримки та пропагування прав людини, таких як свобода думки і повага до людської гідності, що найефективніше може бути виконано у партнерстві з урядами та громадянським суспільством.

У співпраці з урядами та громадянським суспільством представники приватного сектору закликаються до вжиття відповідних заходів для попередження та протидії загрозам, ризикам і обмеженням прав людини, що виникають через зловживання ІКТ або їх використання для досягнення незаконних цілей, а також для сприяння електронному залученню громадян до суспільного життя. Вони також закликаються до встановлення та подальшого розширення масштабу моральних кодексів та інших форм саморегулювання для сприяння здійсненню прав людини через ІКТ.

Учасники приватного сектору також закликаються до внесення ініціатив і розвитку само- та співрегулюючих заходів щодо права на приватне життя та приватне листування, а також щодо підтримки свободи думки і спілкування.

Само- та співрегулюючі заходи у відношенні приватного життя та приватного листування повинні зосереджуватися зокрема на тому, що обробка будь-яких даних персонального характеру має відповідати нормам права на приватне життя. На цьому тлі представникам приватного сектору слід, серед іншого, надавати особливу увагу таким нагальним питанням:

• збір, обробка та моніторинг даних в інформаційній мережі;
• моніторинг приватного листування через електронну пошту та інші засоби електронного спілкування;
• право на приватність на робочому місці;
• здійснення спостереження відеокамерою;
• біометрична ідентифікація;
• вірусне програмне забезпечення, включаючи розсилку спаму;
• збір і використання генетичних даних і генетичного тестування.

У відношенні само- та співрегулюючих заходів, мета яких полягає у підтримці свободи думки та спілкування, учасники приватного сектору заохочуються до рішучого вирішення таких проблем:

• ненависницьке спілкування, расизм і ксенофобія та підбурювання до насильства у цифровому середовищі, такому як Інтернет;
• здійснення приватної (прихованої) цензури провайдерами Інтернет-послуг, наприклад через блокування чи ліквідацію інформаційного наповнення за їхньою власною ініціативою або на вимогу третьої сторони;
• різниця між незаконним інформаційним наповненням і шкідливим;

Нарешті учасники приватного сектору закликаються до участі у боротьбі проти віртуальної торгівлі зображеннями дитячої порнографії та віртуальної торгівлі людьми.

4. Рада Європи

Рада Європи поширюватиме інформацію та пропагуватиме приєднання до Конвенції про боротьбу з комп’ютерною злочинністю та Додаткового протоколу до неї, а також Конвенції про захист осіб у відношенні автоматизованої обробки даних персонального характеру в усьому світі. Комітет з питань конвенцій відслідковуватиме впровадження цих конвенцій та додаткових протоколів до них і, при необхідності, пропонуватиме відповідні доповнення.

У відповідності до Плану дій, схваленого на 7-й Міністерській конференції з питань політики у сфері засобів масової інформації (Київ, 10-11 березня 2005 р.), Координаційний комітет з питань ЗМІ і нових комунікаційних послуг планує робити наступне:

• вноситиме всі необхідні ініціативи, включаючи підготовку орієнтирів щодо ролей та відповідальності посередників та інших учасників діяльності в Інтернеті для забезпечення свободи думки та спілкування;
• сприятиме схваленню державами-членами Ради Європи заходів, спрямованих на забезпечення на загальноєвропейському рівні належного захисту малолітніх від шкідливого інформаційного наповнення у традиційних і нових електронних засобах, забезпечуючи при цьому свободу думки та вільний потік інформації;
• запровадить регулярний загальноєвропейський форум для обміну інформацією та найкращою практикою між державами-членами Ради Європи та іншими зацікавленими сторонами щодо заходів, спрямованих на підвищення рівня залучення громадян до інформаційного суспільства;
• відслідковуватиме вплив розвитку нових інформаційно-комунікаційних послуг на захист авторських і суміжних прав з метою внесення ініціатив, які могли би бути необхідними для забезпечення такого захисту.

Будуть також визначені цілі проекту “Добросовісне управління в інформаційному суспільстві” на основі результатів роботи, проведеної Радою Європи у сферах електронного голосування та електронного урядування, і зокрема її досягнень, представлених у Рекомендації Ради Європи Rec(2004)11 щодо правових, операційних і технічних стандартів електронного голосування та Рекомендації Rec(2004)15 щодо електронного урядування.

Консультативний комітет з Конвенції про захист осіб у відношенні автоматизованої обробки персональних даних (T-PD) розгляне питання застосування принципів захисту даних до світових телекомунікаційних мереж.

Додаток до Декларації

Документи Ради Європи, яких стосується Декларація

Конвенція про захист прав людини та основних свобод (ETS № 005)

Конвенція про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних (ETS № 108)

Європейська конвенція про транскордонне телебачення (ETS № 132)

Протокол змін до Європейської конвенції про транскордонне телебачення (ETS № 171)

Конвенція про інформаційну та правову співпрацю щодо “послуг інформаційного суспільства” (ETS № 180)

Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних щодо наглядових державних органів та транскордонних потоків даних (ETS № 181)

Європейська конвенція про захист аудіовізуальної спадщини (ETS № 183)

Протокол до Європейської конвенції про захист аудіовізуальної спадщини щодо захисту телевізійної продукції (ETS № 184)

Конвенція про боротьбу з комп’ютерною злочинністю (ETS № 185)

Додатковий протокол до Конвенції про боротьбу з комп’ютерною злочинністю щодо криміналізації актів расистського та ксенофобного характеру, що вчиняються за допомогою комп’ютерних систем (ETS № 189)

Рекомендація № R (90) 19 щодо захисту персональних даних, які застосовуються для розрахункових та інших суміжних операцій

Рекомендація № R (91) 10 щодо передачі третім сторонам персональних даних, що зберігаються в органах державної влади

Рекомендація № R (95) 4 щодо захисту персональних даних у сфері телекомунікацій, особливо у відношенні телефонного обслуговування

Постанова ResAP (2001) 3 “На зустріч забезпеченню усіх громадянських прав особам з інвалідністю за допомогою нових технологій залучення громадян”

Рекомендація Rec(2001)7 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо заходів із захисту авторських і суміжних прав і боротьбу з піратством, особливо у цифровому середовищі

Рекомендація Rec(2002)2 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо доступу до офіційних документів

Рекомендація Rec(2004)11 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо правових, операційних і технічних стандартів електронного голосування

Рекомендація Rec(2004)15 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо електронного урядування

Декларація Комітету Міністрів про європейську політику щодо нових інформаційних технологій від 7 травня 1999 р.

Декларація Комітету Міністрів про культурну різноманітність від 7 грудня 2000 р.

Декларація Комітету Міністрів про свободу спілкування в Інтернеті від 28 травня 2003 р.

Політичне звернення Комітету Міністрів до Всесвітнього самміту ООН з питань інформаційного суспільства (Женева, 10-12 грудня 2003 р.) від 19 червня 2003 р.