Що вас цікавить?

Чергове реформування адміністративних послуг?

16.11.2011
Адміністративні послуги

Не виникає навіть ілюзій, що внесений 9 листопада законопроект "Про адміністративні послуги" суттєво вплине на існуючий стан справ. Адже проблема відносин чиновників із громадянами та наявність у них корупційної складової є складною й потребує системного реформування, а не поверхневого лакування.


Нарешті сталася подія, яку вже півтора роки влада анонсувала як невідкладну. А саме, 9 листопада 2011 року до Верховної Ради від імені президента потрапив проект закону "Про адміністративні послуги". І нехай шлях від уряду до парламенту, через главу держави, забрав майже шість місяців, але все ж таки справа зрушила з мертвої точки.

Законопроект, який готувався міністерством юстиції, починаючи з 2008 року, не зазнав кардинальних змін у порівнянні з текстом, що вносився в порядку законодавчої ініціативи урядом Тимошенко на початку 2010 року.

Основними новаціями законопроекту є:

– законодавча фіксація поняття "адміністративні послуги";

– визначення умов щодо інформування громадян про адміністративні послуги;

– визначення основ для ведення реєстру адмінпослуг, запровадження єдиного веб-порталу адмінпослуг;

– передбачення необхідності створення центрів надання адміністративних послуг;

– та порядок надання "супутніх послуг" – ксерокопіювання, ламінування тощо – точніше, заборона органам влади надавати такі супутні послуги.

На жаль, у законопроекті збереглося чимало прогалин, наприклад, щодо оплати адмінпослуг, розмежування державних та муніципальних послуг. Також внесено кілька деструктивних норм, наприклад, щодо створення центрів надання адміністративних послуг не тільки в містах, а й на рівні області – при обласних державних адміністраціях.

Останнє, зокрема, свідчить про серйозну зміну розуміння призначення центрів надання адміністративних послуг, ЦНАП. Адже вони покликані забезпечити не лише зручність і прозорість відносин громадян із чиновниками, а й створити умови для децентралізації адміністративних послуг. Тому що, знову ж таки, громадянам зручно звертатися за всіма послугами в ЦНАП своєї громади, а не їздити в обласний центр.

А вже чиновники ЦНАПу нехай відповідно до законодавства контактують із чиновниками обласного чи міністерського рівня для прийняття рішення щодо конкретної адміністративної послуги. Якщо ж створюються ЦНАПи на обласному рівні, то або повністю заперечується необхідність децентралізації, або передбачається витратити немалі кошти на обладнання обласних ЦНАПів, які будуть надавати незначну кількість послуг – і то лише підприємницьким структурам.

За такою логікою від наших "реформаторів" скоро можна буде дочекатися ініціативи створювати ЦНАПи при міністерствах. На це також можна буде списати чималі кошти, якщо тільки в цьому головне завдання "реформування".

Але найбільша проблема навіть не в цьому.

Найгірше, що по дорозі до парламенту "загубився" інший надважливий законопроект – проект Адміністративно-процедурного кодексу, який уже кілька років готовий до парламентського розгляду. Саме він має вирішити одну із двох ключових проблем у наданні адмінпослуг – законодавче регулювання процедури (порядку) надання адміністративних послуг.

Це стосується:

  • прав особи та обов'язків адміністративного органу;
  • порядку подання заяв особою;
  • порядку витребування матеріалів та відомостей;
  • проведення слухання в разі потреби;
  • вимог до оформлення прийнятого рішення, у тому числі його мотивування;
  • порядку оскарження прийнятих рішень, їх скасування/відкликання та виконання, і таке інше.

У розвинених країнах немає законів про адміністративні послуги, але є закони чи кодекси про адміністративну процедуру. Саме адміністративно-процедурні закони обмежують свавілля чиновництва та є підставою для ефективного судового контролю за їх діяльністю.

Оцінюючи процентне співвідношення важливості обох законопроектів, на наш погляд, вага закону "Про адмінпослуги" у вирішенні наявних у цій сфері проблем не перевищує 5-10%. Натомість Адміністративно-процедурний кодекс важить не менше 70%.

Ви запитаєте, а де ще 20-25%? – Про них наша влада взагалі ще не подбала.

Бо другою за важливістю проблемою після неврегульованих і складних процедур є питання оплати адміністративних послуг. Тобто на законодавчому рівні потрібна відповідь на питання: коли адміністративні послуги є платними, а коли безоплатними; хто і як визначає розмір плати за адміністративну послугу, як адмініструються відповідні кошти.

Наразі розробкою законодавства про адміністративний збір, який має замінити "державне мито", більше переймається громадськість, аніж влада.

Таким чином, нажаль, не виникає навіть ілюзій, що законопроект "Про адміністративні послуги" суттєво вплине на існуючий стан справ.

Адже проблема відносин чиновників із громадянами та наявність у них корупційної складової є складною й потребує системного реформування, а не поверхневого лакування.


Джерело – "Українська правда", 16 листопада 2011 р.